Дубогриз по середах. Інфляція та «талони на їжу», НБУ вимагає капітал, Мегабанк провалив стрес-тест
Головні фінансові події початку року та чому вони важливі.
Інфляція в 2021 році — рівно 10%, звітував Держстат на початку січня. Найсильніше подорожчали олія, цукор, яйця, електроенергія, і, несподівано, освіта. Найменше — тобто не подорожчали, а подешевшали — взуття та одяг.
10.0% — багато чи мало, добре чи погано? Дивлячись звідки подивитися. Песиміст скаже найвища інфляція за останні п’ять років. Оптиміст заперечить — останні кілька місяців інфляція знижується з 11.0% у вересні до 10.0% у грудні. Це все одно вище за прогноз НБУ (9.6%)? Поки що так, але ситуація не є критичною. Тим більше на тлі більшості країн світу, де інфляція все ще зростає.
В Україні інфляцію минулого року вдалося приборкати переважно адміністративним регулюванням. Тобто, штучним стримуванням цін на комунальні послуги для населення. Заходи НБУ — підвищення ключової ставки та згортання рефінансування банків — також вплинули, але меншою мірою. У дій НБУ великий часовий лаг, результат жорсткішої монетарної політики буде видно швидше цього року, ніж минулого.
Оптимізм є оптимізмом, але ризики залишаються. Інфляційні очікування в економіці поки що високі, це видно за ставками депозитів: незважаючи на високу ліквідність, ставки навіть трохи вищі, ніж рік тому.
Два головні приводи для занепокоєння зараз — ціни на енергоносії, насамперед газ, та ціни на продовольчі товари (їжу, своїми словами). Зростання цін газу та електроенергії уряд (або швидше Офіс Президента) зараз намагається компенсувати субсидіями для виробників та фіксацією цін для споживачів. Вічно так продовжуватися не може: держбюджет має свої межі. Ціни на їжу? Тут ризики, можливо, ще вищі, ніж із цінами на газ, це відкрито визнає Офіс Президента.
Зростання цін на продовольство у 2022 році може сягнути 10−20%, повідомив Олег Устенко, радник Володимира Зеленського з економічних питань. Це стане серйозним інфляційним шоком: зростання споживчих цін цього року здатне досягти 8−10%. Офіційний прогноз НБУ поки що незмінний — 5%, хоча економісти все частіше називають такі очікування надоптимістичними. Дуже схоже, що у свіжому макропрогнозі, вже наприкінці січня, Нацбанк буде трохи обережнішим.
Прогнози добре, а що із реакцією? ОП має намір реагувати на зростання цін адресними субсидіями для бідних. «Насамперед мають отримати підтримку найбільш уразливі та незахищені верстви населення. Це можуть бути як додаткові виплати для компенсації зростання цін, так і запровадження food stamp у системі Дія — так званих „продуктових чеків“, як це практикується у США. Але це антикризові заходи, які можуть запроваджуватися за необхідності», — повідомив Устенко.
Що тут цікаво? Якщо абстрагуватися від тонкої іронії та іскрометного гумору в соцмережах («вчора кава у Відні, завтра хліб за талонами», «Back to USSR» etc.), ідея більш ніж здорова. Фіксувати ціни на продукти та компенсувати різницю виробникам та продавцям — ризик і надмірних бюджетних витрат, нецільового використання повноважень (простіше — корупції), і високих витрат на контроль цін. Фіксація цін — «субсидія для всіх» — це класичне «бідні платять за багатих», чим вище споживання, тим більша субсидія. Відпустити ціни, хай усе вирішує ринок? На цьому етапі взагалі не варіант: інфляційні ризики і так високі. Оптимальний, на мій погляд, шлях тут і зараз — часткове адміністративне регулювання, адресні субсидії найбіднішим та обов’язкова комунікація, що це тимчасові та антикризові заходи. А то й звикнути можна. І так поки що інфляція не вщухне. Нехай не до 5% (цільовий рівень інфляції від НБУ), але буде хоча б передбачуваною та керованою.
Тут, щоправда, виникає психологічний, точніше, поведінковий момент. Той, про який у гучному інтерв'ю трохи більше року тому говорив нинішній бізнес-омбудсмен Роман Ващук. Субсидії змушують людей почуватися бідними — «навіть на їжу не вистачає», а високі ціни самі собою провокують образу на державу: «чому, мовляв, не знизили». Не виключено, що саме тому Кабмін на початку минулого року згорнув реформу ринку газу та повернувся до старих добрих фіксованих цін (і до збиткового НАК Нафтогаз).
Плюс ще момент. Виплата субсидій планується через цифровий застосунок Дія та через банківську картку (нехай навіть віртуальну). Не всім незаможним, особливо в селах, доступна така опція. А якщо опція й доступна, не факт, що в місцевому сільпо (не плутати із мережею) знайдеться банківський термінал. Теж психологічно-поведінковий аспект.
Національний банк перед Новим роком повідомив про нові вимоги до капіталу банків. Що це за вимоги? Якщо своїми словами, то: а) тримати більше капіталу під споживчі кредити; б) тримати більше капіталу під валютні ОВДП (дедоларизація); в) тримати запас капіталу під операційний ризик (ризик, що щось піде не так з вини самого банку, а не через зовнішні обставини); г) зменшувати обсяги непрофільних активів, тих, що не приносять доходу.
Чому це важливо? Нацбанк нехай із затримкою, із поправкою на пандемію та зміну керівництва самого регулятора, але все-таки впроваджує вимоги до банків, заявлені ще три-п'ять років тому. Дедоларізація. Обережніший підхід до споживчого кредитування (високі темпи зростання — значить, і високі ризики). Поява поняття «операційний ризик» (старий корпоративний жарт — не говоріть «в компанії криворукі менеджери», говоріть «у компанії є операційний ризик») і вимоги тримати під нього додатковий капітал. Нарешті, титанічні зусилля НБУ щодо розчищення балансів банків від тих об'єктів (включно з відвертим сміттям), які банки забрали як застави застав і не хочуть продавати за ринковою ціною, поки на балансі це можна тримати за вартістю, завищеною втричі-вчетверо.
Все правильно робить, своїми словами. Єдине, з чим хотілося б трохи подискутувати, це з рішенням посилити споживче кредитування. Попит на беззаставні кредити для населення — величезний, судячи з динаміки зростання небанківських фінустанов (у народі збірна назва — «швидкогроші»). Можливо, навпаки, банкам має сенс спрощувати умови споживчого кредитування фізосіб, щоб перетягнути до себе сумлінних клієнтів «швидкогрошей», які зараз з різних причин не можуть чи не хочуть брати банківські кредити. І другий ризик — що ті клієнти-фізособи, від яких зараз відмовляться банки — бо невигідно — підуть у «швидкогроші». Все, що зміниться для клієнтів, це лише відсотки за кредитами.
Хотілося б навіть трохи швидшого запровадження регуляцій. Наприклад, активізація буферів капіталу раніше, ніж з 2023 року. Рекордні прибутки банків, благо, дозволяють зробити це зараз максимально безболісним. За рік — хто знає.
Безболісно, але не всім. Ложка дьогтю до банківських рекордів. НБУ, також «під ялинку», оприлюднив результати стрес-тестування банків у розрізі індивідуальних банків. Резюме: у п’яти банків — брак капіталу навіть після всіх проведених восени та на початку зими заходів. Банки Правекс, Форвард, Львів, Альянс та Мегабанк. Якщо у перших чотирьох проблеми з капіталом виглядають невеликими і вирішуваними, з Мегабанком історія складніша. Єдиний банк, у якого капітал очікується негативним навіть у базовому сценарії. Своїми словами — виглядає так, що банк завдаватиме збитків навіть за помірного зростання економіки. Оціночна сума потреби у капіталі — від 2.5 до 3.0 млрд грн. Якщо в основних акціонерів — Віктора та Олени Суботіних — і є такі гроші, то не факт, що НБУ схвалить таке вливання у капітал. Вимоги щодо ліцензування, репутація акціонерів, походження коштів та інше, після кризи досить жорсткі.
Що далі? НБУ на роздоріжжі. З одного боку, зараз банк формально нічого не порушує. Усі наявні нормативи, хай із невеликим запасом, виконуються. З іншого боку, стрес-тест показав, що у банку незабаром почнуться великі проблеми. Чи по суті вже почалися. Дилема: або вивести з ринку де-юре платоспроможний банк, отримавши порцію критики та нерозуміння, можливо навіть від органів влади. Плюс втрати держфінансів: 3.2 млрд грн гарантованих ФГВФО депозитів населення та майже мільярд депозитів держкомпанії Турбоатом. Або варіант другий: залишити все як є, не звертати уваги, доки банк почне «кульгати на нормативи», або одужає, або знайдеться покупець (прецедент був). І дати банківському ринку сигнал: стрес-тести — не більше, ніж теоретична вправа. На ці регуляції та такі порушення можна заплющувати очі. А може, й не тільки на ці. Класичне «Цар не справжній», Нацбанк можна не слухати.
Проміжні варіанти? Об'єднати банк із іншим, прибутковим? Знайти покупця? Не справа Нацбанку: більше, це класичне оперативне управління банком. Таких функцій НБУ законодавство не передбачило. Самі акціонери, судячи з їхніх дій, продавати чи тим більше об'єднувати банк з іншим поки що не готові.
Вибір НБУ складний. У шахах це називається цугцванг: ситуація, коли будь-який хід призведе до погіршення позиції. Банківський нагляд, тут простих рішень не буває.
