Де платити податки переселенцям з України?

31 липня, 12:43

Головні податкові питання, в яких варто орієнтуватися українцям, які працюють зараз за кордоном.

Стаття написана за результатами вебінару "Податкові наслідки для українських переселенців за кордоном: 19 запитань та відповідей". Автори контенту — експерти групи міжнародного оподаткування та послуг приватним клієнтам Deloitte Private — Андрій Серветник, Наталя Руденко, Марія Сибирякова та Світлана Тутовська.

Відео дня

Через повномасштабну війну росії проти України багато українців були вимушені покинути свої домівки та виїхати за кордон. Зараз наші співгромадяни в Європі і не лише усвідомлюють, що країни, в яких вони нині перебувають, можуть мати повне право оподаткувати їхні доходи замість України, а в зовсім поганому випадку — паралельно з Україною.

Офіційні роз’яснення щодо особливостей податкового статусу таких переміщених осіб-українців наразі надали лише Ірландія та Латвія, а інші країни користуються власним податковим законодавством та загальними принципами Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Тому зазначимо ключові податкові питання, в яких варто орієнтуватися українцям, які опинилися за кордоном.

Отже, під час оцінки статусу податкової резидентності враховуються, зокрема (але не виключно), такі фактори: постійне житло, кількість днів перебування в певній країні протягом року, «центр життєвих інтересів» та громадянство (якщо жоден із попередніх «тестів» не дає конкретної відповіді).

Що означає для особи статус «податковий резидент» у певній країні? Насамперед — декларування і сплату податків цій країні з усього свого загальносвітового доходу, незалежно від країн-джерел виплати доходу. Зі свого боку «податковий нерезидент» має обов’язки щодо декларування та сплати податку лише стосовно того доходу, який отримано з джерел у відповідній країні.

Подвійне оподаткування одного й того ж доходу в різних країнах на практиці є, на жаль, цілком можливим. Але для усунення цього ризику існують процедури, передбачені двосторонніми конвенціями між відповідними країнами. Саме вони передбачають спосіб, за допомогою якого податки або сума доходу, що має оподатковуватися, зменшуються в країні податкового резидентства особи — Україні чи іншій — відповідно або на суму податку, або на суму доходу, який вже було сплачено/оподатковано в іншій країні.

Наприклад, якщо ви визначились, що ви податковий резидент України та у 2022 році у вас були доходи, які ще не були оподатковані в Україні та з яких за кордоном вже був утриманий податок, ваш алгоритм дій для цілей декларування та сплати податків в Україні виглядає так:

— перевірити наявність конвенції про усунення подвійного оподаткування між Україною та країною-джерелом доходу;

— перевірити в конвенції метод усунення подвійного оподаткування (зниження суми доходу чи суми податку);

— отримати в податкових органах країни-джерела доходу довідку про вид і суму доходу та суму сплаченого податку;

— легалізувати довідку (зазвичай це проставлення апостиля на оригіналі документа), перекласти та завірити нотаріально переклад довідки українською мовою;

— при включенні доходу в декларацію в Україні врахувати можливу різницю у ставках податку в іншій країні та в Україні;

— не забувати про додаткову сплату військового збору в Україні.

Факт отримання будь-якого дозволу на перебування на території певної країни, зокрема наявність громадянства іншої країни, сам по собі не змінює автоматично статус вашої податкової резидентності. Наприклад, в Австрії ви маєте перебувати понад 183 дні, щоб стати податковим резидентом (плюс інші фактори, про які згадувалося вище), а фактор громадянства є малозначним. Наявність сертифіката податкової резидентності певної країни, наприклад Кіпру, автоматично не означає відсутність претензій українських податкових органів, які можуть спробувати визнати особу резидентом України, якщо для цього є формальні підстави.

«Постійний дім» та «центр життєвих інтересів». Це одні з найважливіших понять у процесі визначення країни, де ви маєте сплачувати податки на всі ваші доходи (країни податкової резидентності). Саме «центр життєвих інтересів» (ЦЖІ) в умовах війни може значним чином змінюватися, а з ним і ваші податкові обов’язки.

Коментар ОЕСР до Модельної податкової конвенції зазначає, що у разі, якщо особа має «постійний дім» у двох країнах одночасно та «підтримує» свій «постійний дім» у першій країні (з якої вона виїхала до другої), це разом з іншими факторами може свідчити про те, що реальний «постійний дім» знаходиться саме в першій країні. Державна податкова служба України в своїх роз’ясненнях також підтримує позицію ОЕСР. Тому збереження «постійного дому» в Україні може допомогти зберегти українську податкову резидентність, якщо для особи це важливо.

Зазвичай ЦЖІ може виникнути саме там, де в особи є «постійний дім» та/або найбільш тісні приватні (наприклад, родина) чи економічні (наприклад, робота, отримання освіти, підприємництво) зв’язки. В різних країнах ставлення до визначення «центру життєвих інтересів» може відрізнятися та враховувати безліч факторів, таких як наявність власної (чи в довгостроковій оренді) нерухомості чи довгострокових контрактів на роботу, отримання особою дозволу на роботу, а не «тимчасового захисту», та інше. Підхід до трактування ЦЖІ податковими та судовими органами різних країн може бути дуже «творчим» та не обмеженим чіткими рамками.

Українські фрилансери «на ремоуті». Останнім часом у світі таких людей називають «цифровими кочівниками» (digital nomads). Вони використовують телекомунікаційні технології для дистанційної роботи, тобто живуть в одній країні, але працюють дистанційно на особу в іншій країні як наймані працівники чи фрилансери.

У майже 40 країнах світу для таких осіб існують або спеціальні візи, або особливі пільгові режими оподаткування. Це, наприклад, Грузія, Хорватія, Румунія, Португалія чи ОАЕ. Також очікується поява пільгових режимів для «цифрових кочівників» на Кіпрі, в Чорногорії, Сербії, Латвії та інших країнах, які «приваблюють» для проживання найбільш перспективну категорію працівників.

«Розподілений рік». При визначенні та, особливо, при зміні податкової резидентності дуже важливо з’ясувати в країні перебування, чи можна «поділити» рік з огляду на те, коли саме ви стали резидентом конкретної країни. У разі, якщо рік «неподільний», ви маєте не тільки включити в декларацію в країні перебування (вашої нової податкової резидентності) ваші «українські доходи» з початку року, але й доплатити податок — якщо є різниця в ставках. Також буде важливо в такому разі отримати в Україні довідку від податкової служби щодо суми вашого доходу та вже сплаченого з нього податку, щоб використати це для зменшення ваших податкових зобов’язань у новій країні резидентності, якщо вона це дозволяє (а це буває не завжди).

За довідкою можна звернутися через електронний кабінет до податкового органу без в'їзду в Україну. Довідка-підтвердження статусу податкового резидента України готується протягом 10 днів, але, на жаль, в електронному вигляді такий документ поки отримати не можна — видається він лише особисто. Якщо ви знаходитесь не за місцем постійного проживання в Україні, для отримання довідки за новим місцеперебуванням необхідно подати також певні додаткові документи, зокрема довідку переміщеної особи, і тоді ви матимете можливість отримати її за вашим зміненим місцеперебуванням в Україні.

Соцвиплати для українців за кордоном. Наразі за відсутності спеціальних виключень в українському податковому законодавстві соціальні виплати, які були отримані тимчасово переміщеними особами за кордоном, мають включатися податковими резидентами України в податкову декларацію та відповідно оподатковуватися. Але відповідні зміни в законодавстві України очікуються (чи принаймні прогнозуються).

Підприємці. Якщо особа зареєстрована як приватний підприємець в Україні, дуже ймовірно, що податкові органи України не погодяться з визнанням такої особи податковим резидентом в іншій країні — тож у подібних випадках можна очікувати виникнення спорів. Добра новина — очікується, що податкові органи України в такому разі не будуть оскаржувати застосування особою в Україні «єдиного податку» (формально Податковий кодекс України не дозволяє нерезидентам застосовувати «єдиний податок»).

Якщо ж ви як підприємець, який зареєстрований лише в Україні, починаєте здійснювати підприємницьку діяльність в іншій країні, ваш відповідний дохід може оподатковуватися локально, а ваша діяльність — вимагати локальної реєстрації як підприємця. У такому разі може постати питання подвійного оподаткування (ваша «нова» країна не дозволить зарахування українського «підприємницького» податку), отже є сенс розглянути нову стратегію щодо податкової резидентності з огляду на підприємницьку діяльність.

Права та обов’язки іноземців щодо декларування та сплати податків за 2021 та 2022 роки в Україні залишаються також незмінними, лише строки для подання декларацій офіційно продовжено (у загальному порядку — до 20 липня 2022 року або залежно від місцеперебування особи — протягом 6 місяців з моменту закінчення строку дії воєнного стану). Штрафи щодо запізнення з поданням декларацій та/або сплати податків поки що не застосовуються.

Таким чином, зважаючи на цілі (збереження чи втрата податкової резидентності відповідної країни) кожна фізична особа, яка виїхала за межі України у зв’язку з війною, має прийняти рішення щодо власних можливих дій у 2022 році:

— залишитися в країні фактичного перебування, стати податковим резидентом такої країни та прийняти ризики подвійного оподаткування (якщо інше не буде передбачено додатковими роз’ясненнями ОЕСР чи локальними податковими органами);

— повернутися до України та залишитися її податковим резидентом;

— виїхати до третьої країни з метою отримання саме її податкової резидентності.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X