Нова цифрова реальність. Чи зможуть українці в неї інтегруватися?
Пандемія коронавірусу поряд з негараздами і жертвами відкриває перед нами можливості. Зміна способу життя стимулює цифрову трансформацію і держави, і соціуму, і його продуктивних сил
На наших очах розгортається вражаюча у своїй тотальності ситуація, яку було неможливо уявити навіть на початку цього року, всього три місяці тому. В абсолютній більшості розвинених держав різко скорочується, стає практично неможливою свобода пересування. Відбувається схлопування, зникнення цілих сегментів економіки і секторів споживчого ринку. Завмирають на невизначений час транскордонні потоки людей. Товари, гроші, інформація, як і раніше, можуть переміщатися без помітних обмежень, а люди — ні. Ледь не вся сфера послуг, яка передбачає безпосередню взаємодію лицем до лиця просто зникла. Випарувалася.
Що в такій ситуації залишається українцям? Масово мігрувати в цифрове середовище, освоювати навички життя онлайн. Передусім треба вчитися заробляти гроші. Індивідуальним підприємцям, малому і середньому бізнесу, найбільшим корпораціям. Варто виходити з того, що нинішній карантин може розтягнутися на кілька місяців. Ба більше, в тій чи іншій мірі нинішні обмеження можуть стати новою нормою.
Що заважає цифровій трансформації українського соціуму? Розгляньмо виклики для онлайн-підприємництва на прикладі торгових майданчиків на кшталт OLX. Тільки-но ціна товару перевищує якийсь не дуже великий поріг, починають швидко наростати ризики кримінальних посягань у діапазоні від шахрайських дій до грабунку, тобто використання фізичного насильства. На жаль, середньостатистичний користувач торгових майданчиків не володіє ефективними інструментами мінімізації подібних ризиків.
Основними інструментами захисту своїх інтересів є, по-перше, можливість легко, тобто швидко і з прийнятними витратами з’ясовувати особу контрагента, а також засвідчувати власну. По-друге, важливою є не просто можливість завіряти угоду в юридично значущий спосіб, оскільки номінально значущим є навіть усна угода сторін, але саме наявність ефективних процедур оскарження. Ефективними можна назвати тільки ті процедури, які дозволяють зробити це швидко, недорого і з передбачуваним результатом.
Якщо називати речі своїми іменами, сьогодні українці виходять на онлайнові торговельні майданчики, не маючи повноцінної підтримки своїх законних інтересів. Вони діють на свій страх і ризик, відщтовхуючись від того, що в разі несумлінної або навіть відверто протиправної поведінки другої сторони залишаться з цією проблемою наодинці. Слава Богу, навіть у цих умовах українці довіряють один одному достатньо, щоб здійснювати мільйони угод щомісяця. Однак подальше зростання ринку впирається в досягнутий рівень довіри. Цей рівень є недостатнім для того, щоб українці купували і продавали складніші, дорожчі товари і послуги. Довіра, точніше, брак інструментів її підтримки, стала головною перешкодою.
Варто особливо відзначити, що в Україні вже не перший рік успішно функціонують інфраструктурні рішення світового рівня. Нова пошта — прекрасний приклад інфраструктури логістичної, яка забезпечує переміщення фізичних об'єктів. Платіжна система Приват24 надає можливості і комфорт, недосяжні в більшості країн ЄС. Мережі телекомунікацій забезпечують для міського населення України доступ до глобальної мережі, який за співвідношенням ціна/якість не має рівних, як мінімум, на європейському континенті.
Щоб картинка склалася, потрібні ще два елементи. По-перше, необхідні засоби управління цифровою ідентичністю. Українцям потрібна можливість просто, швидко і недорого надавати власні, а також запитувати чужі персональні дані. Йдеться про ім'я, прізвище та по батькові, іншу інформацію із засвідчувальних документів, номери телефонів та адреси електронної пошти, все те, що де-факто дає можливість ідентифікувати людину в новому цифровому світі. Ці відомості мають бути завірені кимось досить авторитетним, кимось, кому готові довіряти обидві сторони комерційних відносин. Кажучи інакше, необхідні інструменти віддаленої (електронної) ідентифікації, пристосовані під потреби масового користувача.
Такого роду інструменти вже не перший рік існують і успішно апробовані в корпоративному сегменті. Їх найвідомішим прикладом є BankID, сервіс ідентифікації громадян на основі даних, які мають банківські установи. Ще більш просунутою версією є послуга MobileID, в якій, крім віддаленої ідентифікації, є можливість завіряти документи повноцінним цифровим підписом. У всіх цих рішень є істотний недолік — вони не розраховані на самостійне використання кінцевими користувачами. Необхідно запропонувати людям відповідні надбудови, призначені для користувача інтерфейси для спрощення роботи з уже наявними можливостями.
По-друге, необхідні засоби підтримки угод у неформальному секторі споживчої економіки. Мова йде про невеликі за сумою і такі, що не мають повноцінного оформлення, угоди на кшталт продажу б/у товарів, домашні послуги та інші самостійну активність мільйонів фізичних осіб. Вони потребують простих, недорогих і ефективних засобів вирішення спірних ситуацій. Подібні засоби свого часу забезпечили eBay запаморочливе зростання і одне з перших місць на світовому ринку інтернет-торгівлі.
Нарешті, для успішної експансії на зовнішні ринки необхідні інструменти транскордонної підтримки бізнесу з резидентами України. Прикладом таких інструментів є естонська програма e-Residency, ідею якої успішно розвиває у себе Азербайджан. Спираючись на отриманий у себе вдома досвід, естонські експерти, які допомагали запускати азербайджанський проект електронного представництва, порадили використовувати саме MobileID. Тому вона отримала назву m-Residency.
Варто особливо відзначити, що все вище перераховане не вимагає неодмінної участі української держави. З огляду на її, м’яко кажучи, обмежену дієздатність, чим менше в будь-якому проекті держави, тим вищі шанси на успіх. Український бізнес уже давно довів свою здатність реалізовувати інфраструктурні проекти на вельми високому рівні. Хочеться вірити, що і цей виклик він зможе швидко вирішити до своєї і нашої спільної вигоди.
