Укрпошта: витискати прибуток або оновити

16 липня 2018, 13:00
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Давайте вирішувати, що робити Укрпошті: залишатися по всій країні, оновити та розвивати її інфраструктуру чи скоротитися до меж, що забезпечать рентабельність, та тихо вмирати, як це робили років з 20 до цього.

Не звільняти людей та утримувати збиткову мережу, підвищувати зарплати, але не підвищувати тарифи (в компанії, де зарплати – це 75% витрат), а також бути прибутковою – ні Укрпошта, ні будь-яка інша компанія не зможе працювати за подібними суперечливими правилами. Але ось що реально можна зробити.

Відео дня

Звісно, прибутковість є головним результатом ведення бізнесу і багато хто критично оцінює діяльність Укрпошти за останні два роки, апелюючи саме до того, що ця компанія завжди була в плюсі. Справді, підприємство до 2016 року мало позитивний фінансовий результат. Але чи можна його вважати позитивним не лише математично, а й суттєво? Спадаюча якість обслуговування клієнтів, старіючий та виведений з ладу автопарк, збільшення термінів доставки, найнижчі у країні зарплати працівників, піші листоноші в селах, паперові каталоги, занедбані відділення. Ось ті складові, які роками формували прибутковість компанії. Чи можна було й надалі різати витрати під дохідність, що стрімко падала? Можливо, але чи не легше просто одним рішенням закрити це все і взагалі не гаяти час? Ні – бо це означало би позбавити села останнього форпосту цивілізації, який у більшості країн світу субсидується державою саме для того, щоб цю цивілізацію утримати. Пошта Франції отримує понад €500 мільйонів на рік від держави, Словаччини – €12, Казахстану – €14, Італії – €900 та ін.

І не треба розповідати про те, що потрібно все швидко приватизувати й на місце держпідприємства прийдуть приватні гравці. В найближчі роки не прийдуть. В країні, де маємо понад 7 тис. сіл з менш ніж 100 жителями, а 10,2 тис. – з населенням менш ніж 500, враховуючи велику відстань та стан доріг, приватним компаніям працювати не вигідно. Достатньо поглянути на кількість банківських відділень (було 10,5 тис., стало 9 тис. за два роки). Також не можна порівнювати діяльність експрес-перевізників, які привозять посилки лише тоді, коли вони є (не самі, а через сторонні ФОПи), і пошти, яка повинна надавати послуги, навіть коли це лише два листа на день.

Але ж вихід є. В 2016 році інфраструктура компанії мала такий вигляд: 30% автопарку з нульовим пробігом, просто брухт; 80% некомп’ютеризованих відділень із 11,5 тис.; 100% ручного сортування; майже втрачений ринок посилок в Україні.

Ми представили чітку стратегію розвитку компанії і вперше в історії Укрпошти зайнялись її розвитком та оновленням. Що нам вдалося: оновили шосту частину автопарку – нові машини дозволили зробити нові магістральні маршрути (тепер доставка в обласні центри – протягом доби), запустили послугу кур’єрської доставки, дали старт пілотному проекту «листоноші на авто»; закупили 8,3 тис. комп’ютерів – 1,9 тисяч сільських відділень буде вперше автоматизовано та підключено до інтернету, а персонал вже навчений ними користуватись; вітаємось та посміхаємось – щомісяця кількість позитивних оцінок роботи відділень таємним покупцем зростає; підвищили зарплати виробничому персоналу на 36%, управлінському на 18%, а айтішникам на 143%, тепер останні реально працюють, а не тримають в Укрпошті трудові книжки; мобільний застосунок, чат-боти, сповіщення про посилки у вайбер – тепер це все і про нашу компанію; ми оптимізували тарифи та налагодили систему швидкої доставки, для порівняння – в 2016 році підприємство здійснило доставку 46,7 тис. експрес-відправлень, сьогодні майже таку кількість посилок Укрпошта Експрес ми доставляємо щодня; і наостанок – дохід компанії почав зростати, +22,7% або майже на 2 млрд грн за ці два роки.

Розвиток компанії не залишився непоміченим й для міжнародної спільноти. Україна піднялась одразу на 7 сходинок та посіла 33 місце в рейтингу Всесвітнього поштового союзу. Нам вдалося обійти такі країни, як РФ та Казахстан, національні пошти яких отримують мільярдні дотації з бюджету, Іспанію, Данію, Саудівську Аравію. І все це в умовах висококонкурентного внутрішнього ринку та без жодної копійки з державного бюджету України.

Все перелічене зроблено завдяки залученню до команди компанії нового професійного топ-менеджменту на ринкових засадах. Люди чомусь хочуть бачити на керівних посадах талановитих волонтерів, але так не буває. Ми працюємо на ринку і маємо бути конкурентноздатними в усіх напрямах, у тому числі і в умовах праці. До речі, за ці ж два роки підприємство зекономило на прозорих закупівлях півмільярда гривень – саме завдяки талановитим фахівцям нашого департаменту закупівель.

Якщо останні два роки – це були прибирання сміття за попередні роки та розбудова фундаменту на будівельному майданчику, то за наступні 3-5 років компанія готова кардинально змінити інфраструктуру країни, а саме: налагодити сучасну поштово-логістичну систему в усій країні, створюючи можливості для розвитку сільської медицини та фермерства; фінансова інклюзивність – забезпечити доступ до фінансових послуг всім громадянам країни (37% яких навіть не мають базового рахунку) та покращити відповідні міжнародні рейтинги України; створити новий поштовий транзитний хаб, який забезпечить міжнародне позиціонування України як логістичного гравця; змінити якість персоналу, його кількість та умови праці, а також корпоративну культуру в компанії.

Аби продовжити реформи та наздогнати сучасність ми маємо прийняти той факт, що підприємство потребує подальшого оновлення та значних інвестицій. Водночас компанія має вирівняти регульовані тарифи, адже нині вони є одним із головних чинників понесення витрат. Так, наприклад, тариф на доставку друкованих видань забезпечить собівартість цієї послуги лише з 1 січня 2019 року, а тариф на доставку пенсій не переглядали з 2004 року. Але ж зарплати листонош зросли, суми пенсій, що вони носять, зросли, кількість пенсіонерів зменшилась, а відстані, які мають пройти наші працівники, – єдине, що ніколи не зміниться. Ось і маємо сервіс, який компанія надає в мінус. Гроші, які б ми могли інвестувати в підвищення заробітних план працівників та оновлення, ми направляємо на покриття видатків від надання цих послуг. Отже, замкнуте коло – тут заробили, тут просубсидіювали. Раніше вистачало, а тепер не дуже.

Тож давайте вирішувати, що робити підприємству: можемо залишатися по всій країні, розвивати її інфраструктуру та фінансову інклюзивність, оновити компанію та перетворитися на ключового українського і міжнародного гравця поштово-логістичного ринку; а можемо скоротитися до меж, що забезпечать рентабельність компанії, та тихо вмирати, як це робили років з 20 до цього.

Всі ці два роки змін компанії перш за все стали можливими через впровадження адекватних світових практик корпоративного управління. Саме тому, наслідуючи найкращі його традиції після завершення строку дії контракту я подав у відставку. До 31 серпня поточного року я буду виконувати обов`язки генерального директора підприємства - таким чином в акціонера, у держави, є час визначитись із рішенням – що вона хоче отримати від Укрпошти – розвиток бізнесу і інвестиції в інфраструктуру, виконання лише соціальних функцій чи отримання прибутку вже сьогодні і яка команда для цього потрібна.

І останнє. Я, як ніхто інший, керуючи компанією в 74 тис. людей, де одні з найнижчих заробітних плат у країні, розумію, що їх треба підвищувати. Але ж класика економіки говорить про те, що основним джерелом підвищення зарплат є підвищення ефективності. Вище я вже казав, що таке підвищення прийде частково через інвестиції в основні засоби та нові технології. Але цього недостатньо. Поки ми будемо витрачати мільйони на виконання ще радянських норм кодексу законів про працю та мати мільйони бухгалтерів, які за тими ж правилами радянського бухобліку рахують папірці, ми не зможемо рухатися далі. Бо у наступні 10 років за кожним адекватним працівником, враховуючи демографічні тенденції та імміграцію, будуть бігати 10 роботодавців. Всі ці застаріли закони захищають тих, хто не бажає працювати в ногу з часом, але водночас не дають достатньо ресурсів, щоб підвищувати зарплати тим, кого треба утримати від поїздки на роботу за кордон. Сподіваюсь, що депутати це почують, можливо, не зараз, а хоча б після виборчої компанії, щоб країна не втратила основне, що вона має, – найкращий людський капітал.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Картина ділового тижня

Щотижнева розсилка головних новин бізнесу і фінансів

Розсилка відправляється по суботах

Показати ще новини
Радіо НВ
X