Стратегія озброєння української армії. Що ми можемо зробити вже зараз?

18 липня, 19:19

Україна продемонструвала всьому світові, що ми сильна держава, яка вміє захищатися, і що українці є нацією. У даному контексті ставлення європейців до України за ці понад чотири місяці кардинально змінилося.

До війни Україну і українців міжнародні партнери сприймали постійно прохаючими про фінансову підтримку, країну з одіозними олігархами та корупційними скандали і клаптиком землі біля «магучей рассии».

Відео дня

Путін публічно заявляв, що український народ є штучною нацією і не має права на існування, але українці продемонстрували зовсім протилежне. Наразі Україна захищає усю Європу та цивілізований світ, оскільки українці віддають життя не тільки з метою захисту своєї території, а й захищають те, що духовно сповідує цивілізований світ, а саме: свободу, гідність, права людини, верховенство права, самоустрій, рівність. Однак, не зважаючи на героїчну боротьбу, перед Україною стоїть значна кількість викликів, які потрібно подолати. Одним із найважливіших є озброєння української армії.

Воєнні дії на території України будуть тривати доти, доки буде існувати російський режим

Найкращий приклад, як сусідство і постійна загроза визначили оборонний вектор країни — це Ізраїль. Із того, що Україна може взяти собі за приклад в ізраїльтян — це система протиповітряної оборони, здатність до самоорганізації та якість військової служби. Попри те, що ізраїльська оборона має надійних партнерів, вони побудували самодостатній ВПК, маючи інвестиції, інноваційні технології та досвід. Це саме те, до чого має прагнути і Україна.

Воєнні дії на території України будуть тривати доти, доки буде існувати російський режим. Тому ми повинні бути готовими завжди дати гідну відсіч ворогові. Слід забезпечити оборонно-промисловий комплекс України безперервним фінансуванням для розвитку виробництва, нових технологій та нових видів озброєнь. У найближчий період нам варто відмовитись від конкурування з технічними лідерами, а зосередитись на лідерстві у виробництві ефективного озброєння. Воєнно-промисловий комплекс має бути пріоритетним напрямом економіки, який насамперед повинен задовольняти потреби української армії.

Деякі можуть зауважити, що війна закінчиться не скоро. Так, це слушний аргумент, враховуючи людські та фінансові можливості країни агресора. Однак планувати високотехнологічне відновлення країни, де фокус ВПК буде на виробництві атакувальної зброї, потрібно вже зараз. Захопившись організаційними та структурними економічними аспектами перебудови національних сил оборони та вітчизняної оборонної промисловості, держава не приділяла уваги науково-технічній та технологічній стороні справи, тобто нарощування виробництва вітчизняної зброї відбувалося лінійно. Хоча всім відомо, що у 21 столітті технологічні переваги можуть забезпечити утворення та розвиток асиметричного потенціалу не тільки оборони, але і атакування. Застосовуючи «розумні» бомби, крилаті ракети, авіацію, систему GPS, США та їх союзники лише за 1 місяць та 10 днів нанесли поразку армії Іраку, яка була найбільшою на Близькому Сході.

Другою важливою проблему сьогодення є питання створення вітчизняного боєприпасного заводу, яке піднімалось ще у 2017 році, однак безрезультатно. Станом на сьогодні, в Україні немає жодного патронного заводу. Сучасний патронний завод — це підприємство, на якому з отриманої сировини виготовляються комплектуючі, з яких і складають патрон відповідного типу та калібру.

Також не варто забувати про «закрите небо». Створення власних бойових літаків на базі українських авіаційних підприємств, перенавчання наших льотчиків за стандартами НАТО, закупівля, а в подальшому і створення власних систем ППО — це все гарантія того, що українське небо буде українським і жодна ворожа ракета не влучить у цивільну інфраструктуру.

Планувати високотехнологічне відновлення країни, де фокус ВПК буде на виробництві атакувальної зброї, потрібно вже зараз

Окремо варто згадати про військово-морський флот. Як ми зараз переконались, Україна в експортному плані повністю залежить від морських перевезень. Агропродукція, металургія, продукти харчування, сировина — всі експортні одиниці країни перевозяться саме морським шляхом. Відтак, завдання нашого уряду фактично створити з нуля військово-морський флот, який з першого року Незалежності розпродавався, а контроль за морськими шляхами був в руках чорноморського флоту рф. У післявоєнній Україні морський флот має набути принципово іншого значення, а місто Миколаїв зможе повернути свою колишню славу, як місто корабельників.

Україні в майбутньому варто визначити пріоритетні напрями власного військо-промислового комплексу, які повністю покладалися б на технологічну перевагу.

Що це за напрями:

Перше. Виготовлення засобів радіоелектронної боротьби. Автономні безпілотні, морські, наземні, космічні та підводні системи. Робототехніка із різними функціями, головною метою яких є збереження життя та досягнення технологічної переваги над ворогом.

Друге. Впровадження штучного інтелекту у систему озброєнь.

Третє. Розвиток та використання квантових технологій.

Четверте. Розвиток дозвукових озброєнь та перехід до розвитку гіперзвукових літальних апаратів.

П’яте. Формування передумов для створення спільних підприємств з компаніями іноземних держав.

Аналіз того, як на сьогодні використовується озброєння на полі бою чи в повітрі, хто його виробляє, його надійність та ефективність має стати поштовхом для розробки та вдосконалення вітчизняного озброєння. Україна має потенціал входження у топ-10 країн — виробників озброєння та топ-5 країн — експортерів озброєння у світі, а також до створення глобальної агенції перспективних дослідницьких проєктів у сфері безпеки та оборони, майбутнього світового інкубатора оборонних технологій. Тому вже зараз нашим можновладцям треба проаналізувати і визначити, що та як ми маємо зробити у військовому виробництві, аби в майбутньому наша держава не залежала від іноземних поставок і змогла своїм озброєнням дати гідну відсіч будь-якій агресії.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X