Треба захистити дрібний бізнес
Аспект перший. Якщо ви поставили на тротуар ящик пива, а поліцейський і двірник, що проходили повз, його у вас забрали, пославшись на благоустрій, то це гпограбування. Так, якщо 100 поліцейських, 100 двірників і бульдозер ламають 20-30 торгових кіосків, звідки відразу ж починають мародерити товар — то це теж насамперед питання КК, а потім уже міської естетики.
Адже з неправильно припаркованих машин двірники не видирають магнітоли, посилаючись на облагородження території. Хоча автомобіль і пересувний торговий вагончик і ящик пива — рівні предмети рухомого майна та приватна власність громадян. Відбирати, ламати і трощити які можна тільки з дозволу суду.
Але після погромів кіосків на руїнах не працювали слідчі бригади. І УБОЗ не ловив банду з 200 осіб, половина з яких, ймовірно, перевертні в погонах. Тому руїни на «Політехнічному» поховали особисто мою віру в реформу МВС.
Аспект другий. Поки наш мер роками колошматив пудовими кулаками грушу, архітектори і менеджери міст розробляли і вивчали науку про організацію міського простору — урбаністику. А також деякі напрями економіки, які вивчають питання ефективності міст.
Це я так тонко натякаю на те, що в світі міста організовуються не так, як хоче чиновник. І сильно узагальнюючи потрібно сказати, що урбаністика сьогодні сформувала ряд аксіом-вимог до міст (згадаймо лише ті, що відносяться до теми).
Так, в кроковій доступності від житла у людей повинні бути одразу кілька торгових точок з основним набором товарів, кафе, об'єкти відпочинку, перукарні та інші об'єкти сервісу. При цьому загальна мережа торгівлі та сервісу повинна бути такою, щоб забезпечити кожному мінімальний час на покупку товарів і послуг, а так само безумовно високу конкуренцію між продавцями. Що забезпечить покупцям низькі ціни.
Саме тому в столицях провідних країн світу ви побачите і супермаркети, кіоски, невеликі магазини, маленькі базарчики, пересувні лотки та сільські ярмарки. І якби мер Києва розумів, як робити життя людей кращим — абсолютно всі форми торгівлі і сервісу в Києві могли б знайти для себе зручне і безпечне місце.
Оскільки урбаністика має досконалі теорії і методики розрахунків де, скільки і чого варто було б відкрити — запропонувати відкрити інвесторам, щоб максимально забезпечити жителів.
Саме на основі сучасної урбаністики та економіки розробляють плани міст, після чого ділянки під кіоски, магазини, пересувні торгові точки — прозоро розподіляються за всім зрозумілими процедурами. Орієнтуючись на потреби міста та заявки претендентів.
Але в Києві немає генплану — місто за 20 років навіть не вирішило, куди встромити сміттєспалювальний завод. Зате без генплану завжди можна встромити будинок або магазин знайомого в будь-яку точку міста — хоч у пам'ятник, хоч у метро. А так само завжди можна знести будь-які кіоски де завгодно. І те, що людям стане ходити за хлібом, кавою чи пивом на кілометр далі — це проблема людей. Ну і, природно, після знесення сотні кіосків, тим, що залишилися можна виставити новий рівень прайса страхування від нічного бульдозера.
Третій аспект. Добиваючись фінансування, силовики люблять обманювати начальство. Вони постійно перебільшують вплив і стійкість каральних загонів. Наприклад, цей обман коштував Віктору Януковичу президентства.
Але й на цей раз, в ніч на 22 число силовики продовжили вводити своє начальство в оману. І знову послали громити кіоски своїх людей, двірників і бульдозери. Хоча добре знали, що на боці підприємців вже є ветерани АТО, що долучилися до спротиву.
А весь обман полягає в тому, що у каральні загони завжди відбирають людей з уже значно деградованими особистими якостями та високим рівнем егоцентризму. Що дозволяє їм проявляти високу невмотивовану жорстокість і не сильно думати при виконанні позамежних команд.
Це робить карателів придатними для розгону мирних акцій та футбольних хуліганів. Однак, такі бійці не здатні ризикувати або гинути за ідеали і принципи.
В той же час зовсім інший психологічний портрет можна спостерігати у військових. Для них на першому місці завжди стоять якісь свої уявлення про справедливість, захист народу і правди, які вони готові захищати ціною свого життя. Адже тільки такий настрій дає можливість воювати, коли вже половина загинула.
При цьому керівництво силовиків прекрасно знає, що сутичка карателів і бойових підрозділів, не важливо, в бою чи кулачній бійці — завжди призводить до відступу не готових жертвувати собою за принципи. Саме тому крутий «Беркут» побіг при перших убитих і поранених в 2014 році. І саме тому нові власні втрати робили повстанців міцнішими.
На «Політехнічному інституті» історія повторилася. Завзятий опір підприємців і колишніх військових зломив дух нападників. А швидка контратака на бульдозер в зовсім змусила відходити більш численних карателів. Кіоски в ту ніч залишилися цілі.
