Відновлювана енергетика: українські реалії
Ідея незалежності від іноземних постачальників ресурсів, так само як і висновок про відсутність необхідності платити матінці-природі за даровані вітер / сонце / воду, не дають спокою нашим співвітчизникам, навіть дуже далеким від розуміння принципів роботи нашої галузі. І поки розігріті запитом товариства політики займаються популізмом і демагогією на тему відновлюваної енергетики, експерти спираються виключно на факти і цифри.
А вони такі. В даний час в Україні розвиток відновлюваної енергетики регулюється Національним планом дій з відновлюваної енергетики на період до 2020 року, показники якої пов'язані з чинною Енергетичною стратегією до 2035 року. В Енергетичному балансі України за 2014 рік частка відновлюваної енергії склала 4,23%. Показники за 2015 рік будуть розраховані в найближчі тижні (така специфіка галузевої звітності).
За попередніми очікуваннями, вона не перевищить 5%, тобто значно менше запланованого. Показники за 2016 рік можуть ще більше засмутити експертів. Адже цього року відновлюваної електроенергії вироблено майже вдвічі менше планового показника – 8,4 млрд кВт/год замість 16,8 млрд кВт/год (з яких великим ГЕС – 6,6 млрд. кВт/год замість 12 млрд кВт/год).
Таке відставання робить ще більш нереальним виконання довгострокових прогнозів, згідно з якими у 2020 році частка відновлюваної енергетики в тому ж електроенергетичному балансі країни повинна досягти 11%. В абсолютному вираженні це відповідає «сьогоднішнім» 10,9 гВт встановленої потужності і 26 млрд. кВт/год (з яких на великі ГЕС припадає 5,2 гВт встановленої потужності і 13 млрд кВт/год вироблення електроенергії).
Стає очевидним, що без рішучих кроків і прийняття кардинальних заходів досягти бажаних показників не можливо. Виправити ситуацію могли б масштабні інвестиції в галузь, які необхідно здійснювати вже сьогодні. За розрахунками фахівців, на ці цілі в секторі електроенергетики в розвиток відновлюваної енергетики (біо, вітрової, сонячної, малих ГЕС та геотермальної) необхідно вкласти 9,5 млрд. євро.
У держави таких ресурсів немає, тому потрібно залучати сторонніх інвесторів – як українських, так і зарубіжних. Для останніх серйозним стримуючим механізмом є політичний фактор. Зокрема, проведення бойових дій на сході країни, а саме тут і в окупованому Криму існує найбільший потенціал і вже побудовані потужності вітрової та сонячної генерації. Це сильно збільшує ризики для вкладення інвестицій.
Політична ситуація та певні економічні труднощі накладають негативний відбиток на роботу всієї електроенергетики. Кілька років поспіль в осінньо-зимовий період урядовим рішенням запроваджувався надзвичайний стан в енергетиці. Особливо від цього страждала саме відновлювальна енергетика – її потужності виводилися з роботи, в першу чергу, а «зелений тариф» довго не перераховувався.
До речі, про «зелений тариф», про який так люблять згадувати політики в розмовах про інвестиційний потенціал галузі відновлюваної енергетики. На початковій стадії розвитку сектора діяв цілий ряд додаткових преференцій, які створювали додаткову привабливість для бізнесу: пільги по оренді земельної ділянки, ввезення устаткування без сплати мита і ПДВ, звільнення частини прибутку від оподаткування і так далі. На сьогодні всі ці преференції скасовані, за винятком того самого «зеленого тарифу». Але і його коефіцієнти періодично переглядаються в сторону зменшення.
Іншою перешкодою для інвестора є адміністративні бар'єри на шляху підготовки і реалізації проекту по введенню об'єкта відновлюваної енергетики в експлуатацію. Процедура отримання дозвільних документів досить тривала за часом, а кількість цих дозвільних документів вимірюється десятками. Не кажучи вже про те, що на відміну від європейських країн в Україні не працює принцип так званого «єдиного вікна» – коли бізнесмен працює за всіма дозвільними документами з одним спеціальним органом.
Безумовно, і це підтверджує світовий досвід, відновлювана енергетика є безальтернативним майбутнім для всієї планети. Питання тільки в тому, коли до цього «майбутнього» прийде і Україна. На сьогоднішній день ключовим завданням є залучення в галузь інвестицій, а основною умовою цього є стабільна нормативно-правова база, що гарантує захист вкладених коштів, їх повернення і отримання прибутку. Саме над цим треба працювати українським політикам, замість того, щоб лише голослівно міркувати про перспективи відновлюваної енергетики.
