Новий ринок електроенергії - як він працює

Влітку минулого року в Україні почав працювати новий ринок електроенергії, який фактично привів до появи нової категорії учасників енергоринку — постачальників, таких як наша компанія. Це приватні підприємства, які виступають посередниками між генерацією і споживачами. Ми вже отримали більший досвід роботи і дізналися багато нюансів нового енергоринку, яким хочемо поділитися з читачами НВ Бізнес. Сьогодні на українському ринку за вільними цінами переважно продається електроенергія, вироблена на теплових електростанціях. Вона має найвищу ціну. Від цієї ситуації страждає не тільки промисловість, яка отримує істотно завищений тариф, але й компанії-постачальники. Ми змушені приймати на себе високі ринкові ризики, при цьому працюючи з націнкою в 2−3%. Давайте розберемося як формуються інші 97% вартості електроенергії, і де постачальники беруть е/е для подальшого продажу споживачам. Частина з цих 97% займають обов’язкові платежі постачальника, які зафіксовані різними нормативними актами і, як правило, змінюються рішенням державних структур, в основному, НКРЕКП: це тарифи на передачу мережами Укренерго, різні комісії за участь в різних ринках е/е (про які трохи далі) та інші платежі… Але я хотів би зупиниться на самому цікавому. Це «ціна закупленої електроенергії на всіх ринках», яка формує основну частину вартості е/е. Що ж це за ринки, яких існує цілих чотири? Найпопулярніший ринок серед постачальників — «на день наперед» або скорочено РДН. З літа минулого року саме він став законодавцем ціни на електроенергію. На РДН генеруючі компанії виставляють за день до поставки свій, планований до виробництва, обсяг електроенергії із зазначенням бажаної ціни. При цьому для кожної години поставки існує певний обсяг електроенергії та ціна. Постачальники, в свою чергу, вказують необхідний обсяг для закупівлі, а також ціну, окремо по кожній годині. Далі ДП «оператор ринку» складає всі ці заявки в два графіки і точкою перетину графіків є ціна на електроенергію в конкретну годину. Для прикладу, криві перетнулися на ціні 1536,17 грн/МВт (без ПДВ) і обсязі 6321,3 МВт. Відповідно, ті генеруючі компанії, які хотіли продати дорожче, свою електроенергію не продали, а постачальники електроенергії, які хотіли купити дешевше встановленої ціни, залишилися без електроенергії. Саме тому постачальники електроенергії, щоб не залишитися без електроенергії і виконати свої зобов’язання перед споживачами, ставлять в заявці максимальну ціну. В результаті, коли на ринку дефіцит електроенергії — ціна зростає, а коли профіцит — падає. Також існують обмеження максимальної ціни (їх встановлює НКРЕКП) і поділу на періоди часу. Наприклад, для пікових годин максимальна ціна становить 2048,23 грн /МВт.год, а для внепікових 959,12 грн/МВт.год. До 1 березня 2020 року пікові години були з 08:00 до 23:00 (15 годин на добу), решту 9 годин — позапікові. Але генерувальні компанії були дуже незадоволені цим, і напередодні запуску ринку намагалися довести, що позапікових годин має бути лише 7. Це не вдалося. Тому після запуску ринку, електростанції створювали штучний дефіцит продажу електроенергії на РДН з 07:00 до 08:00. І ця спроба маніпуляції ринком увінчалася успіхом. З 1 березня 2020 року цей додатковий час був переведений у пікову зону з більш високим обмеженням за тарифами. На РДН моментально з’явилися обсяги, а година з дефіцитної перетворилася на профіцитну. Другий ринок електроенергії — це «внутрішньодобові» або ВДР. «Ворота» цього ринку відкриваються о 15:00 на всі 24 години наступного дня. Торги за кожною годиною закриваються за 60 хвилин до початку години (наприклад, об 11:00 закриваються торги на період часу з 12:00 до 13:00). Цей ринок нагадує торги на біржі «Forex». Генерувальні компанії продають свій обсяг (який вони не продали на РДН з різних причин), а постачальники купують. При цьому, і ті і інші ставлять бажану ціну. Операція відбудеться, коли ціни співпадуть. Але прив’язка йде до цін РДН, і ВДР торгується лише з незначними відхиленнями. Третій ринок, «балансувальний», є найбільш небажаним для компанії-постачальника. Його назва говорить сама за себе. Припустимо, постачальник купив для своїх споживачів на якусь годину 10 МВт, а його споживачі використовували тільки 6 МВт. Ось різниця в 4 МВт і піде на продаж на балансувальний ринок. І тут починаються проблеми для постачальника, адже якщо він купив електроенергію на балансувальному ринку, то повинен сплатити рахунок протягом 2-х днів після його виставлення. А в разі несплати постачальника оголошують переддефолтним, через ще 2 дні — дефолтним. Можна тільки уявити, що буде з іміджем постачальника і його фінансовим станом. А його споживачі, в свою чергу, вирушать до постачальника останньої надії (зараз це ДПЗД Укрінтеренерго), у якого електроенергія буде дорожче десь на 0,3 грн. за кВт*год. І навпаки. Якщо постачальник продав електроенергію на балансувальний ринок, ринок в особі ДП НЕК Укренерго йому заплатить, але не відразу… а із затримкою в два місяці. Наприклад, на середину лютого 2020 року, ринок розрахувався з постачальниками тільки за грудень 2020 року та почав проводити проплати за січень 2020 року. А це — заморожені гроші постачальника, вилучені з обігу. Всі знають знамениту фразу «гроші коштують грошей», що веде до додаткових витрат… До того ж, ціни балансувального ринку формуються із завидною затримкою, яка досягає двох тижнів після дня поставки. До того ж правила формування ціни на цьому ринку регулярно змінюються. Спочатку враховувалися співвідношення виробництво/споживання, а також ряд різних виробничих моментів, пов’язаних з підтриманням частоти в енергосистемі. Але при цьому, ціна електроенергії на балансувальному ринку також штучно прив’язана до ціни РДН. Поки у нас зберігаються занижені тарифи для населення, які забезпечуються за рахунок продажу йому дешевої атомної електроенергії, на ринку немає повноцінної конкуренції Спочатку коливання становили +/- 15% від максимальної ціни години на РДН (для пікового періоду 2048,23 грн/МВт * год, для позапікового періоду 959,12 грн/МВт * год). А після деяких змін вона стала складати від -30% до + 15% від конкретної ціни години на РДН. Іншими словами, якщо постачальник заробляє до 2−3% і потрапляє в якусь годину на балансувальний ринок, коли ціна становить +15%, то стає дуже неприємно. Ви скажете: так він же може і заробити на -30%? Так! Але є одне але — небаланси у споживача виникають в робочий час, коли в енергосистемі пікове навантаження. Як результат, в 90% випадків ціна на балансувальному ринку вище, ніж на РДН. Як тільки всі звикли до нових правил, НКРЕКП вирішила, що балансувальний ринок — це зовсім не ринок, а покарання за небаланси. І знову готуються зміни. Після їх застосування, в разі потрапляння на цей ринок постачальник буде платити ціну, яка вище РДН. А балансувальний ринок буде платити постачальнику ціну, яка нижче РДН. Одним словом, постачальник завжди в програші, і балансувальний ринок вже не має ніякого відношення до слова «ринок», а перетворюється на «батіг» для постачальника, що, в свою чергу, не обіцяє нічого хорошого для споживача. Рано чи пізно саме споживачеві доведеться оплачувати всі витрати. Ну і четвертий ринок електроенергії — «прямих договорів». Я б охарактеризував його на цьому етапі, як «пацієнт швидше мертвий, ніж живий». У чому його суть: будь-яка генерувальна компанія може укласти з постачальником або споживачем (якщо у генерувальної компанії є ліцензія постачальника) прямий контракт на купівлю/продаж електроенергії за договірною ціною. Але оскільки ринок тільки намагається стати на ноги, ніхто не хоче ризикувати. Постачальники хочуть купити дешевше ніж на РДН. Генерація хоче продати за РДН, а ще краще — дорожче і на великий період часу, за рівним добовим графіком. Тому таких домовленостей поки що дуже мало. Є ще енергетична біржа, яка працює за принципом двосторонніх договорів між генерацією і постачальником. Це фактично четвертий вид ринку, і обсяг продажів на ньому буде поступово збільшуватися. Впровадження нової моделі ринку електроенергії було однією з основних умов синхронізації і об'єднання енергосистеми України з європейською системою ENTSO-E. Але поки у нас зберігаються занижені тарифи для населення, які забезпечуються за рахунок продажу йому дешевої атомної електроенергії, на ринку немає повноцінної конкуренції. Так частина генерувальних потужностей обмежені нормативними документами, як в цінах, так і обсяги продажів. Тому компанії-постачальники поки змушені вибирати між дорогою і дуже дорогою електроенергією. Це зміниться тільки після того, як всі споживачі, включно з населенням, будуть платити ринкову ціну.

Увійти