Мистецтво неможливого. Як змінилась міжнародна підтримка України
Політика — мистецтво можливого ©. Останній рік показав: кордони можливого можуть швидко розсуватися. Війна стала нашою реальністю. Але Україна зробила можливими багато речей у світовій політиці, які були поза рамками уявного.
Неможливе 1. Війна
У лютому розвідки країн-партнерів попередили українську сторону про заплановану атаку росії та запропонували Зеленському втекти. Його відповідь облетіла світ: «Мені потрібна зброя, а не таксі».
Україні пророкували протриматися три дні. Ну, максимум два тижні ©. Війна триває вже більше 10 місяців. Світ на початку готувався передавати українським партизанам NLAW та Джавеліни та вивозив з Києва посольства. Звільненням з боями міст на Київщині та Харківщині і звільненням Херсона Україна довела, що може не лише вистояти, а перемагати. Зараз на озброєнні ЗСУ стоять Хаймарси та надсучасні системи ППО IRIS-T, а посольства США та Швеції в Україні постять інформацію про нові вакансії. Україна отримує зброю, постачання якої називали неможливим ще декілька місяців тому. Нам довіряють чимраз складніші та потужніші системи.
До «неможливого» належали також жорсткі санкції проти росії. Зараз існує вже стеля ціни на нафту, російські банки відключені від SWIFT, країни Європи активно працюють над подоланням багаторічної енергетичної залежності від російського природного газу. Це здавалося нездійсненним навіть після анексії Криму в 2014 році. Тоді в Європі будували Норд Стрім, а чиновники говорили про росію як про надійного партнера. Зараз росію визнали країною-терористом вже кілька окремих держав і Європейський Союз загалом.
Іще дві «неможливості» очікують на свою чергу та потребують політичних зусиль. Перша — надання Україні далекобійної зброї. Безкарність та замирювання породжує дедалі брутальнішу агресію, відкрито терористичні дії, спрямовані на цивільне населення. Якщо Україна зможе знищувати літаки та кораблі агресора на його території - ракети з них не долетять до мирних міст. Друга — включення росії до чорного списку FAFT. Країни з цього списку стають паріями у фінансовому світі, і це саме те, що має статися із росією, країною, яка не лише фінансує, а організовує терористичні атаки проти цивільного населення інших держав. Крім України в списку постраждалих, як мінімум, Сирія та Грузія.
Неможливе 2. Гроші
Війна на території держави — це, як правило, економічний колапс. Та Україна до останнього часу доводила, що зможе вистояти економічно і фінансово. Вистояла банківська система, уряд продовжував платити пенсії та зарплати, гривня девальвувала, але не втратила ролі головного засобу платежу. Завдяки цьому після прийняття рішень ad hoc та болісних перебоїв навесні-влітку, міжнародна фінансова допомога нарешті набула більш системного характеру, партнери повірили, що уряд у стані розпорядитися коштами, а дизайн фінансування відновлення України став темою номер один кількох міжнародних конференцій найвищого рівня та безлічі менших дискусій та публікацій.
Сукупна міжнародна бюджетна допомога Україні в 2022 році склала $27 млрд. Основні країни-донори — США, ЄС, Німеччина, Канада, Великобританія. Їх внесок становить третину видатків українського зведеного бюджету-2022 станом на початок листопада. Сукупна потреба у фінансуванні з лютого при цьому перевищила 45 млрд дол. США, і брак коштів від міжнародних партнерів перекрили монетарним фінансуванням НБУ та внутрішніми запозиченнями.
Та Україна платить за свою стійкість більшу ціну, ніж західні партнери разом узяті, Україна щотижня протягом лютого-вересня втрачала по $4 млрд вартості активів, і ця цифра не враховує знищення цивільної енергетичної інфраструктури, що почалося у жовтні і триває досі.
Фінансову підтримку партнерам потрібно зробити іще більш системною, забезпечивши регулярність, надійність та можливості фінансувати термінові потреби у відновленні та реконструкції просто зараз, не чекаючи на закінчення бойових дій. Важливо прагнути до мінімізації емісійного фінансування, а також, за можливості, віддавати перевагу грантовим ресурсам перед кредитами, навіть пільговими, бо разом з економічним падінням ріст боргу зробить довгострокові політики відновлення надскладними.
При цьому безповоротні кошти на реконструкцію можуть і мають надходити з джерел, пов’язаних з агресором. Росія має заплатити — коштами свого центробанку чи своїх олігархів. Останні події дають привід сподіватися на те, що це станеться, і чергове неможливе стане можливим. По-перше, необхідно прийняти законодавство на рівні країн ЄС та інших країн-партнерів, яке уможливить конфіскацію та передачу Україні коштів російських олігархів та російського центробанку. Проміжні рішення — інвестування активів та спрямування відсотків на відновлення України, а також запозичення під заставу цих активів — також можуть мати місце.
Неможливе 3. Країна-кандидат
Якби не війна та стійкість і наполегливість України, 20 років «Політики Східного партнерства ЄС» легко перетворилися би на 40 років, а до членства в Євросоюзі асоційованим країнам — Україні, Молдові та Грузії - було би настільки ж далеко. Під час війни Україна змогла довести — вона частина Європи, її безпекової архітектури. Перспектива членства в ЄС — майже нереалістична іще кілька років тому — стає питанням виконання набору зрозумілих передумов.
Але де факто частину чотирьох європейських свобод Україна отримала вже, із блискавичною швидкістю. Допомога біженцям, по суті, стала вираженням свободи руху людей. Українці вільні працювати та переміщуватися в країнах ЄС — цю свободу дала директива про тимчасовий прихисток. Свобода руху товарів частково реалізується через звільнення українських товарів від імпортних мит, скасування тарифних квот та заходів безпеки щодо товарів з України строком на один рік. Українські електромережі стали частиною ENTSO-E — European Network of Transmission System Operators for Electricity. Українські автоперевізники більше не мають отримувати спеціальні дозволи, щоб їздити по Європі, а українська залізниця, ймовірно, скоро стане частиною європейської мережі TEN-T. Про подібну швидкість не могли навіть мріяти в рамках виконання Угоди про Асоціацію, яка проклала шлях до отримання цих свобод, але страждала на повільну імплементацію, причому з обох боків.
Сім кроків до відкриття переговорів про членство — негайне та важливе «домашнє завдання» для України. Та не менш важливими є інші кроки у співпраці з ЄС, що потребують активних дій та перемовин у Брюсселі та інших столицях:
- Потрібно спробувати домогтися більш перманентного статусу щодо скасування імпортних мит та тарифів для українських товарів, в ідеалі отримати «промисловий безвіз» (Agreement on conformity assessment and acceptance of industrial products, ACAA) та угоду про взаємне визнання авторизованих економічних операторів на митниці.
- Слід погодити взаємне визнання професійних кваліфікацій, отримати режим внутрішнього ринку для поштових та кур'єрських перевезень, цифрових послуг, телекомунікацій.
- Потрібно приєднатися до транспортних угод, включно із угодою про спільний авіаційний простір та внутрішній ринок морських перевезень.
Інституційно Україна може і має зробити все, щоб прогрес у просуванні до ЄС став незворотнім, і щоб навіть до отримання повного членства в Євросоюзі Україна могла користуватися свободами, що дозволять глибшу інтеграцію.
