Свята пройдуть, потреба залишиться. До чого призводить різдвяна благодійність
Зимові свята — це період, коли між здаванням річних звітів та підбиттям підсумків більшість людей все ж таки намагається влаштувати новорічне диво не тільки собі, але й оточуючим.
У сфері благодійності я працюю вже більше 10 років, і кожен рік у цей період чую звідусіль запити: «А не підкажеш, до якого дитячого будинку можна відвезти речі та цукерки?». Спершу хочеться відповісти «ні до якого», тому що, будемо відвертими, за таким бажанням зробити новорічне свято комусь стоїть брак розуміння того, яка допомога потрібна насправді. Тож варто пояснювати, що треба не дитячий будинок шукати «під подарунки», а дізнаватися в конкретній установі, що саме потрібно її вихованцям. Перш ніж детальніше поговорити про це, напишу про два найпоширеніших подарунка, які часто не стають в нагоді.
Солодощі — основне, що спадає на думку різним спонсорам, які на свята планують відвідати дитячі будинки. У кінцевому рахунку це може призвести до того, що у дітей не буде продуктів для повноцінної здорової святкової вечері, проте буде багато солодощів, які викликають вже не радість, а діатез. До речі, щодо солодких подарунків я загалом трохи скептична: перш ніж дарувати будь-якій дитини щось подібне, треба знати, чи можна їй взагалі це їсти. Шоколад може викликати алергію, і мало кому приємно отримати презент, який прийдеться передарувати комусь іншому.
Друге питання — речі та іграшки. Якщо дитина отримує подарунки лише раз на рік, то це не вирішує її проблем, але може виховати думку, що вона потрібна комусь тільки на свята. І дуже важливий момент: якщо ви спонсор, не вимагайте від працівників виховного закладу для звіту надсилати фото дітей з тією іграшкою чи продуктами, які ви їм надіслали. Уявіть картину: надворі свято, і певна кількість спонсорів привозить до дитячого будинку подарунки. Дітей просять сфотографувася спочатку з одними подарунками, потім з іншими, а потім ще й скуштувати певний продукт на камеру і «показати, що він подобається» (це не жарт, а цитування розмови виховательки зі спонсором, яка мене глибоко шокувала).
Від цього примушення до вдячності втомиться будь-яка людина, а особливо дитина, яка в такі моменти може почати відчувати, що: 1) турботу треба заробити, 2) щоб отримати своє, варто бути покірним. Це, насправді, вкрай неприємне почуття. До того ж, за дитину нема кому заступитись, а вихователі подекуди і самі не знають що з цим робити, бо вимагати від дітей знімків непристойно, а не надати фотозвіт — значить наступного року не отримати цю допомогу. Тож будь ласка, допомагаючи дітям, не вимагайте за це реклами і керуйтесь їх запитами і потребами, а не потребою задовольнити власні бажання чи вимоги. Пам’ятайте, що благодійність — це добра справа без пошуку зиску.
Як краще?
До того, як збирати подарунки, зверніться до установи чи фонду, який підтримуєте, і запитайте, яка саме допомога потрібна — і, насправді, так варто робити не лише на свята. У фонду «Таблеточки» є класна традиція в соцмережах писати, які подарунки потрібні наразі, і пропонувати бажаючим закрити цю потребу. Так само працює ініціатива «Олені Святого Миколая»: волонтери, які її створили, пропонують благодійникам відповісти на запит дітей і купувати конкретні речі, які вони просили.
Не збирайте пакунки, які не відповідають запиту адресата. На свята, звісно, можна робити приємні корисні сюрпризи — не цукерки, а, наприклад, книжки, іграшки чи інші конкретні речі, яких людині бракує. Проте, свята проходять, а потреби залишаються. Незалежно від календаря у різних закладів може бракувати чогось, що завжди в нагоді: миючих засобів, засобів особистої гігієни тощо — це вже, звісно, не подарунки, а просто регулярна допомога.
З власного досвіду скажу, що дівчатам, які залишилися без опіки батьків, інколи нема кому пояснити певні речі про розвиток жіночого організму та про те, навіщо взагалі потрібні засоби гігієни раз на місяц. Довірлива розмова про це — ось що насправді важливо, але провести її не можна, якщо бачиш дитину вперше. Це буде ніяково і недоречно. Для таких розмов потрібен контакт і порозуміння.
Увага — ось що потрібно дітям незалежно від дати на календарі. Але, знову ж таки, її варто приділяти не раз на рік, а як мінімум раз на місяць, а краще на тиждень. Саме тому в Україні існують програми наставництва та корпоративного наставництва, коли дорослі з різним професійним досвідом допомагають підліткам, що живуть у дитячих будинкам, визначитися з майбутнім фахом та вчать певним побутовим речам, яким вони, можливо, не мали змоги навчитися попередньо — від навичок користування офісною технікою до складання списку для походу в супермаркет і бюджету на це.
Є перевірені організації з довгою історією, які вирішують питання підтримки дітей системно — це, наприклад, СОС Дитячі містечка. Вони працюють над тим, щоб діти-сироти та діти без батьківського піклування могли жити в прийомних сім'ях, а не в дитячих будинках. У світі СОС Дитячі містечка працює з 1994 року, в Україні — з 2003-го. Підтримуючи цю організацію, ви підтримуєте право дітей зростати в люблячій родині і гідних умовах. Допомога подібним фондам є здоровою альтернативою святковим цукеркам.
Системність vs емоційність
Звичайно, у добрих вчинках завжди буде присутня емоційна складова — я й сама часто долучаюся до благодійних зборів через те, що мене чіпає конкретна проблема конкретної людини. Але в ідеалі в процесі допомоги потрібно включати також і раціональний підхід.
Системна допомога дає постійну підтримку, святкові ж прояви з подарунками — відчуття того, що про вас згадують раз на рік, щоб потім знову покинути. Незалежно від того, яку суспільну проблему ви хочете допомогти вирішити, робити це краще малими кроками, але завжди, а не виключно один раз і на свято. Хоча, очевидно, разова допомога краще, ніж зовсім ніякої.
Більшість прозорих і ефективних благодійних фондів мають змогу будувати власні плани на майбутнє якраз через те, що знають: в них є постійні донори, волонтери і небайдужі люди, які готові робити внесок у добрі справи та зміни на постійній основі. Саме завдяки їх підтримці екосистема благодійництва продовжує працювати заради сталих перетворень у суспільстві. Культура благодійності в Україні все ще розвивається, але щоб прискорити її результати, важливо пам’ятати, що долучення до вирішення спільних задач і добрі справи — це не святкове виключення, а «свято, яке завжди з тобою».
