Великий бізнес починається з малого
Про підтримку малого і середнього бізнесу серед топ-чиновників і політиків сьогодні не говорить хіба що найледачіший.
Тема важлива і актуальна для майбутнього мільйонів українців. В першу чергу економічно активних. Підприємців і кваліфікованих працівників. Адже перед ними сьогодні стоїть питання руба – залишитися тут або виїхати.
Нещодавно в Мінекономрозвитку заявили, що незабаром відкриється офіс малого і середнього підприємництва (МСП) в якості консультативно-дорадчого органу при міністерстві. Такий офіс – один із пунктів реалізації стратегії розвитку малого і середнього підприємництва в нашій країні до 2020 року. Вона була прийнята в травні минулого року, а план з її реалізації – два місяці тому. Тобто через рік після прийняття стратегії. Темпи, чесно кажучи, черепашачі, якщо врахувати наскільки важливе це питання. Але я про інше.
Так от, даними офісом буде реалізований пілотний проект з гарантування кредитування МСП, а також створена регіональна мережа центрів підтримки підприємництва. Важлива і потрібна і справа. Але більше мене зацікавила сама стратегія підтримки підприємництва, дорожня карта документа.
Оскільки українська традиція стратегічного планування передбачає в подібних документах дуже багато тексту, я в таких випадках завжди починаю читати з фіналу. Зокрема, з розділу "очікувані результати".
І ось перша цифра, яка звернула на себе увагу, – досягти до 2020 року 60,5% частки МСП у доданій вартості за видатками виробництва всіх українських підприємств. А в 2015 році, мовляв, цей показник становив 59%.
Спочатку я трохи розгубилася, потім подумала, що це помилка. Піднялася вгору текстом стратегії до аналізу ринку. Виявляється, ні, не помилка. Навіть навпаки. Вказується чорним по білому, що ми за цим показником випереджаємо сусідню Польщу і, ви не повірите, навіть провідну економіку ЄС – Німеччину. Виявляється, у нас 79% всіх зайнятих працівників у країні працюють в секторі малого та середнього бізнесу. А перший віце-прем'єр-міністр економічного розвитку постійно заявляє, що МСП в Україні виробляє більше половини національного валового продукту.
Тобто, за його словами, ми вже є країною малого і середнього бізнесу.
Але чому тоді ВВП країн, де МСП відіграє провідну роль, таких як Польща ($12,4 тис.) І Німеччина ($41,9 тис.) В розрахунку на душу населення перевищує український показник ($2,2 тис.) Майже в шість і двадцять разів відповідно – в документі не вказується?
Є, звичайно, в стратегії згадка про дуже низьку продуктивність праці українців, про енерговитратність виробництва, про те, що багато великих гравців на ринку через мережу зареєстрованих фізичних осіб-підприємців (ФОПів) оптимізують сплату своїх податків. Але не показаний масштаб цього всього внутрішнього українського офшору.
А ще це означає, що у нас немає коректних вихідних даних (статистики) для вирішення цього рівняння. Що не можеш порахувати – тим не можеш керувати. До речі, це також частково визнається даною стратегією.
Отже, ми не можемо поставити перед собою стратегічні амбітні і детально прораховані завдання з трансформації нашої відсталої і ресурсно залежної економіки за рахунок збільшення в ній частки малого та середнього бізнесу.
Хоча, треба віддати належне, аналітичній частині прийнятої стратегії, напрямок цей – очевидний. Якщо наш внутрішній ринок за даними все того ж Мінекономрозвитку майже на 40% знаходиться в тіні і порахувати тут все дуже важко, то частка малого та середнього бізнесу в українському експорті складає всього лише менше 6%.
Експортні операції, як відомо, переважно легальні, тому тут статистиці є підстави довіряти більше. Такі підприємці здебільшого цивілізовано ведуть свій бізнес, мають відповідний банківський баланс і білу бухгалтерію.
Але питома вага таких гравців в загальному казані мізерна. А, отже, це і є точка прикладання або вакуум, який слід заповнювати підприємницькою ініціативою і в першу чергу збільшувати її частку, зокрема використовуючи зону вільної торгівлі з ЄС.
Сюди б і спрямувати головні зусилля уряду з підтримки підприємництва. Створити цілу екосистему плекання малих і середніх українських експортерів, їх освітнього, інформаційного супроводу і фінансового стимулювання, пошуку для них міжнародних партнерів, пильного вивчення зовнішніх ринків і просування на них, поставивши перед собою завдання істотно підвищити участь МСП у формуванні українського експорту – для початку як мінімум хоча б вдвічі або втричі.
Тим більше, що є успішні зарубіжні приклади – польський, турецький, ізраїльський та інші. Нічого не треба вигадувати, а взяти і застосувати.
Впевнена, під такі напрямки до нас прийшли б і іноземці з приватними інвестиціями. Але в згаданій стратегії розвитку малого і середнього підприємництва від МЕРТ немає такого амбітного завдання.
У Мінекономрозвитку з обережністю чекають, що частка малого та середнього бізнесу в загальному українському експорті до 2020 року виросте всього лише до 9%, тобто на 3% або в півтора рази від нинішньої.
При цьому, чомусь, цим же документом очікується до того ж 2020 року що Україна потрапить в топ-20 країн рейтингу Світового банку DOING BUSINESS.
Вважаю, навіть якщо процес дерегуляції через два роки у нас буде на найвищому рівні, наші міжнародні партнери з СБ будуть дивитися не тільки на регуляторну базу, а й на реальний сектор економіки.
Перш за все, на ефективність малого і середнього бізнесу в нашій країні. Його роль і частки в кредитному портфелі української банківської системи і в формування національного ВВП. Зокрема і вплив МСП на зростання українського ВВП за роки реформ.
Велике починається з малого. В даному випадку з малого бізнесу, який в розвинених країнах відіграє провідну роль в економічному зростанні. Як на мене, це і повинно стати цільовою моделлю для України.
