Три способи розвивати критичне мислення у дітей
Ми живемо в епоху фейків та так званої постправди. Тож вміння критично мислити — одна з головних навичок, яку треба не лише розвивати в собі, але і передати дітям.
Нещодавно я був спікером на сніданку від Fathers' Club саме на цю тему. Батьки зібралися послухати як розвивати критичне мислення у дітей. Зустріч була корисною, тож головні тези я вирішив розповісти окремо — у вигляді правил та рекомендацій.
1. Терпіння і чесність з собою. Треба визнати, що і дорослим критичне мислення дається важко. Стрес, швидкість інфопотоків, дофамін із соцмереж — усе це змушує нас самих хибити. При цьому скалка в оці іншого помітна більш за бревно у своєму. Тож перше на чому варто зосередитися — терпіння до дитини та до її спроб почати мислити самостійно. Спроби означають помилки і ці помилки необхідно вітати і толерувати, задаючи траєкторію розвитку мислення на роки вперед. Не треба вимагати, щоб дитина у цю саму секунду опанувала те, на що у вас пішли десятиліття.
2. Довіра, а не страх. Друга необхідна мова розвитку критичного мислення у дітей — атмосфера довіри. Страх подавляє мислення. Та й взагалі - сильні емоції заважають мислити. Аби розвинути своє мислення в парі із дорослим дитина має не боятися висловлювати свою думку, якою б хибною вона не була. Якщо атмосферу довіри буде втрачено, на її місце прийде страх говорити — про будь який розвиток критичного мислення можна забути.
Розберемо на прикладі. От ви вже набралися терпіння, відкинули потяг відразу осипати дитину висновками та зручно вмостилися разом на дивані аби подивитися розпаковку десяти тисяч іграшок лего. Тепер необхідно просто побути у цій ситуації, яку б маячню ви не чули від блогера — ваша задача лише встановлювати емоційний контакт із дитиною, проявляти щиру цікавість і розділяти досвід дитини.
Після того, як атмосфера довіри сформована і ви бачите, що інформація з екрану є викривленою — починайте використовувати основний інструмент критичного мислення — запитання. Пам’ятайте, ваша мета не дати висновки дитині, а навчити її мислити самостійно, без вас поруч. Тож необхідно запитаннями спрямовувати дитину до розуміння, що щось тут може бути не так. Продовжуйте роками і ваша дитина сформує здатність ставити запитання до інформації самостійно.
3. Включайте критичне мислення в ситуації коли це необхідно. Це контекстна навичка. Дуже важко розвинути критичне мислення «взагалі». Навіть вчений, що мислить критично на роботі стає звичайним обивателем вдома перед телевізором. Тож якщо ви хочете розвивати у дитини критичне мислення під час споживання інформації, вам необхідно опинитися у ситуації, коли дитина споживає інформацію, яка їй дійсно цікава.
Звичайно, є інформація яку варто заборонити дивитися. Бо із нею навіть дорослі не дають собі ради. Наприклад, це можуть бути блогери, які вплітають пропаганду. Пропаганда працює і попри розвинуті навички критичного мислення. Але навіть якщо ви відімкнете шкідливі сайти через застосунок батьківського контролю, це не вирішить питання. Отож із дитиною треба говорити і пояснювати, що таке пропаганда і чому краще втриматися від перегляду джерел, що її розповсюджують. Немає таких заборон, які діти не обійдуть. Забороните вдома — покажуть у школі. Тож завжди намагайтеся центр контролю за споживанням інформації створювати безпосередньо у свідомості самої дитини.
Наша задача — виростити дітей, які будуть здатні до критичного споживання інформації. Це не тільки важливо для якості їх особистого життя, але і для успіху нашого суспільства. Тож набираємося терпіння на роки. Виховання — важка справа, але якщо ми хочемо успіху нашим дітям в інформаційному суспільстві, виховання навички критичного мислення є критично важливим.
