Як ДФС блокує експорт

0 коментувати
Податківці намагаються виконати план зі зборів шляхом знищення бізнесу

Анексія Криму та воєнно-політичні події на Донбасі кардинально змінили карту вантажопотоків України. Погіршення відносин з Росією відразу позначилося на обсягах транзиту через вітчизняні порти. Керівництво країни в публічних коментарях говорить про відкритість для інвесторів і посилену роботу з залучення нових вантажопотоків. Але чи так це насправді?

Ні для кого не секрет, що однією з головних проблем української економіки були відносини між бізнесом і контролюючими органами. На жаль, це питання є актуальним і донині. Наприклад, експортери продукції нещодавно зіткнулися з перешкодами при поданні електронної звітності в Державну фіскальну службу.

Суть суперечностей така: ДФС відмовляється приймати декларацію підприємства під надуманим приводом. Податківці повідомляють, що компанія нібито не перебуває на обліку в органах ДФС, хоча договір про визнання електронних документів між відомством і платником діє вже протягом чотирьох років. Тобто ДФС без офіційного повідомлення розриває його в односторонньому порядку, що є грубим порушенням закону.

Відповідно до статті 49 Податкового кодексу прийом декларації є обов'язком контролюючого органу. А розірвання договору про визнання електронних документів, відповідно до наказу Державної податкової адміністрації №233 від 10 квітня 2008 року, можливе тільки в тому випадку, якщо платник не надає відомству новий посилений сертифікат відкритого ключа після закінчення терміну дії старого. Крім того, договір втрачає чинність, якщо підприємство змінює місце своєї реєстрації. У випадку, наприклад, з нашим клієнтом всі ключі були дійсними, а місце реєстрації залишилося колишнім. Примітно, що компанії вдалося подати пенсійну звітність за цим же ключем.

Пояснити такі дії можна тільки прагненням зібрати побільше платежів у бюджет з допомогою неправомірно накладених штрафів. Їх розмір починається від 10% нарахованої суми ПДВ. Хоча подібні кроки блокують діяльність експортерів і завдають серйозного удару по зовнішньоторговельному балансу та інвестиційному іміджу країни.

З інших "приємних сюрпризів" від ДФС для логістики можна виділити зрослу кількість претензій до первинних документів – тих-таки товарно-транспортних накладних. Яскравий приклад: якщо платник не бере участь у процесі перевезення, і йому доставляє продукцію контрагент, йому не потрібні товарно-транспортні накладні. Але, тим не менш, податкова фіксує в акті порушення, робить висновок про "нереальність операції" і знімає податковий кредит.

Спорів про "нереальність" господарської операції сьогодні розглядається чимало. Вищий адміністративний суд України ще в 2011 році дав з цього приводу роз'яснення (лист №742/11/13-11 від 02.06.2011), що основні ознаки господарських операцій — це рух активів, фізичні, технічні та технологічні можливості здійснення господарської операції, спеціальна податкова правосуб'єктність, обізнаність про контрагента тощо. Але податківці вперто продовжують оголошувати угоди недійсними, грунтуючись на своїх припущеннях. Як правило, вони підозрюють, що контрагент має ознаки фіктивності, що він не міг здійснити господарську операцію, оскільки в нього нібито відсутні для цього основні засоби, і працює мало людей, або неможливо здійснити перевірку даного контрагента.

Хочу зазначити, що принцип "юридична відповідальність особи має індивідуальний характер" в Україні гарантований не тільки прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), але і прямо вказується у ч. 2 ст. 61 Конституції України, тобто є нормою найвищої юридичної сили і прямої дії.

Фактичне ж покладання юридичної відповідальності за незаконні дії "фіктивного контрагента" на добросовісного суб'єкта господарювання та його керівництво є прихованою формою фіскального тиску на бізнес в Україні, зокрема й через окремі спірні рішення вищого органу судової гілки влади України. Як приклад, можу навести Постанову Верховного Суду України від 26.01.2016 р. за позовом ТОВ "Інбуд-ХХІ" до Державної податкової інспекції в Солом'янському районі ГУ ДФС України в Києві, згідно з яким, незважаючи на встановлену реальність господарської операції, ВСУ не підтвердив право позивача щодо справи на податковий кредит.

Подібна ситуація з судовою практикою у розглядуваній категорії спорів може бути підставою для звернення платників податків до Європейського суду з прав людини. Можливо, ця судова інстанція зможе відповісти на питання щодо того, чи відповідає ознакам справедливого балансу ситуація, що склалася навколо взаємодії між сумлінними платниками податків і фіктивними контрагентами, враховуючи при цьому свої попередні рішення у справах "Інтерсплав" проти України", "Булвес" проти Болгарії" тощо.

На руку ДФС у багатьох випадках грає те, що бізнес не має фінансової можливості захищатися в суді. Сьогодні судовий збір, без якого не розглядаються майнові справи, становить 1,5% від суми позову. А розмір претензії може обчислюватися десятками, а часом і сотнями мільйонів гривень. Тому не кожне підприємство може дозволити собі захищати свої інтереси в суді.

Ситуація, що склалася, обмежує права платників податків і не дає повною мірою використовувати конституційне право на захист інтересів у судовому порядку, тому, створення для платників податків максимально сприятливих умов, пов'язаних з судовими витратами, є, на мою думку, одним з ключових завдань держави у сьогоднішніх реаліях.

До того ж, якщо платник усе-таки втручається в судовий розгляд, ДФС бореться до кінця, у всіх інстанціях. І в суді податківці використовують стару, відпрацьовану роками, стратегію – зібрати якомога більше документів і з їх допомогою довести, що платник неправий. Це можуть бути матеріали, які не були предметом перевірки або спору і прямо не стосуються справи. Однак податківці наполегливо вимагають ці дані і з їх допомогою намагаються відстояти свою позицію в суді. На жаль, саме збір необхідної доказової бази щодо податкових зловживань залишається основною проблемою в роботі фіскальних органів, яким набагато простіше "призначити" вигодонабувачем реальне підприємство, яке сумлінно платить податки і не приховує власні активи. Адже в такому випадку завжди можна щось стягнути в бюджет, нехай і з підприємства, яке нічого не порушувало.

Таким чином, ДФС намагається виконати план зі зборів у бюджет і знаходить всілякі способи накласти на платників штрафи або позбавити їх пільг. Але питання в іншому: хто платитиме ці штрафи, якщо бізнес під тиском врешті припинить свою діяльність? Чи зможе Україна залучити нових інвесторів, якщо в ній так ставляться до старих? Чи вдасться нашій країні наростити обсяги експорту, показати себе надійним партнером для зарубіжних контрагентів і вирівняти свій зовнішньоторговельний баланс, коли виконання операцій блокується податківцями? Старе прислів'я говорить: не потрібно рубати гілку, на якій сидиш – впадеш. Тому і владі, і контролюючим органам є над чим замислитися.


Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время Бізнес, напишіть, будь ласка, листа за адресою: kolonka@nv.ua

Експерти ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

опитування

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: