Мертва хватка держави. Чому суми дивідендів держкомпаній потрібно різко знизити
Держпідприємства в Україні використовують як надійне джерело поповнення бюджету. Замість цього вони повинні стати інструментом економічного зростання, навіть ціною зменшення доходів держказни.
Державні підприємства в України вважають розсадником корупції. Це не зовсім правда, ДП справно перераховують свої прибутки в держбюджет: наприклад, у 2018 році казна отримала 31 млрд гривень дивідендів та 7,5 млрд гривень як частку від чистого прибутку.
Кабмін хоче, щоб доля перерахувань держпідприємств в бюджеті стала ще більшою. Тому в квітні 2019 року норматив відрахувань держпідприємствами частини прибутку в казну був вимушено збільшений із 75% до 90%. У 2018 та в першій половині 2019 року план зборів до держбюджету було недовиконано на 10%, тому уряд вимушений шукати будь-які можливі джерела наповнення казни.
По суті, стратегічні для економіки України регіональні філії УЗ, Адміністрація морських портів, аеропорт «Бориспіль» та інші держкомпанії залишаються без власних засобів для розвитку. При цьому уряд матиме активи вартістю в декілька десятків мільярдів гривень, що перебуватимуть в невизначеному стані. Наприклад, національне рейтингове агентство IBI-Rating уже змінило зі «стабільного» на «негативний» кредитний рейтинг аеропорту «Бориспіль». А керівники самого «Борисполю» заявляють, що через підвищення ставок відрахування дивідендів не зможуть навіть продовжити будівництво паркінгів та аеродромних перонів.
Втім, уряд може змінити свою поведінку відносно держпідприємств і ставитись до них як до повноцінних операторів ринку, здатних розвиватись, нарощувати свою вагу для економіки та створювати нові робочі місця. Прихильником такого рецепту є відомий американський економіст Джозеф Стігліц.
Тим більш, що в Україні держава володіє не лише закинутими фермами, де лишився буквально один директор і пара стільців, але й корпораціями, від стабільності яких залежать цілі сектори економіки. І, за підрахунками Мінекономрозвитку, у 2017 питома частка держпідприємств за активами в економіці України складала 9,4%, а в січні-вересні 2018 року — 13,6%.
Тому замість «викачування ресурсів» уряду варто було б запровадити для ДП своєрідні «податкові канікули», або хоча б опустити для ДП норму відрахувань в держбюджет хоча б до рівня 40%, щоб ДП мали достатньо ресурсів для власного розвитку. Тим більше, що подібні наміри наприкінці грудня 2018 року озвучував віце-прем'єр міністр Степан Кубів.
Найвищу частку держава утримує в сфері постачання енергоресурсів — 36,2% у 2017 році та 37,6% за 9 місяців 2018 року. Навіть найбільшим платником податків у 2018 році стала енергетична держкорпорація «Нафтогаз України», що минулоріч віддала у казну 40,2 млрд грн, що на 73% більше, ніж у 2017 році, а також — 29,5 млрд грн дивідендів, або 75% чистого прибутку 2017 року. Як ми всі знаємо, РФ може після 1 січня 2020 року перейти до «газової блокади» української «труби». Тому краще для всіх, щоб в цій ситуації «Нафтогаз» мав якомога більше грошей для закупівлі «реверсного газу». Наявної кредитної лінії в 500 млн євро від Світового банку може не вистачити, тому, можливо, гроші на реверс газу доведеться брати із наявних прибутків «Нафтогазу», замість переказу дивідендів в казну.
Другою за розміром часткою держава володіє у сфері транспорту — 27,4% в 2017 році та 23,5% за 9 місяців 2018 року. Можливо, цей показник є заниженим, зважаючи, що, наприклад лише одна державна «Укрзалізниця» вивозить 80% всіх вантажів та 50% всіх пасажирів в Україні.
В червні минулого року УЗ як акціонерне товариство вперше з 2015 року сплатило дивіденди державі. Щоправда, спеціальним рішенням Кабміну ставка відрахування була занижена до 30% чистого прибутку, або ж 33,16 млн грн (цього мало навіть на один новий пасажирський вагон). Але в 2019 році податкове навантаження на УЗ виросте на 25%, або до 24,78 млрд грн. Цих грошей достатньо, щоб оновити чверть парку пасажирських вагонів у 2000 одиниць, або ж повністю виконати угоду з «General Electric» і купити 225 нових та 75 модернізованих локомотивів. В принципі, менеджмент залізничного держмонополіста і так просить 7 мільярдів гривень дотацій з держбюджету для хоча б мінімального оновлення рухомого складу. Але замість прямих субсидій із казни логічніше буде знизити ставку відрахування дивідендів разом, а також — податкове навантаження, щоб УЗ змогла таки за власний кошт оновлювати вагони і локомотиви.
У випадку із агросектором маємо цікавий статистичний ет. Мінекономрозвитку стверджує, що в 2017 році вцілому частка держави в АПК складала лише 4%, хоча за результатами 9 місяців 2017 року цей показник складав 55,7%, за результатами 9 місяців 2018 року — 60,2%. Цей факт можемо пояснити сезонними особливостями агровиробництва: зокрема, в І половині року виробництвом продукції займається лише тваринництво (де є значна кількість ДП), у той час як елеватори хіба що розпродають залишки минулорічного врожаю. Окрім цього, державні зернотрейдери у І півріччі фактично субсидують фермерів, купуючи зерно за форвардними угодами.
Загалом, трійка найефективніших великих аграрних держкомпаній виглядає так: ДП «Укрспирт» — 22 млн грн чистого прибутку в 2018 році, ДПЗКУ — 102 млн грн, ПАТ «Аграрний фонд» — 147 млн грн (це підприємство фактично не має власних елеваторів, тому мусить додатково витрачатись на зберігання свого зерна на сторонніх елеваторах). Для аграрних держкорпорацій також було б доречним, аби Кабмін максимально знизив частку чистого прибутку до відрахування: компанії на кшалт «Аграрного фонду» мали би більше вільних коштів для розвитку свого бізнесу, а уряд зміг би наростити фактичне непряме субсидування фермерів, потрібне на проведення польових робіт.
Фактично, якщо уряд наважиться на зниження норм відрахування дивідендів ДП, то отримає одразу декілька переваг. Капіталізація держкорпорацій виросте, що стабілізує роботу газотранспортної системи, інфраструктури та АПК, а також простимулює зростання економіки. Сам уряд набуде репутацію як ефективного менеджера державної власності, та зможе користуватись плодами росту доходів населення.
