Що там Укрексімбанк? Навіщо держбанкам стратегії

13 грудня 2020, 10:05

Кабмін днями схвалив стратегію розвитку Укрексімбанку на 2020−2024 роки. Навіть не так, не стратегію, а Стратегію.

Що, знову зрада, запитаєте ви? Жодної, відповім, і не сподівайтеся. Жодної зради, рівно те, що мовою аудиторських компаній і ейчарів називається «fully met expectations». Очікувалося нічого, нічого і вийшло.

Відео дня

Але, цитуючи Станіслава Лема: «Ця примітивна констатація може задовольнити лише розум простака, але аж ніяк не вченого, оскільки Вища Школа Небуття тим, що існує, взагалі не займається». Тому трохи детальніше.

Проблема всіх цих стратегій держбанків і держкомпаній, але держбанків особливо — їх, стратегії, можна не виконувати. І, в дужках зауважу, навіть потрібно. Відповідальності немає взагалі, максимум, за Законом Про банки і банківську діяльність (стаття 7, частина 33, пункти 1−2 і частина 34), можна покартати або звільнити когось із наглядової ради. Але не з правління, яке і відповідає за виконання стратегії.

Тільки на моїй пам’яті за шість останніх років було кілька великих стратегій розвитку держбанків (одна загальна, по одній на кожен банк), і одна стратегія роботи з непрацюючими активами (до того ж ця була виписана дуже детально і професійно, японська якість) — і нічого. Виконано? Ні. Чому — та Крішна його знає. Хтось був покараний за невиконання — ні, ви про що?

За великим рахунком, Стратегії в наших умовах це не більше ніж елемент внутрішнього офісного футболу і міжвідомчої боротьби. Когось неугодного можна звинуватити в невиконанні стратегії, ідеї, які не подобаються, можна відкинути під приводом «неповна відповідність стратегії», якийсь космос, навпаки, можна «протягнути» по інстанціях, якщо правильно обґрунтувати, що «відповідає стратегічним напрямам розвитку, зафіксованим у Стратегії». У цьому головна цінність, якщо це можна назвати цінністю, таких документів.

Одна з характерних ознак «не дуже прямої» (замінюючи слабкою модальністю сильне, але з негативною конотацією слово «кривої») стратегії — надлишкова деталізація і перевантаження цифрами. Цитуючи Івана Угляницю, «Взагалі кумедно це — люблять малювати якісь там точності і копієчки. Типу цифра зі стелі, але, якщо от до долара-цента, то має викликати більше довіри така бодяга». Тобто, якщо стратегічна мета держбанку це щось на кшталт «Давати грошей у бюджет більше, ніж забираємо звідти» або «Забезпечувати прибутковість не нижче середньоринкової при обраній бізнес-моделі — кредитування держкомпаній і експортерів», або «Продати 25% з мультиплікатором P/Book не менше середнього по банках Центральної та Східної Європи» або навіть «Взяти на себе функції прямої і непрямої держпідтримки економіки, позбавивши від неї інші держбанки» — це хороша стратегічна мета. Якщо «приносити чистий прибуток не менше ніж 3 млрд на рік, при зростанні активів на 50%, а прибутковість на капітал до 22%» це не стратегічна мета і взагалі не стратегія, а тактика — як ми хочемо досягнути якоїсь дійсно стратегічної мети. Те ж саме з розпливчастими формулюваннями: «зосередження на покращенні своєї позиції з капіталом та на довгостроковому фінансовому оздоровленні через оптимізацію балансу та покращення витрат та доходів», це не goals, a means, причому з можливістю подвійного, а то й потрійного трактування кожного слова.

Причому якби цифри витримували хоч якусь критику. «Передбачається, що до 2024 року активи Банку, зважені на ризик, зростуть з 68 млрд грн до 99 млрд грн». Що за дивна орієнтація на RWA; мені завжди здавалося, що банки зацікавлені в активах як таких, тих, що приносять дохід, а зважування на ризики — справа і функція регулятора. Наприклад, НБУ підвищує вагу корпоративних кредитів зі 100% до 150% — отже, банк виконав стратегічний маяк? А якщо знижує назад — все, знову не виконав? Єдине пояснення дивної ризикової орієнтації: достатність капіталу рахується у відсотках від RWA — раз очікуваний обсяг RWA підвищується в півтора раза, значить, більше потрібно і капіталу. Докапіталізація, знову. Причому якомога раніше і під соусом «нам же потрібно виконувати стратегію, ви самі її схвалили, тепер давайте ще цих хороших грошей з бюджету».

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю
Стратегії в наших умовах це не більше ніж елемент внутрішнього офісного футболу і міжвідомчої боротьби

«Заборгованість держави та державних підприємств зменшено з 62 до 53 млрд гривень» vs (трохи вище в тексті) «Бізнес-модель: зосередження на своєму основному бізнесі (експортно-імпортні компанії, державні підприємства)» — як ці два пасажі поєднуються один з одним? І знову про точність цифр — до чого саме 53, а якщо вийде більше, а якщо, не доведи Господи, інфляція або девальвація, або (доведи Господи) економічний бум і зростання кількості грошей в економіці. Навіщо точність в абсолютних цифрах, коли більш показовий відсоток у кредитному портфелі і/або в активах?

«Банк буде прагнути досягти прогнозного чистого прибутку в ~3,0 млрд грн, доходності на капітал ~22% та співвідношення витрат до доходів ~36%». Ок, знизити Cost-to-Income Ratio (співвідношення операційних витрат до операційних доходів, один із ключових показників ефективності банку, показує, скільки грошей потрібно витратити, щоб заробити $1 доходу; чим CIR нижче, тим краще й ефективніше працює банк тут і зараз) у два з половиною рази (він зараз для банку вище ніж 80%, а, було діло, перевищував 100%) — завдання амбітне, за бажання, звісно, здійсненне, але за дуже великого бажання. Припустимо. Питання інше — а який він буде середній за системою? Зараз 49.5%, а в 2024-му? Крішна його знає. Може, тоді середній за системою буде 25%, і в цьому випадку 36%, як і раніше, неефективно. Або, що найімовіпніше, показник виросте — маржа в банківському секторі звужується, прибутковість падає, минулий рік був видатним, але навряд чи повториться знову — і 36% у цих умовах виглядає взагалі позамежним, небесним показником для будь-якого банку, не тільки для державного. У якого, за визначенням і з досвіду інших країн ефективність нижча, ніж у приватного.

Наступний момент. «Банк буде прагнути досягти прогнозного чистого прибутку в ~3,0 млрд грн, доходності на капітал ~22%». Якщо зіставити цифри, це означає, що банк розраховує мати власний капітал на рівні 14 млрд грн (3.0/0.22=13.8). Ок, скільки зараз? Зараз 12.4 млрд — це вже після докапіталізації на 6.8 млрд. Причому резерви під очікувані збитки від знецінення застав під непрацюючі кредити (плюс, можливо, зменшення капіталу на 25% вартості непрофільних активів, хоча тут, якраз, можна підмалювати цифри креативної бухгалтерією і оцінкою) це, приблизно, від 4.5 до 6 млрд.

Разом «реальний» власний капітал (реальним без лапок він стане в першому кварталі 2021) — знову, приблизно, 7−8 млрд грн, щоб вийти на 14 млрд у 2024 році, банку потрібно заробити 6−7 млрд за три роки (21−23), і не платити дивідендів — наскільки реальний прибуток у середньому по 2 млрд на рік? Або — альтернативою — буде черговий докап.

«До 2024 року банк поступово має зменшити кількість своїх відділеннь, нерухомість, чисельність персоналу, потенційно до 25−35 філій (майже вдвічі) та 900−1 300 співробітників (майже втричі)». З точки зору здорового глузду виглядає добре. Але знизити кількість співробітників втричі, водночас збільшити прибутковість у 3 рази — це значить, підняти продуктивність працівника в 9 разів. У добі, нагадаю, 24 години, таке різке очікуване зростання продуктивності може увійти в нерозв’язні протиріччя із законами фізики/природи.

І щодо найболючішого і найпроблемнішого питання — непрацюючі кредити, добра чверть яких, а то й більше (на жаль, БТ, не можу публічно розкривати ані назв, ані сум, які в голові просто закарбувалися за роки роботи з банком) припадає на позичальників, які страждають запаленням хитрощів сенсі, гроші є, але не платять), ще чверть — це ті, хто працює і може платити, можливо, на «кращих» умовах (всяко краще, ніж зараз, коли взагалі не платять), а ще чверть — ті, у кого є застави, які можна реалізувати хоч за щось (тому що зараз ці кредити не приносять нічого). Що тут? А тут без цифр, планів і KPI. Просто — «Також передбачається, що Укрексімбанк буде працювати над поліпшенням ситуації з капіталом шляхом врегулювання непрацюючих активів».

Про що я. Всі ці зіставлення, невідповідності, крута амбітність планів, ігнорування болючих тем, як мені здається, говорять що:

  • по-перше, стратегія не буде виконуватися;
  • по-друге, і не може виконуватися;
  • по-третє, і не планувалося, що буде виконуватися.

Зробили модель в Екселі, з купою припущень, але без reality check, взяли звідти цифри, презентували Кабміну, той ухвалив (що логічно, Кабмін і так не банкіри, а політики, а тут коронавірус, бюджетна криза, Антиконституційні суди і рішучі реформи, хіба тут до банків), і нічого.

Відповідальності все одно немає. І до 2024 року щось обов’язково зміниться — «або віслюк, або падишах». І настане час для нової Стратегії.

Критикуєш? Добре, а як треба? Не знаю. Адже я не член правління, або наглядовою ради, і взагалі «несправжній аналітик». Якщо не «знаєш», а «як думаєш»? Ок, так простіше. Постараюся наступного тижня написати.

Показати ще новини
Радіо НВ
X