Теорія офісного покеру. Як зберегти психічне здоров’я на роботі

15 липня 2021, 15:00

Чому до роботи не варто ставитися занадто серйозно.

«Єдине, що може звільнити вас від виконання своїх обов’язків — це ваша смерть», «Йдіть торгуйте ковбасою», «Я вас усіх згною» — вам у житті ніколи не доводилося чути таки слова? Мені доводилося. Ці слова були сказані під час нарад із великою кількістю учасників. Сказані дуже серйозним тоном, а також із нелюдським виразом обличчя. Промовляли їх люди, які були вище за інших на кар'єрних сходах. Це були керівники різного рівня. В житті мені подібні боси-хами траплялися вкрай рідко, але траплялися.

Відео дня

Ці фрази викликали у багатьох присутніх панічну атаку. Але не в мене. Тому що я знаю один рецепт, який повсякчас дозволяє зберігати гарний настрій на робочому місці. Цей рецепт — теорія «офісного покеру».

Згідно з цією теорією будь-яка наймана праця — це рольова гра «офісний покер». І ставитися до неї потрібно відповідно. Не переоцінювати важливість гри, а чітко розуміти, з якою метою ви кожного робочого дня кудись рушаєте зі свого затишного помешкання.

Правила «офісного покеру» — це характеристики корпоративної культури, яка панує в тій чи інший організації. Ці правила треба знати. Адже якщо правила невідомі — в «офісному покері» виграти буде неможливо. А що є головним призом у цій грі? Не тільки добра зарплата. А й те, що вам доводиться робити, щоб цю зарплату отримувати. І у підсумку — ваше психічне здоров’я.

Існують різні класифікації корпоративних культур: ринкова, сімейна, адхократична тощо. Хоча, на моє глибоке переконання, важливо розрізняти два види корпоративної культури: та, що вам підходить, і та, яка вам не підходить. Та, що допомагає бути задоволеним життям, перебуваючи в офісному приміщенні, або та, яка примушує вас страждати за зачиненими жалюзі бізнес-центрів.

Корпоративна культура стосується всього на світі. У чому люди ходять на роботу, чи вітаються у ліфті чи ні, дудлять пиво по п’ятницях всі разом або не знають, як звуть сусіда по офісу — все це характеристики цієї культури, яка «їсть стратегію на сніданок».

Змінювати корпоративну культуру компаній дуже важко. Це можуть робити виключно лідери, які до того ж часто є керівниками. З великою долею ймовірності — це не ви. Ваше завдання на новій роботі дізнатися, які правила «офісного покеру» існують в компанії, куди ви щойно прийшли, і вирішити для себе — приймаєте ви цю гру чи ні. Якщо ні — значить потрібно знову виходити на ринок праці і шукати такий «покер», який вам буде до душі.

Люди, яким я розповідаю про цю теорію, мають дві типи реакції на неї. Дехто каже, що все є рольовою грою. І робота, і особисте життя — це всього лиш театр. Протилежна точка зору полягає в тому, що не можна ставитися до роботи як до гри. Адже за роботу платять гроші, без яких більшості з нас буде важко існувати.

Не згоден ані з тією, ані з тією позицією. Сім'я, діти, здоров’я — це більш важливі речі аніж офісне життя. Це не театр. На будь-який роботі нас можна легко замінити. Єдине, де нас не можна замінити — це вдома. Тому робота — це гра. А приватне життя — аж ніяк не гра.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Важливо розрізняти два види корпоративної культури: та, що вам підходить, і та, яка вам не підходить

Уявлення роботи у якості гри — «офісного покеру» — зовсім не означає, що працювати треба погано. Якщо ви працюватимете абияк ви ніколи в цій грі не виграєте. А цього ж нам дуже хочеться, чи не так? Мати гідну білу заплату, відпустки й власний кабінет. Тому намагайтеся перемогти — це природне бажання людини. Але перемога за будь-яку ціну навряд чи зробить вас щасливим.

Як і у будь-якій грі — у «офісний покер» можна загратися. Вам, мабуть, знайомі «ігромани», які буквально живуть на роботі, і поза офісом їх зустріти практично неможливо. Люди з такою позицією, мабуть, активно святкують «день трудоголіка». Хоча ні, для святкувань у них немає часу.

При цьому навряд чи вони є щасливими людьми. Баланс особистого і робочого — важливий чинник щастя, без якого ніяк. Пораджу їм час від часу робити крок назад і подивитися на себе з боку — чи справді їхнє життя є таким, про яке вони мріяли в дитинстві?

Що відбувається з людьми, які занадто серйозно ставляться до роботи? Вони з часом «вигоряють». І рівень посади тут абсолютно ні до чого. Мої колишні боси, які дозволяли собі звертатися до підлеглих словами, які я навів на початку цієї колонки, насправді страждали в офісі набагато більше аніж їхні нижчі за посадою колеги. Люди, які сварять підлеглих весь час, нервують набагато більше, аніж ті, кого вони сварять. Отже, не «стартуйте» на колег, а краще вивчайте правила корпоративної культури і перемагайте. «Офісний покер» — це надзвичайно цікава гра. Бажаю у ній успіху.

Показати ще новини
Радіо NV
X