Історія однієї кав’ярні. Як карантин вбиває малий бізнес в Україні

27 березня 2020, 16:00

Про що зараз думає малий бізнес

Донедавна у нас було дві успішні локації, які приносили стабільний дохід. Також, ще зовсім недавно, ми перебували в процесі ремонту та закупівлі обладнання для нашого нового проекту, до середини квітня ми мали відкритися. З початком карантину ми заморозили все. Зараз прибутку немає. Від слова взагалі. А решту грошей ми роздали на зарплати, сплатили частину податків і розрахувалися за поставки. У підсумку ми на нулі, адже всі наші заощадження залишилися заморожені разом із новим проектом. Так, нам дуже пощастило з орендодавцями. Абсолютно всі пішли нам назустріч. І я обов’язково обійму тих, кого зможу, коли все закінчиться. На цьому можна було б видихнути і спокійно сидіти вдома, але ні.

Відео дня

Безліч підприємств, закладів, магазинів і зокрема кав’ярень припинили свою роботу. Малий бізнес, частиною якого ми є, вразливий настільки, наскільки на моїй пам’яті ще не був. Невеликий відсоток закладів, які працюють на доставку їжі, можливо, почуваються не так вже й погано, але якщо казати про кав’ярні — вони закриваються щодня.

Чи правильним було рішення вводити карантин і робити не зовсім комфортні рішення для всіх нас? — Однозначно так. Але, завжди є це «але».

Чи можливо було ввести лояльніші обмеження для малого бізнесу, дозволивши йому працювати, щоб виконувати всі можливі правила щодо запобігання поширенню вірусу? — Швидше так, ніж ні. Адже як вплинуло це на наш бізнес і на таких, як ми? На тих, для кого це є єдиним доходом у сім'ї. На тих, у кого є нерухомість в оренді, відкриті кредити і є маса інших обов’язкових платежів. На тих, хто відповідальний за своїх співробітників і не може видворити їх на вулицю. На тих, хто готовий особисто трудитися день у день, аби втриматися на плаву, заплатити оренду та виплачувати мінімальну зарплату своїм працівникам.

Чи запитували ті, хто обрізає єдиний дохід для мільйонів наших жителів, «а що далі?» — впевнений, що запитували. Але все-таки, чи реально в такий нелегкий час прийняти рішення, яке задовольнило б усіх нас? — Мабуть, ні, але навіть усвідомлення цього не допомагає нам впоратися з щоденними спробами відшукати гроші, щоб зберегти те, що ми будували роками.

Якщо відкинути емоції і заглибитися в те, що відбувається на законодавчому рівні — немає чітко сформульованих правил, що законно, а що ні. Ті, хто залишився працювати — працюють на свій страх і ризик. Працюючі кав’ярні атакують міські служби, виписують протоколи, погрожують великими штрафами, але власники не розуміють, за що конкретно вони мають платити. Адже, як це часто буває — знов ухвалені постанови суперечать ранішим. Але все-таки щось та вийшло. 23 березня ухвалили і заборонили діяльність у МАФах і торгових закладах. Шаурма, розливний алкоголь і кавові напої — нарешті прописали чорним по білому — не можна.

Можна було б радіти, але й тут незрозуміло, як бути насправді. Адже якщо ти працюєш на доставку, не в МАФі і не в торговому закладі — заборони немає, кажуть одні, але, на думку інших, вона є. Якщо це «кава з собою» і ти знову-таки працюєш не в МАФі і не в торговому закладі, а твоя кав’ярня — об'єкт громадського харчування, то працювати можна, на думку юристів. Служби міста ж виписують протоколи і забороняють діяльність. Як у цьому хаосі, на тлі того, що необхідно банально залишитися на плаву — можливо дотримуватися того, чого від нас вимагають? Я не знаходжу відповіді. Ще десяток таких же, як і я знизують плечима. Адже ми — непримітний, всього-на-всього малий бізнес. Ми рухаємо нашу економіку, сплачуємо податки, створюємо робочі місця, але цього вочевидь недостатньо, щоб зважати на нашу думку.

Малий бізнес зараз вразливий настільки, наскільки на моїй пам’яті ще не був

Австрія, Польща, Катар, Мальта, США — там можна працювати на доставку і в режимі «з собою». І я не хочу заглиблюватися в питання, які з перелічених вище країн допомагають малому бізнесу пройти через кризу. Так, десь видають пільгові кредити, десь виплачують одноразову допомогу, якщо виторг значно впав, десь зміщують терміни виплати податків.

Заглибитися я хочу лише у фразу одного з наших чиновників: «Про збитки подумаємо, коли виживемо». Дуже цікавий підхід, чи не так?

Так от, невже кава — це саме той продукт, який здатний передати вірус більшою мірою, ніж упаковка з-під піци, пакет, у якому тобі привезли їжу або серветки, які додавали до замовлення? Зрештою, в магазині десятки людей чіпають одні й ті ж продукти, перед тим, як хтось їх купить. Попри це — саме приготування кави потрібно заборонити. Кав’ярні в нашій країні комусь заважають? Кави занадто багато? Вона недостатньо добра?

Мабуть, я подумаю про це іншим разом. А зараз ми будемо продовжувати шукати можливості не залишити без роботи і даху над головою наш колектив, батьків і свої сім'ї.

Показати ще новини
Радіо НВ
X