Економічний шаманізм — ідеальне визначення того мракобісся, яке я чую від міністра економіки

17 червня 2020, 10:20

Чому Україна, з точки зору макрофінансової стабільності, — одна з передових серед країн, що розвиваються, та яке головне завдання для банківської системи країни на наступні роки.

Матеріал записаний під час виступу у межах Ukraine Economy Week, організованого Київською школою економіки та НБУ.

Про швидкість проведення реформ

Відповідаючи сьогодні на запитання, чи слід було робити банківську реформу швидше, не спробувавши навіть дати акціонерам банків шанс привести свою діяльність у відповідність оновленим вимогам НБУ, можу сказати — ні. У 90% випадків ми діяли правильно і своєчасно. Після трьох років я поклала свою заяву про звільнення на стіл президенту тому що вважала, що всі реформи на той момент ми вже виконали.

Відео дня

Зрозуміло, що завжди є безкінечна кількість справ, які потрібно доробити. Але всі головні реформи — розчистка банківського сектору, перехід на гнучке курсоутворення, нова монетарна політика, повна трансформація центробанку — на той момент були зроблені. Якби ми ще бачили більшу кооперацію з боку Кабінету Міністрів, президента, особливо правоохоронних органів, я думаю, ми могли б реформу зробити за 1,5−2 роки.

Про реструктуризацію зовнішніх боргів України

У 2014 році ми перебували у жахливій ситуації: борг був не стійкий, ситуація була абсолютно нестабільна. Борги потрібно було реструктуризувати від самого початку. На жаль, ми цього вчасно не зробили. Але в підсумку, на початку 2015 року Україна перейшла з програми stand by в програму EFF. І хочу згадати прекрасного міністра фінансів Наталку Яресько, яка таки зробила реструктуризацію всіх наших зовнішніх боргів. Тоді критицизму було дуже багато. Разом із реструктуризацією (профайлінгом) внутрішнього боргу Мінфіну, дії, зроблені у 2014−2015 роках у борговій політиці - це те, що сьогодні якраз нас рятує.

На відміну від нинішньої кризи, коли на війну з COVID-19 всі дають гроші, на війну реальну, на військові витрати, ніхто гроші з міжнародних організацій не дає

Чому Україна з точки зору макрофінансової стабільності серед країн, що розвиваються — одна з найкращих країн і нам є чим пишатися? Насамперед, бо ми маємо стабільну ситуацію із боргом. Нам більше про жодні борги і реструктуризацію думати не треба, і це одне з наших найбільших досягнень. Однак, потрібно продовжувати співпрацю із міжнародними організаціями, з МВФ. Добре, що Україна змогла ухвалити так званий «антиколомойський закон», який відчинив нам дорогу до отримання траншу МВФ, а після цього — до отримання фінансування Європейського Союзу і Світового банку.

Про друк грошей і фінансування військових потреб

Воєнний час — не виправдання, щоб не робити реформи. На мій погляд, воєнний час змушує нас робити реформи ще швидше і ще ефективніше.

По-перше, зазвичай у вас немає простору для маневру. Коли я прийшла у Нацбанк 2014 року, у нас було «нуль» на державному казначейському рахунку. Крім того, були величезні накопичені дисбаланси в економіці, курс абсолютно штучний (на підтримку якого перед цим протягом трьох років потратили $26 млрд), не було резервів. Тоді Україна працювала із МВФ за програмою stand-by. А це програма, яка каже вам: «платіть усі борги, платіть усі заборгованості НАК Нафтогазу». А з чого ж було платити по боргах, якщо всі отримані від МВФ кошти відразу потрібно було віддавати на оплату боргів НАК Нафтогазу?

У 2014 році було накопичено 3 млрд боргів НАКа. А Європа боялась, що «ніхто нам не буде постачати газ». І довелося платити ці гроші, довелося виплачувати за всіма боргами.

Якщо хочете робити реформи, оберіть правильний механізм, через який ви повинні співпрацювати з міжнародними інституціями. Ще в жовтні 2014 року я зустрілася з Девідом Ліптоном і сказала, що stand by — програма нам абсолютно не допомагає, потрібно переходити в більшу програму. Одночасно нам зробили велику «парасольку» на $40 млрд — кошти і МВФ, і ЄС, і Світового банку.

Чому у моїй новій книзі є розділ «Stop fiscal dominance»? Бо Україна пройшла через це, коли не було ні копійки грошей, коли потрібно було фінансувати воєнні видатки, коли держмонополії були, коли виплату боргів за програмою stand-by ми мали робити. На додачу тоді почалася очистка банківського сектора і потрібно було із Фонду гарантування вкладів платити гроші вкладникам збанкрутілих банків. Тому нам нічого не залишалося як увімкнути «друкарський станок», адже ми розуміли, що військові витрати жодний міжнародний кредитор нам не покриє.

На відміну від нинішньої кризи, коли на війну з COVID-19 всі дають гроші, на війну реальну, на військові витрати, ніхто гроші з міжнародних організацій не дає. Тобто Україна могла або зупинитися і здатися, або нам потрібно було фінансувати нашу армію і битися за нашу незалежність. Ми розуміли наслідки: девальвація гривні, зростання інфляції. Але не потрібно забувати про раніше накопичені дисбаланси — вони теж зіграли свою роль. Наприклад, пам’ятаєте, Янукович наприкінці 2013 року пішов і взяв так званий перший транш російських бондів на 3 млрд, це те, як відбувалася здача українських інтересів на економічному рівні.

Зараз не можна наступати на ці граблі знову та створювати ризики для втрати макрофінансової стабільності, що дісталася нам так важко. Фіскальне домінування і просто друкування грошей для країн, що розвиваються, — неприйнятне.

Україна має стабільну ситуацію із боргом. Нам більше про жодні борги і реструктуризацію думати не треба, і це одне з наших найбільших досягнень

Рекомендації для банківської системи сьогодні

Те, що нам потрібно зробити у майбутньому і це головне завдання для банківського сектору — це зменшити частку держави у структурах власності банків. На жаль, після націоналізації Приватбанку ми не лише не зменшили присутність держсектора в банківському секторі, але вимушено збільшили її, адже власником Приватбанку став Мінфін.

Чинна монетарна політика і п’ятирічний рефінанс від НБУ банкам

Я пишаюся монетарною політикою НБУ, я пишаюся всім, що зараз зробив НБУ, тим інструментарієм, яким він допомагає банківській системі, безперешкодно дає ліквідність ринку. Банківська система і так у нас на 200 млрд ліквідна, але Національний банк має весь інструментарій для того, щоб допомогти рефінансуванням у разі необхідності. Також центральний банк оголосив п’ятирічне рефінансування — це те, яке банки можуть брати для інфраструктурних проєктів. Нацбанк накопичив великі валютні ресурси і має достатню подушку безпеки із резервів.

Україні є чим пишатися. І не всім, на жаль, країнам це вдалося.

Перспективи повернення України на ринок зовнішніх запозичень

На внутрішньому ринку немає необхідних об'ємів для запозичення, тому Мінфін виходитиме на міжнародні ринки скоро. І Україну прекрасно там зустрінуть, тому що в України хороший показник боргу до ВВП, Україна продовжує співпрацю з МВФ, і, я думаю, дуже скоро ми побачимо наступні євробонди, які підуть на фінансування бюджету.

Думка міністра економіки Ігоря Петрашка щодо адміністративного обмеження депозитних ставок для зниження ставок за кредитами

Те, що зараз я чую від нового міністра економіки, Дмитро Сологуб [заступник голови НБУ] назвав у своєму інтерв'ю «економічним шаманізмом». Я вважаю, це ідеальне визначення цього мракобісся. Ми так прекрасно — ринковими механізмами та завдяки послідовній монетарній політиці Нацбанку — привели ставки туди, де вони зараз є. Тому не варто чіпати макрофінансову стабільність і центральний банк, який діє правильно.

Про власну книгу

Хотілося написати книгу, яка б запротоколювала всі ті досягнення, які НБУ зробив не лише за 3 роки моєї каденції, а й за останні 6. Три роки тому, 10 травня, був мій останній робочий день.

Чому до мене прийшла ідея написати книгу — не «книгу спогадів Гонтаревої про тяжкі воєнні часи», а книгу, яка так і називається — практичний посібник? Бо це моя робота зараз — консультувати та допомагати в реформах іншим країнам. Перша країна, якій мені доводилося допомагати одразу після звільнення 2018 року, — Туніс. Там я побачила, що наші українські виклики та проблеми не унікальні, вони практично на 90% однакові у всіх країнах, що розвиваються. Після цього я працювала з іншими країнами і багаторазово повторювала одні й ті ж постулати. Тому й виникла ідея написати книгу, яка була б робочим посібником. Вона так і називається — Mission Possible: The True Story of Ukraine’s Comprehensive Banking Reform and Practical Manual for Other Nations.

Ця книга дуже технічна. В цьому і була її задача: щоб кожен, хто буде робити реформи, зробив «copy & paste» і міг написати свою комплексну програму реформ. Якби мені у 2014 році хтось дав почитати таку книгу, особливо розділ «У пошуку еквілібріума», то я була б цій людині дуже вдячна. Думаю, що наступний реформатор, якому доведеться після 25 років, а подекуди і 100 років прив’язки до долара і повної доларизації економіки, переходити на вільне курсоутворення, багато віддасть за цей розділ.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X