Впорядковуючи хаос. Як зміни в директиві ЄС вплинуть на «Північний потік-2» та Україну

9 квітня 2019, 08:00

Для України рішення Європарламенту - лише часткова перемога

Зміни до Газової директиви, які схвалив Європарламент істотно звужують прогалину в енергетичному праві ЄС, якою багато років користувався «Газпром» для досягнення своїх цілей. І не тільки економічних.

Відео дня

Третій енергетичний пакет ЄС, що вимагає незалежного статусу операторів газопроводів та їх юридичного відокремлення (анбандлінгу) від постачальників, завжди розглядався Росією як перешкода на шляху до монополії. Давно використовуючи експорт вуглеводнів до країн Заходу як головний інструмент геополітики і швидкого збагачення, російський уряд систематично уникав застосування правил ЄС до газотранспортних проектів в обхід України – «Південного потоку», «Турецького потоку» та, звичайно, «Північного потоку-2». 

Робити це «Газпрому» та його численним лобістам у столицях Європи допомагала юридична «біла пляма» – дія Директиви 2009/73/ЄС поширюється на території країн-членів ЄС, але в її тексті прямо не зазначається, що під «територією» розуміються також і територіальні води. Якою б тонкою соломинкою не здавалася ця відмовка на перший погляд, її цілком вистачало для того, щоб почати будівництво.

Голосуванням за проект змін до Газової директиви Європарламент ставить крапку у дилемі щодо того, як – принаймні частково – узгодити економічні інтереси окремих, хоч і могутніх, держав ЄС із дотриманням спільних для всього Союзу правил безпеки та, найважливіше, верховенства права. Досягнутий компроміс говорить про те, що відповідальність за переговори щодо застосування права ЄС до окремого проекту (або надання йому виключення з-під дії правил) несуть органи країни, на кордоні якої такий газопровід уперше заходить на територію ЄС.

Утім, остаточне рішення про надання виключення, а саме це є метою «Газпрому» та прибічників у Європі, залишається за Єврокомісією. Якщо Брюссель не погодить таке виключення, саме німецькому уряду доводити, що ділянка газопроводу в територіальних водах Німеччини (але не всього газопроводу), відповідає вимогам Третього енергопакету.

Це рішення вступить у дію після схвалення Ради ЄС, яке очікується найближчими днями, та офіційної публікації. Однак вже зараз можемо зробити кілька важливих висновків.

По-перше, досягнення політичного компромісу відбулося дещо швидше, ніж очікувалося експертами наприкінці 2018 року. Той факт, що зміни набудуть чинності до завершення побудови скандального «Північного потоку-2», а також пряма згадка про цей проект серед основних причин, явно показує, що ЄС не збирається залишати стратегічно важливі рішення на волю випадку в умовах юридичної та політичної невизначеності.

По-друге, європейські політики чіткіше розмежували відповідальність національних та наднаціональних органів, але при цьому дотрималися загальних принципів (безпека, справедливість, верховенство права). Багатьом українським (і не тільки українським) політикам варто повчитися такій принциповості.

Нарешті, які наслідки спричинить це рішення? Для ЄС – це зрозуміла процедура прийняття остаточного рішення щодо регулювання, в якому діятиме «Північний потік-2», менший градус політичної напруги, причому без нехтування принципами, які лежать в основі ЄС та його стратегії Енергетичного Союзу. Для «Газпрому» та Росії – це ще одна тактична поразка, що у часі співпала із відмовою Данії у погодженні прокладання «труби» через власні територіальні води, що призвело до перебудови маршруту та уповільнення будівництва. Також це ще одне нагадування, що законодавством ЄС не можна зухвало нехтувати. 

У найгіршому для росіян випадку – якщо виключення для «Північного потоку-2» не буде узгоджене між «Газпромом» та Німеччиною, і між Німеччиною та Єврокомісією – «Газпром» може скасувати проект та понести величезні збитки, або ж компанії доведеться йти на значне юридичне переформатування, що позбавить його істотного політичного сенсу. Мова йде про відокремлення компанії-оператора від «Газпрому» як постачальника, що позбавить росіян монопольного контролю за роботою «труби», та резервування газотранспортних потужностей для інших постачальників, що або обмежить фактичний обсяг постачання газу цим трубопроводом, або зруйнує експортну монополію «Газпрому».

Для України це рішення можна вважати перемогою лише частково. Формат внутрішньої домовленості держав-лідерів ЄС щодо майбутнього «Північного потоку-2» показує, що ані національні уряди, ані Єврокомісія не виступають проти цього проекту як такого, і за умови дотримання вимог законодавства ЄС забороняти будівництво та роботу газогону не збираються. 

Для України це рішення можна вважати перемогою лише частково. Формат внутрішньої домовленості держав-лідерів ЄС щодо майбутнього «Північного потоку-2» показує, що ані національні уряди, ані Єврокомісія не виступають проти цього проекту як такого, і за умови дотримання вимог законодавства ЄС забороняти будівництво та роботу газогону не збираються. У той же час, змінена Директива скорочує поле для маневру Газпрому із «Північним потоком-2», а значить – дає час і поле для маневру в переговорах щодо транзиту газу українською ГТС після 2019 року. Але щоб скористатися цією можливістю, Україні необхідно упередити можливості «Газпрому» висувати чергові звинувачення у ненадійності та швидко виконати свою «домашню роботу» із повного та якісного запровадження вимог енергетичного законодавства ЄС. Це необхідно, щоб не лише у Балтійському морі, а й на російсько-українському кордоні «Газпром» був змушений грати за європейськими правилами, а не панувати над хаосом.


Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Картина ділового тижня

Щотижнева розсилка головних новин бізнесу і фінансів

Розсилка відправляється по суботах

Показати ще новини
Радіо НВ
X