Як зробити креативність значущою
Коли ти розв’язуєш завдання креативно, воно або має найкращий результат, або на нього йде менше ресурсів. Що робити, щоб більше людей вчилися мислити творчо?
Мій тато — програміст, тому все моє дитинство було пов’язане з комп’ютерами. У 12 років тато запропонував мені зробити сайт. Я погодився. Це був 1999 рік, і щоб зробити сайт, потрібно було вміти програмувати, верстати та мінімально знати фотошоп. Звісно, я нічого цього не вмів. Тому за три тижні методом тицяння створив якусь «жахливу котлету».
Незважаючи на результат, я отримав дещо важливіше — розуміння, що створив щось буквально з нічого. З того моменту я зрозумів, чим хочу займатися, і більше ніколи не думав про іншу діяльність.
Я й зараз пам’ятаю те почуття — і воно пов’язане з одним поняттям — креативність.
Згодом я зрозумів, що за допомогою креативності можна отримувати більший результат. Креативність — це погляд з іншого боку, тому вона нерозривно пов’язана з ефективністю. Коли ти розв’язуєш завдання креативно, воно або має найкращий результат, або на нього йде менше ресурсів.
Сьогодні час універсалів. Завдяки технологіям будь-хто може зробити проєкт і зібрати його навіть на телефоні. Головне, аби були ідеї.
10 років тому ми з Пашею Вржещем і Ярославом Сердюком відкрили Банду. Через п’ять років ми почали шукати відповідь на запитання, заради чого ми все це робимо. Нам було очевидно, що не заради грошей чи успішного успіху. У результаті ми дійшли того, що нам хочеться робити креативність значущою в Україні. Але що таке значуще? Ми вважаємо, що це означає цінною, корисною і такою, що змінює бізнеси. Такою, щоб вона стала в один ряд з іншими індустріями в країні, IT, аграрним сектором
Головна складність на цьому шляху — немає достатньої кількості кваліфікованих фахівців. В Україні особливо нема де вчитися креативності. Зазвичай навчальний процес відбувається так: ти приходиш, тобі читають лекцію, а потім ти йдеш робити домашку. Все це побудовано на мовленні зверху вниз. А для мене креативність — не так навичка, як процес і оточення. Креативність — це не інструмент, вона більше схожа на велику майстерню, в якій купа інструментів, верстатів і людей.
За роки роботи ми потроху починаємо розуміти, як ростуть люди, і як молоді стажери стають крутими спецами. Одна з головних причин такого зростання — те, що ми називаємо «співстворення». Люди по-справжньому розвиваються, коли можуть ділитися думками, досвідом і разом проходити через якийсь процес. Отримуючи інформацію та практику однаковою мірою і навчаючись від взаємодії один з одним і тими, хто вже щось розуміє в темі. Я зрозумів, що в Україні ще ніхто не створив місця з таким підходом до навчання. І тоді ми придумали креативний табір.
Протягом тижня ми навчали людей креативного мислення, і давали можливість зробити перший крок у професії. Багато хлопців і дівчат до табору зовсім не були пов’язані з рекламою чи креативною індустрією взагалі. Нам важливо було навчити їх дивитися на світ незадоволеним поглядом і намагатися знайти те, що можна змінити.
Цей підхід працює не лише з рекламою — його корисно застосовувати у всьому. Я вважаю, що сьогодні час універсалів. Завдяки технологіям будь-хто може зробити проєкт і зібрати його навіть на телефоні. Головне, щоб були ідеї.
Водночас ми усвідомлено обрали для розвитку креативності саме формат табору. Річ у тім, що креативність насамперед про дитинство. Дитина дивиться світ і думає: «А що це таке? А це що? Все цікаво!». Дитинство — це цікавість, а цікавість — це креативність. Але коли ми дорослішаємо, все змінюється. Наше, доросле «Я» весь час намагається нас призупинити, відгородити від ризиків, побудувати «парканчики». Дитяче — навпаки: завжди каже «давай спробуємо, цікаво, до чого це нас приведе». Тому саме формат табору дав нам можливість створити місце, де кожен міг безпечно придумувати, створювати і відкривати для себе нове.
