Точки зростання української економіки

1 листопада 2017, 10:30
За даними МВФ, сьогодні в Україні ВВП на душу населення становить близько $2200/рік, що ставить нас в один ряд з Нігерією, Суданом, Гондурасом і Бутаном

Навіть якщо прийняти, що третина української економіки перебуває в тіні, а реальна кількість жителів на сьогодні навряд чи перевищує 35-36 мільйонів, то вийде в кращому випадку близько $3,6-3,7 тисячі на рік на одну людину – теж не показник розвинених країн, а скоріше на рівні Тувалу, Монголії та Вірменії.

Відео дня

В Україні люблять спекулювати економікою. Чого тільки варті прагнення політиків прищепити нам думки про країну, як про аграрну наддержаву, з кращими чорноземами в світі. Однак будь-які тези, починаючи від «ми прогодуємо Європу» до «ми нагодуємо весь світ», мають загальний компонент, про який прийнято замовчувати. Справа в тому, що фокусуючись виключно на аграрному секторі, ми ризикуємо самі залишитися голодними.

Подивіться на структуру сучасного експорту України. Близько 35% становить продукція сільського господарства, за якою слідує металургія. Тільки ці дві сфери сумарно забезпечують майже 60% українського експорту. Ми не продаємо за кордон готовий продукт, а реалізуємо компоненти для майбутніх товарів і послуг.

Існує поняття Value Chain – ланцюжки вартості. Проходячи шлях від сировини до готового продукту, на кожному етапі товар стає дорожчим. Однак накрутка ціни не є рівномірною – будучи мінімальною на стадії видобутку, первинної обробки та реалізації сировини, вона зростає на майбутніх етапах. Іншими словами, найменше заробляє той, хто продає сировину, а найбільше – виробник і дистриб'ютор готового товару.

Не може бути аграрної розвиненої економіки, адже продаж зерна, картоплі або кукурудзи – це лише перші щаблі Value Chain продовольчої промисловості і це свідомо програшний сценарій. Також не може бути і «сировинної супердержави», адже ціни на сировину вкрай волатильні.

При цьому Україна має прекрасну особливість: коли політики позначають агарну галузь драйвером економіки, вони тут же забувають про промисловість. Або, знаходячи джерела майбутнього зростання в IT, припиняють займатися розвитком умов для виробничого сектора економіки.

Насправді, у будь-якої економічно успішної країни, чия економіка перебуває або перебувала на підйомі, в переломні моменти було відразу кілька точок зростання. Розвиток промисловості, аграрної сфери та IT-сектора – це абсолютно не взаємовиключні ідеї.

Навпаки, всі вони вимагають однакових заходів і послідовностей дій для створення сприятливих умов. Сюди входить податкова лібералізація, чесні суди, прозора система реєстрацій і видачі ліцензій. Також для розвитку будь-якого бізнесу необхідна стабільність курсу національної валюти, доступні кредитні кошти, режим сприяння для іноземних інвесторів, які принесуть у країну не тільки фінансовий ресурс, але і нові технології.

Своє економічне диво Китай почав зі створення вільних економічних зон – місць, де максимально поліпшив умови для бізнесу. Далі був фокус на аутсорсингу товарів масового споживання. Після чого настав період розвитку важкої промисловості і електроніки. Тепер країна починає конкурувати з японськими й американськими виробниками автомобілів і складного заліза.

Інший приклад – Індія, де розвиток промисловості та сільського господарства відмінно уживається з акцентом на IT галузь. Сьогодні Індія перебуває серед лідерів за обсягами IT аутсорсингу. Однак місцеві компанії займаються, в тому числі, виробництвом і експортом промислових товарів.

Тайвань однією з точок росту вибрав сферу електроніки. Наприклад, компанія HTC дуже довго була просто підрядником і виконувала замовлення зі збірки пристроїв для інших фірм, і тільки через якийся час вирішила вийти на ринок з власними продуктами.

Ближчий до нас і сучасний кейс – Словаччина. Ще 15 років тому країна пережила серйозні економічні труднощі. Але їй допомогла лібералізація економіки. Дешева робоча сила, низькі податки і адекватні умови для бізнесу стали залучати до Словаччини інвестиції – багато компаній розмістили там свої виробництва, націлені на загальний ринок Європейського Союзу. Таким чином, саме промисловість стала одним із головних драйверів поліпшення економічної ситуації в країні.

На тлі прикладів успішного розвитку держав можна зробити кілька висновків. По-перше, щоб підняти економіку, потрібно почати з організації сприятливого бізнес середовища.

По-друге, не можна цілитися на галузі з низькою доданою вартістю та сподіватися на експорт сировини. Це серйозна проблема, яка знищила не одну економіку.

По-третє, вибираючи точкою зростання навіть такий потенційно успішний ринок, як IT, не варто скидати з рахунків і інші напрямки. Як мінімум, далеко не всі люди зможуть знайти роботу в сфері інформаційних технологій. Більше того, не маючи кластерів, на зразок Кремнієвої долини, а також достатніх капітальних ресурсів для масштабування бізнесу, ми будемо мати дві типові ситуації – українські фірми-аутсорсери, або успішні стартапи, які на одному з ранніх раундів інвестицій мігрують за кордон.

Ось чому я, в цілому, проти тез щодо пріоритетності одних сфер перед іншими.

Замість цього Україні час брати курс на збалансований розвиток економіки. У будь-якому випадку, бізнес сам вирішить, куди йому найвигідніше інвестувати капітал. Але тільки за умови наявності сприятливого економічного середовища.

Показати ще новини
Радіо НВ
X