Державні фінанси України: криза, яка завжди з тобою

0 коментувати
Наша бюджетна, боргова, монетарна, економічна політики нагадують наркомана, який лише збільшує дозу, а перерву між ними використовує для пошуку коштів на нову дозу

За старим анекдотом про “прокляте місце” можна сказати, що навіть серед країн, що розвиваються, є такі, яких затягнуло в якусь нескінченну прірву криз, дефолтів, інфляції, навіть незважаючи на дуже хороші стартові позиції. Як приклад, можна навести Аргентину, або Україну.

Так, якщо подивитись на недовгу новітню історію, то можна сказати, що з 1991 року до теперішнього часу Україна мала всього декілька невеликих відрізків часу більш-менш сталого розвитку, який потім швидко елімінувався за періоди затяжних криз. Тільки країна трохи оговталась від галопуючої інфляції та економічного спаду початку 90-х, почалась криза 1997-го року, яка принесла за собою новий виток девальвації, інфляції, економічної кризи та реструктуризацій. Причому, як зовнішніх, так і внутрішніх зобов’язань держави.

Період пожвавлення і розвитку 2002-2007 завершився кризою 2008-2009 і черговими девальвацією, інфляцією, реструктуризацією.

Період 2010-2013 навіть складно назвати періодом якогось розвитку – скоріше відновлення докризових рівнів, та і то із великою “натяжкою”.

Нинішня криза 2014, яка і досі продовжується, за багатьма ключовими параметрами відкинула країну десь в період посткризових 2002-2005 років. І знову: девальвація, інфляція, реструктуризація.

Україна навіть не намагається вийти із цього кола переродження, і постійно робить одні й ті самі кроки, які через певний час приводять її до вихідної ситуації – кризи, девальвації, інфляції, падіння доходів населення, економічного болота. Відживша, нереформована система взаємовідносин в країні постійно продукує значні непродуктивні розходи, які сама країна просто не може собі дозволити. Звичайно, що в такій ситуації і джерел фінансування в країні фактично немає, окрім емісійного (внутрішній борг) та боргового (зовнішній борг), який теж фактично кінець-кінцем перетворюється на внутрішній, емісійний-інфляційний.

Звичайно, що нинішня криза є черговим доказом цього “правила”, як і попередні. І, звичайно, шляхи проходження крізь ці кризи весь час одні й ті ж самі, які потім з часом призводять до чергової кризи. Реструктуризації і списання частини зовнішніх і внутрішніх зобов’язань держави призводить лише до того, що ці інфляційні потоки списуються, коли ситуація трохи притихає сама собою, і держава вважає, що таким чином можна почати із якогось ніби чистого аркуша, бо виплати боргів, або не треба робити взагалі (внутрішній борг), або вони рознесені далеко в майбутнє, тому можна знову брати у борг новий внутрішній борг для нового споживання, розкрадання і обіцянок, які через деякий час матеріалізуються в черговий виток кризи.

Для багатьох вже очевидно, що нещодавня реструктуризація зовнішніх зобов’язань, проведена у 2015 році, дала невелику відстрочку часу, і вже у 2018-2019 роках Україна буде на порозі чергового дефолту і реструктуризації. Тобто залишився всього один рік.

Аналогічна ситуація відбувається і з внутрішнім боргом, близько 18% якого має бути погашено протягом наступних 12 місяців, або біля 130 млрд грн із 720 млрд грн. При цьому із 130 млрд грн майже половина (48% або 63 млрд грн) – це внутрішній борг номінований у іноземній валюті. Загалом більше 30% внутрішнього державного боргу прив’язано до іноземної валюти, тобто більше 217 млрд грн із 720 млрд.

Такий борг, навіть попри те, що він внутрішній, вже не можна погасити інфляцією і “вмиканням друкарського станка”, який має побічні ефекти і при боротьбі із боргом номінованим у гривні. Тоді наша держава просто повертається до такого простого рішення, як списання частини заборгованості.

Звичайно, списання не називають списанням, а іменують реструктуризацією (2000-2001), або репрофайлінгом, як зараз. Однак по суті, а часто і по формі, така місцева реструктуризація є списанням частини боргу. Таким чином держава собі розчищає шлях і розв’язує руки для наступного друку і нарощення боргу з метою фінансування дефіциту бюджету, який в свою чергу включає в себе не тільки виконання певних соціальних гарантій держави, а й фінансування неефективних державних підприємств. А дуже часто і прямого розкрадання коштів, як показав недавній приклад із вилученими 40 млрд грн, які були переважно у формі облігацій внутрішньої державної позики.

Але, повертаючись до списання, яке часто маскують іншими термінами. Зокрема, реструктуризацію державного боргу перед Національним банком у 2000 році було проведено таким чином, що 6,3 млрд грн нарахованих відсотків було взагалі списано, а решту – 9,5 млрд грн (з яких 2/3 було номіновано у іноземній валюті) “розтягнуто” на 35 років. При цьому відсоткова ставка встановлювалась на рівні 5%.

Думаю, не варто казати, що така “реструктуризація” аж ніяк не відповідала ринковим умовам. Зокрема, навіть простий приклад демонструє, що реструктуризація на 15 років із виплатою відсотків кожні півроку на рівні 5% річних при вихідній дохідності 10% (нижчої дохідності в гривні у нас і не було за всі ці роки) означає, що реально утримувач паперів (НБУ) списує більше 40% номіналу, тобто реалізує збитки.

Ще за минулої реструктуризації законодавчо визначалось, що під ту операцію Національний банк України мав сформувати 20% резервів, але, як бачимо, реальне списання було набагато більшим. Якщо враховувати списані відсотки, то взагалі становило більше 2/3 боргу, який тримав на своєму балансі Нацбанк. Недостатність сформованих НБУ резервів під державні цінні папери на своєму балансі відмічав і тодішній аудитор національного банку – PricewaterhouseCoopers.

Аналогічну реструктуризацію-репрофайлінг-списання готують і цього разу. Поки що з цього приводу небагато інформації, але ті проекти, які обговорювались – всі дуже далекі від ринкового рефінансування (наприклад, як при реструктуризації зовнішніх зобов’язань). Зокрема, обговорювалось подовження строку погашення до 30 років, зниження відсоткової ставки при цьому до 5%, а бо 5% протягом перших 10-15 років, а потім на рівні інфляції. Тут може бути безкінечна кількість варіантів, головне – це яким буде фактично рівень списання (як у прикладі вище), і яким буде відповідно ефект на баланс Національного банку.

Зокрема, навіть такий відносно “легкий” варіант “реструктуризації”, як наведено вище, означає списання (зниження ринкової вартості) паперів на балансі НБУ на 40-50%, що означає збиток для центрального банку близько 150-190 млрд грн. Тобто в такому разі капітал Національного банку, який становить на початок 2017 року 195 млрд грн, обнуляється.

Таким чином сам НБУ вже стає банкрутом. Звичайно, що центральний банк сам пише собі правила, і в такій системі він просто не може збанкрутувати, і може “працювати” взагалі без капіталу, але тим не менше така діра в балансі центробанку являє собою чергову ілюстрацію державної політики ходіння по граблях. І зрештою призведе до чергового старту інфляції і росту боргів у дуже короткій часовій перспективі.

Україна фактично після всіх цих “списань” і прощень боргів та реструктуризації виходила лише з більшим боргом. Зокрема, і період 2000-2001 і нинішній, та й період 2008-2009 дуже добре проілюстрували, як швидко держава може нарощувати борг, і як легко нівелюються ці ефекти так званої “економії” від реструктуризації.

Фактично наша бюджетна, боргова, монетарна, економічна політики нагадують наркомана, який після невеличкої перерви лише збільшує дозу, а саму перерву використовує для пошуку коштів на нову дозу.

Саме тому, аби не скотитись у таке наркоманське піке постійного інфляційного фінансування, розвинені держави намагаються уникати навіть обговорення на високому державному рівні самої можливості списання державного боргу, якщо ним володіє інший державний агент, зокрема центральний банк.

Ми у 2020 році. Як зміниться Україна?

Цього четверга, 15 листопада, відбудеться фінальна лекція НВ з циклу "Україна 2020. Що чекає країну"

Що можемо зробити ми, щоб Україна нарешті стала успішною країною?

Прийти на лекцію
Ukraine-2020

Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время Бізнес, напишіть, будь ласка, листа за адресою: kolonka@nv.ua

Експерти ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

опитування

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: