Катастрофа літака МАУ. Яку компенсацію виплатять родичам загиблих і хто за це відповідальний
За якими сценаріями може проходити компенсація і хто буде нести відповідальність за її виплату
Новий 2020 рік для української авіації почався з трагічних подій в Ірані, де літак Міжнародних авіаліній України, що виконував рейс PS752, був збитий ракетою земля-повітря. Катастрофа, що забрала життя 167-ми пасажирів і дев’яти членів екіпажу. Ніщо не може повною мірою заповнити біль від втрати близьких, але, рано чи пізно, питання про виплату компенсацій спадкоємцям загиблих все ж з’явиться на порядку денному. У цій статті ми спробуємо коротко проаналізувати, за якими сценаріями ця компенсація може проходити і хто буде нести відповідальність за її виплату.
МАУ
Згідно загальноприйнятими нормам авіаційного права, перевізник несе відповідальність за шкоду, заподіяну життю і здоров’ю пасажирів під час рейсу не залежно від причин, з яких така шкода була завдана.
Однак, щоб не допустити банкрутства авіакомпанії в разі катастрофи, норми національного і міжнародного права обмежують відповідальність перевізника певною сумою, за межами якої він виплачує компенсації тільки у виняткових випадках. Таким чином, МАУ буде першим джерелом виплат для сімей загиблих.
Оскільки рейс PS752 виконувався за міжнародним маршрутом, обмеження на виплати встановлюються нормами міжнародних конвенцій. І тут сім'ї пасажирів можуть зіткнутися з першою проблемою. Згідно з інформацією на веб-сайті Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО), Іран, на відміну від України, не є стороною так званої Монреальської конвенції 1999 року, яка забезпечує найбільш повний захист інтересів пасажирів. Відповідно, для України та Ірану спільною є аналогічна Варшавська конвенція 1929 року в редакції Гаазького Протоколу 1955 року, який обмежує відповідальність авіакомпанії вельми скромною сумою, еквівалентною приблизно $23 000.
За відсутності можливості отримати адекватну компенсацію через міжнародно-правові механізми, спадкоємці загиблих пасажирів зможуть звернутися до національного законодавства України, яке своєчасно імплементувало положення прогресивнішої Монреальської конвенції. Тим більше, що Варшавська конвенція дозволяє включати в договір перевезення вищі ліміти відповідальності.
Так, відповідно до Правил повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу № 1239
Українське законодавство вимагає від перевізника страхування своєї відповідальності на зазначені вище суми, хоча Правила повітряних перевезень пасажирів, розміщені на сайті МАУ зараз (14.01.2019), все ще містять старі розміри компенсації (113 100 СПЗ).
Однак той факт, що літак був збитий ракетою під час фактичного збройного конфлікту між Іраном і США, може стати причиною для відмови страхової компанії або її перестрахувальника у виплатах. Все залежить від умов конкретного договору страхування. Якщо це все-таки станеться і авіакомпанія не зможе провести виплати в повному обсязі — моральний обов’язок України забезпечити ці виплати відповідно до умов національного законодавства.
Якщо спадкоємці доведуть, що смерть пасажирів настала у зв’язку з необережністю або іншою неправомірною дією або бездіяльністю авіакомпанії (наприклад, якщо в МАУ знали про небезпеку, але все-одно дозволили політ) суд може отримати їм компенсацію, яка перевищує встановлені законодавством обмеження. Однак, такий розвиток подій є малоймовірним.
Можу припустити, що власникам буде простіше ввести авіакомпанію в процедуру банкрутства або піти на мирову угоду з пасажирами, ніж виплачувати компенсацію, яка перевищує встановлені законодавством норми.
Також авіакомпанія несе відповідальність за смерть члена екіпажу під час здійснення рейсу. Порядок і правила здійснення обов’язкового авіаційного страхування, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 676 від 06.09.2017, життя одного члена екіпажу підлягає обов’язковому страхуванню на суму не менше 300 000 гривень.
Іран
На жаль, ситуація, коли цивільний борт помилково стає мішенню для ракет, не є унікальною. Багато хто пам’ятає трагедію, що сталася з Рейсом 1812 авіакомпанії Сибір, збитим українською ракетою в 2001 році. У 1988 американською ракетою було збито літак Iran Air, що прямував Рейсом 655.
В обох випадках, винна сторона не визнавала своєї відповідальності за скоєне, але погоджувалася виплатити компенсацію сім'ям загиблих на підставі ex gratia (добровільно, без визнання провини) міждержавних домовленостей. Компенсація склала 200 000 доларів США в першому і трохи більше в другому випадку.
Можна припустити, що Іран погодиться виплатити певну компенсацію або Україні, як країні реєстрації літака і авіакомпанії, або кожній з країн, чиї пасажири загинули в авіакатастрофі.
Україна, Росія та інші
Країни, чиї громадяни стали жертвами авіакатастрофи, можуть спробувати притягти Україну до відповідальності за те, що на відміну від авіаційних властей США, вітчизняна Державіаслужба не закрила повітряний простір Ірану для українських перевізників. Теоретично, така справа могла б слухатися або в Україні, або в Міжнародному суді ООН, оскільки в звичайних судах інших країн іноземна держава користується суверенним імунітетом.
Росію, в свою чергу, можуть спробувати притягти до відповідальності за поставку зброї, з якої (за деякими попередніми даними) був збитий літак. Однак, на цьому етапі такий розвиток ситуації виглядає малоймовірним і малоцікавим для потенційних позивачів.
Не виключені й більш нестандартні сценарії, за яких сім'ї пасажирів або власники літака спробують притягти до відповідальності окремі підприємства в Україні, Ірані, Росії або США, на які не поширюється дія суверенного імунітету, але дії яких побічно призвели до трагедії (наприклад, банк, який фінансував угоду з постачання ракет Ірану). Зазвичай, подібні позови подаються в США, якщо у позивачів є хоч якийсь зв’язок з юрисдикцією цієї держави. З огляду на те, що збитий Боїнг був виготовлений у США, а 63 пасажири були громадянами сусідньої Канади, виключати такий хід подій теж не можна.
