Як подолати корупцію. Два перші кроки

30 серпня 2019, 11:50

Основні законодавчі ініціативи, які допоможуть Україні позбутися головної проблеми

Як багато юристів в Україні я стикався із корупцією і свавіллям, які чинять чиновники і політики і в багатьох випадках був безпорадним, аби щось протиставити. В результаті я виробив перелік принципових питань, які вимагають змін в чинному законодавстві України.

Відео дня

Боротьба з корупцією — це широка і складна задача, яка повинна охоплювати багато питань: це і прозорість влади, і можливість громадян здійснювати контроль над владою і захищати свої права, і нормальна правоохоронна та судова система, і менталітет громадян, і адекватна правосвідомість.

Але багато питань впираються в необхідність законодавчих змін. Особливо в тих моментах, де насаджена порочна судова практика корумпованими судами, що позбавляє ефективних інструментів для боротьби із сучасною чумою України.

Отже в цій частині розглянемо перші два кроки: адміністративну відповідальність держслужбовця та винагороду за донос.

Крок перший. Адміністративне покарання за порушення прав громадян

Притягнення до відповідальності чиновників за правопорушення дуже складне, а в багатьох випадках неможливе. Справа в тому, що приводним механізмом корупції є можливість чиновника відмовити вам у чомусь, чи бездіяти на ваші законні вимоги. Це стає основою для вимагання або пропозиції хабара. Але чесна людина частіше опиняється в ситуації коли, чиновник надавши незаконну відмову, ніякої відповідальності не несе.

Ви можете оскаржити в суді і відновити ваше право, ви витратите купу часу та грошей і суд навіть задовольнить ваші вимоги, але чиновнику ніякої відповідальності. Навіть дисциплінарна відповідальність такого службовця — це прерогатива його начальника, тобто захоче звільнить вашого кривдника, а захоче і залишить. І ви нічого із цим не поробите. Але частіше для замилювання ока, йому винесуть «дисциплінарне стягнення», маючи на увазі винесення «догани», тобто «Ай-я-яй».

Одна показова судова справа, яку я колись виграв, була щодо незаконної відмови в реєстрації підприємства. Я був принциповим і хабара не пропонував, в результаті, отримав відмову «по-хорошому», тобто мені повернули документи без офіційної відмови, мовляв натяк, думай. Я затребував офіційний документ про відмову, і отримавши його майже із боєм, пішов до суду. На півтора роки. Основну частину вимог я виграв за кілька місяців, суддя визнав протиправність відмови державного реєстратора. Але я йшов до кінця — вимагав у всіх трьох інстанціях майнову компенсацію. Символічну, але принципову — мінімальну заробітну плату за час дії відмови. Бо займатися підприємництвом — це конституційне право у такий спосіб заробляти собі на життя, і поки держава (від імені якої діє той чиновник) незаконно позбавляє цього права людину, держава має компенсувати це.

Але шукати справедливості в українських судах щодо грошової компенсації - це майже сто відсотків програшна справа. Тому суд визнав лише факт протиправної відмови. Але цікавий момент не в цьому. Державний реєстратор, яка відмовила, була понижена в посаді на час розгляду справи, а по завершенню… відновлена, нібито суд не виніс рішення про протиправну відмову, і до сих пір там працює попри ганебне порушення.

Механізмом, який має привести адекватне покарання за порушення прав громадян, має бути адміністративна відповідальність у вигляді позбавлення права займати посаду державного службовця на певний час, або назавжди

Механізмом, який має привести адекватне покарання за порушення прав громадян, має бути адміністративна відповідальність у вигляді позбавлення права займати посаду державного службовця на певний час, або назавжди. Чи потрібно застосовувати адміністративний штраф до такого порушника — питання дискусійне. Але в штрафі принципово також нічого революційного немає, адже за багато посадових кримінальних правопорушень передбачений штраф, то чому не може бути адміністративного штрафу?

Потрібно зауважити, що в адміністративному праві є поняття «перевищення посадових повноважень». Однак, практика показує, що ця стаття для переважної більшості випадків не може бути застосована, через хибну правову конструкцію і через викривлену судову практику. «Перевищення» ще треба довести, навіть якщо факт протиправної поведінки доведений, як не абсурдно це звучить.

Наприклад, в одній справі посадова інструкція була виписана так, що пред’явити перевищення не можливо було, тобто чиновник порушив право громадянина, так як воно записано в законі, але при цьому діяв без «перевищення», бо в посадовій інструкції, яка безпосередньо регулює, що він робить, а що ні, цього не було. А посадову інструкцію затверджує керівництво більш вищої ланки управління. Чиновники пишуть посадові інструкції один одному по вертикалі, і там правди не знайти.

Система не зміниться, якщо чиновник і далі буде безкарно порушувати права та інтереси людей. Якось на одній дискусії, я почув в якості зворотного зв’язку таке заперечення, мовляв, ну давайте, ще почнемо «їх розстрілювати» за порушення. Іноді ситуації трапляються, що державний службовець і не має намір вимагати хабар. Але даруйте, коли вас зупиняє поліція за порушення правил дорожнього руху, що є також адміністративним порушенням, вас теж не карати? Ну, так випадково вийшло.

Основа відповідальності - це рівність перед законом та невідворотність покарання. Чи сів за кермо п’яним, чи відмовив у реєстрації підприємцю — це все підстави для адміністративної відповідальності, і в обох випадках порушник має бути позбавлений права «керувати».

В цьому питанні також криється, ще одна важлива проблема. Це зв’язок топ і низової корупції. Як правило, корупція внизу є продовженням корупції у високих кабінетах. Я сподіваюсь нікого не здивую новиною, як посадовці платять за призначення на посади вищим начальникам? А потім відробляють ці «інвестиції», час від часу заносячи догори. Так от, пам’ятаєте із чого я почав цю статтю? Боротьба із корупцією — це складний процес, який має охоплювати багато аспектів. Із топ корупцією звісно необхідно боротися самим суворим шляхом, але низові посадовці — це виконавці, «руки» корупції. А механізм, адміністративної відповідальності у вигляді відсторонення від посад — це ефективний механізм їх «відрізання».

Крок другий. Винагорода за донос

Словник дає визначення «донос» як таємне повідомлення представнику влади, начальнику про чиюсь протизаконну діяльність. «Протизаконна діяльність» в цьому визначенні має тут виражену моральну домінанту. Але, українське суспільство намертво прикуте до викривленої радянської моделі. В часи КДБ людині загрожувала тоталітарна система. Виражати думки, що розходяться із політикою партії було небезпечно. І тому відносини людина-влада перевернулись догори ногами. Для багатьох влада була злом, а донесення на добру людину, яка була проти режиму, ставало зрадою і кривдою щодо такої людини.

Десятиліття режиму сильно змінило культурний код. В побуті з’явились такі слова із явним негативним змістовним окрасом, як «стукач», і сама модель такої поведінки викликає осуд в суспільстві, бо людина має постійно протистояти злочинній владі.

Мал. “У не правильного кінця мегафону”, К.Берріман  (Національний архів США) (Фото: picryl.com)
Мал. “У не правильного кінця мегафону”, К.Берріман (Національний архів США) / Фото: picryl.com

Історично в Західних країнах такого викривлення не було. І тому повідомити в поліцію про протиправну діяльність сусіда чи колеги на роботі, це не просто нормально, це почесний обов’язок і ознака добропорядної морально зрілої людини. І навпаки, не заявити вважається ненормальним, а в певних ситуаціях є навіть протиправним. До речі, у нас є така норма кримінального права як «неповідомлення про злочин». Стаття така ж інертна як і вся правоохоронна система.

Але — це кнут. Давайте поговоримо про пряник. Приводним механізмом корупції є жага наживи, тобто бажання отримати матеріальний зиск. Не достатньо сформувати відповідну противагу в суспільстві лише моральними стимулами, типу нульової толерантності до корупції та суспільного схвалення доносів.

Потрібен такий самий приводний механізм — матеріальне заохочення, що протиставить бажанню незаконно збагатитись, нормальне бажання людини мати матеріальне заохочення для повідомлення про порушення.

Правовий інститут винагороди за донос існує в багатьох країнах. Вочевидь, всі бачили американські фільми про інформаторів, яким поліція платить винагороду. Цей механізм працює і його потрібно впроваджувати в кримінальному адміністративному процесі.

Де брати гроші на це? По-перше ми явно набагато більше втрачаємо, коли державні кошти розкрадають, отже є резон інвестувати державні кошти в те, що зрештою зменшить розмір суспільної шкоди, а по-друге, в подальших кроках я розповім про адміністративні штрафи, які будуть стягуватись із порушників, а кримінальні штрафи і так вже існують. Ось і повноцінний економічний механізм боротьби із корупцією.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Картина ділового тижня

Щотижнева розсилка головних новин бізнесу і фінансів

Розсилка відправляється по суботах

Показати ще новини
Радіо НВ
X