Огляд фармацевтичного ринку України
Минуле та майбутнє українських виробників ліків
Українська фармацевтика є однією з найуспішніших галузей економіки. За непростих реалій вітчизняним компаніям вдається демонструвати стрімкий, а подекуди стрибкоподібний розвиток. Останнім його витком є нинішнє відновлення після кризи 2014 року. Але що є драйвером для українських виробників медикаментів?
Історія українських фармринку, як і багатьох інших вітчизняних явищ, починається з пострадянського спадку. Низка великих компаній виросли на плечах гігантів радянських часів — Київського хіміко-фармацевтичного заводу ім. М.В. Ломоносова, Київмедпрепарату, Дарницького хіміко-фармацевтичного заводу та інших. Але залишкових ресурсів не могло вистачити для того, щоб адаптуватися до нових умов та почати отримувати прибуток за вільного ринку. Саме засадничий принцип ринку — конкуренція — сприяв найбільшим корпораціям досягти того статусу, який вони мають сьогодні.
Модернізуйся або зникни
Спочатку конкурувати довелося з іноземними компаніями. Ще в 90-х роках велика кількість імпортних ліків наповнила український ринок. Для того, щоби не зникнути за спинами конкурентів, тоді головне було домогтися високої якості своїх продуктів або значної переваги у ціні. У цей період українська фармпромисловість провела технічну модернізацію, а також навчилася сучасним методам розробки та просування лікарських засобів. Інколи це відбувалося за співпраці з іноземними корпораціями.
Однією з перших компаній, що отримала іноземного партнера та вийшла на експорт, була нині найбільша за доходами в Україні фармацевтична компанія «Фармак». Ще в 1999 вона налагодила співробітництво з американським фармацевтичним гігантом «Elі Lilly» для випуску інсуліну. Компанія облаштувала лінію з виробництва інсуліну в найзручнішому форматі — у флаконах і капсулах. Це вивело її на новий рівень розвитку; наразі частка компанії «Фармак» у сегменті інсулінів становить 35%. У цей період на виробничих потужностях «Фармак», а згодом «Дарниці», «Юрія-Фарм» та інших компаній, встановлювали лінії виробництва відповідно до норм і правил Належної виробничої практики (GMP) та інших міжнародних стандартів. Із середини 2000-х «Фармак» розпочав експорт продукції. Наразі, основний експортний продукт компанії — препарат «Магнегіта» — реалізується у понад 20-ти країнах Європейського Союзу.
Експортна експансія
Після модернізації, зайнявши впевнені позиції в Україні, компанії — лідери галузі розвивалися через конкурентну боротьбу в країнах колишнього Союзу. Там наші продукти були традиційно відомі та користувалися попитом, тому рухатися туди мало неабиякий сенс. Київська компанія «Артеріум», яка нині є другою за обсягами прибутку в Україні, деякі свої продукти продає на експорт у більших кількостях, ніж на батьківщині. Частка експорту в доході компанії становить 25%. Компанія щороку реалізує близько 300 проектів для підвищення якості продукції, щоб забезпечити високу конкурентність. Представництва «Артеріум» працюють в Азербайджані, Білорусі, Казахстані, Росії та Узбекистані, усього компанія постачає продукцію в 11 країн колишнього Радянського Союзу та до В'єтнаму. Добре представлені в цих країнах також продукти Київського вітамінного заводу, харківської компанії «Здоров'я» та інших підприємств. Ознайомленість місцевого споживача із медикаментами українських виробників, їх зважена маркетингова стратегія призводять до капіталізації брендів на ринках країн СНД.
Експансія українських фармацевтичних компаній продовжує розширюватися далі. Більшість лідерів ринку або вже давно орієнтуються на експорт, або активно рухаються цим напрямом. Сьома за доходами фармкомпанія «Лекхим» постачає препарати у 25 країн світу, серед яких крім колишніх союзних республік, також Індія та деякі країни Африки. Лідер серед виробників інфузійних розчинів та четверта фармкомпанія за результатами 2016 року — «Юрія-Фарм» — із 2012 має представництво в Східній Африці (Уганда, Кенія, Танзанія, Руанда, Південний Судан), а за 2016 рік підприємство збільшило об'єм експорту на 40% порівняно з попереднім роком. Більшість лідерів ринку експортує медикаменти до В'єтнаму. І досвід, і цифри останніх років вказують на те, що для розвитку в умовах конкуренції потрібна ширша географічна присутність. І на це є низка причин.
Від кризи до кризи
Уразливість вітчизняної економіки до криз та валютних коливань тримає вітчизняні фармкомпанії в постійному напруженні. Докризовий 2013 рік аналітики тепер беруть за еталон, рівня показників якого фармацевтична галузь не досягла і досі. Через відсутність страхової медицини понад 80% галузі залежить від попиту громадян, тобто оплачується безпосередньо з кишень пацієнтів. Відповідно, добробут фармкомпаній залежить від купівельної спроможності пересічних громадян, яка суттєво знизилась у 2014 і тепер поступово відновлюється. Крім того, витрати на лікарські засоби в Україні є традиційно невеликими, вони найменші серед сусідніх країн. Тим не менше, частка українських фармацевтичних компаній на вітчизняному ринку росте з року в рік, і за підсумками 2017 року сягнула 43.3%. Географічне розширення додає можливостей отримати дохід на більш стабільних ринках, щоб утримати кращі позиції на основному. Це дозволяє фармацевтичному ринку розвиватись незважаючи на кризи, і робить український фармринок другим за обсягом серед країн СНД після ринку РФ.
Міжнародний авторитет
Перевагою для вітчизняних виробників під час кризи є нижчі ціни, ніж у їх іноземних конкурентів. У 2015 році доля продажів українських виробників у натуральному виразі становила 68,7%, у 2016 сягнула вже 76,2%. Хоча українські ліки є якісними та дешевшими, нині за стабілізації економічної ситуації українські споживачі можуть собі дозволити імпортовані медикаменти. Дані демонструють, що споживачі все більше віддають перевагу іноземним аналогам і ця тенденція буде продовжуватися. Тож вихід на міжнародні ринки посилює позиції українського виробника не лише закордоном, а й в Україні, де традиційно довіряють міжнародному вибору більше, ніж власному. Збільшення експорту медичних засобів закономірно тягне за собою необхідність відповідати міжнародним стандартам та проходити подекуди дуже прискіпливу сертифікацію. Це йде на користь і українському споживачу, який врешті знаходить усе якісніші ліки на полицях вітчизняних аптек.
Поява на нових ринках — не лише запорука збільшення прибутків, а й необхідний вихід із зони комфорту для компанії, що прагне розвиватися, удосконалюватися, імплементувати та генерувати інновації. Саме тому лідери серед фармацевтичних підприємств обрали такий вектор розвитку. Не дивлячись на те, що Україна вважається фармацевтичною державою, вона експортує лише 10% від обсягу ліків порівняно з показником імпорту. Ймовірно, цей показник зросте в найближчі кілька років, але представникам галузі ще є над чим працювати протягом довгого періоду.
Фармацевтичний ринок — приклад того, як високотехнологічне виробництво в Україні може пристосуватись до не найсприятливіших макроекономічних умов, та забезпечити стабільний розвиток. Своєчасна модернізація, співпраця з міжнародними партнерами, ставка на якість і доступність, активний вихід на міжнародний ринок допомогли фармацевтичним компаніям стати успішними. Амбітним бізнесменам слід звернути увагу на досвід фармацевтичних компаній
Спеціально для НВ Бізнес
Більше поглядів — у розділі Експерти НВ Бізнес
