Ольга Кудіненко

Засновниця благодійного фонду Таблеточки

Я завжди намагаюся максимально стримуватися і не висловлюватися про чиновників і політиків. Моє завдання — знаходити спільну мову з будь-якими з них, щоб ефективно допомагати дітям з онкологічними захворюваннями.

Але. Скільки ж енергії йде на протистояння з дурістю й особистими божевільними амбіціями. Як людина, новий-старий міністр охорони здоров’я, в перший же день призначення приходить на телешоу і каже, що він «тільки перейменує і змінить функції» основного органу в медичній реформі? Я про Національну службу здоров’я України, в якої саме у розпалі контрактування медичних установ і впровадження другого етапу складної реформи.

Як можна не розібравшись кидатися заявами про те, як мають розподіляти гроші? Мовляв, тільки 5−10% держбюджету має йти на первинну і вторинну медичну допомогу, якщо за фактом має йти від 30% до 40%. Як можна не звертати увагу на закони та інституції і вносити зміни в процеси просто так, на свій розсуд?

Чесно скажу, я знайду спільну мову з будь-яким міністром і командою, але з кожним таким призначенням і заявою опускаються руки у багатьох людей. Бо це боротьба з вітряками, а не робота на благо всіх громадян країни.

Ну і так, наші лікарні ніколи не будуть готові до медреформи, поки гроші будуть розмазуватися тонким шаром по лайну, яке ні в кого не вистачає духу і сміливості назвати і закрити.

І ще. Завдання чиновника — не подобатися людям, а зробити речі, які будуть корисні людям. Це непросто, я часто відчуваю складні емоції, коли протистою непорядним лікарям, відмовляю сім'ям у допомозі, коли допомогти не можна. Але саме так це і працює. Спочатку принципи, потім симпатії. Ніколи раніше країна не була готова до реформи так, як зараз.