Скільки коштує молоко. Або уявна цінова змова

0 коментувати
Ринок молочної продукції завжди сприймався державою як виключно важливий та соціально значущий

Він завжди знаходився під пильною увагою органів контролю і особливо Антимонопольного комітету України (АМКУ).

Для всіх виробників молочних продуктів, які купують молочну сировину на території України, знайома ситуація, коли вони отримують регулярні запити АМКУ з вимогою надати інформацію про закупівельні ціни на молочну сировину. У рідкісних випадках після отримання запитуваної інформації слідує видача рекомендацій та накладення штрафів від АМКУ. Комітет, посилаючись на необхідність захисту інтересів споживачів від негативних цінових явищ на ринках соціально значущих товарів, заявляє про те, що:

1. Виробники молочної продукції, які закуповують молочну сировину у населення, вступають у незаконну змову, навмисно знижуючи закупівельні ціни на сире молоко, чим, на думку АМКУ, здійснюють узгоджені антиконкурентні дії.

2. Після зниження закупівельної ціни на молочну сировину виробники не знижують оптово-відпускні ціни на готову продукцію, в результаті чого отримують надприбутки і порушують законодавство про захист економічної конкуренції.

Багато виробників молочних продуктів та експерти в сфері конкурентного права вважають такі заяви щонайменше спірними.

По-перше, синхронне зниження закупівельних цін на молочну сировину пояснюється впливом сезонності на ціноутворення на ринку сирого молока. В Україні та в інших пострадянських країнах сильно виражена сезонність виробництва сирого молока, і вона є визначальним чинником, що впливає на річну динаміку вартості сировини.

Сезонність полягає в тому, що навесні і влітку виробляється значно більше молока, ніж у холодні пори року. Пік припадає на травень-серпень, і за ці 4 місяці виробляється майже половина річного обсягу сирого молока. Така динаміка пояснюється поганим регулюванням періоду отелення (або навіть його відсутністю) і різницею в кормовому раціоні в різні пори року. У більшості випадків масове отелення починається до весни, а, як відомо, корови майже не дають молока близько трьох місяців перед отеленням. Тому зазвичай влітку спостерігається надлишок молока і зниження попиту на нього, в той час як взимку конкурентна боротьба загострюється.

Таким чином, можна зробити висновок, що синхронне зниження закупівельної ціни на молоко пояснюється здоровими ринковими механізмами, насамперед підвищенням пропозиції на ринку, а не передбачуваними узгодженими діями молочних підприємств.

По-друге, необхідно відзначити, що крім ціни на сире молоко, на економічну складову виробництва молочних продуктів також впливають на показники якості молока - жирності, вмісту в ньому білка і складу мікрофлори. В період зростання обсягів сирого молока ці показники, як правило, значно нижче, ніж у зимовий період.

Таким чином, крім обсягів виробництва сирого молока і ціни закупівель, на витрати виробників також значно впливає і якість молока, що призводить до певних змін у процесі ціноутворення готових молочних продуктів.

Крім того, беручи до уваги значне підвищення цін на сире молоко в період дефіциту, рентабельність виробництва деяких молочних продуктів в зимовий період для багатьох підприємств стає нульовою, а в деяких випадках має від'ємне значення. При цьому виробники намагаються не підвищувати ціни на такі продукти, щоб не втратити в обсягах продажів і представленості в магазинах. Якщо ж АМКУ зобов'яже всіх виробників знижувати вартість молочних продуктів влітку, виробники будуть змушені відмовитися від стабільної цінової політики і почнуть значно підвищувати ціну взимку і восени, що в кінцевому результаті не принесе ніякої користі споживачу, а тільки завдасть шкоди ринку.

Більш того, АМКУ у своїх рішеннях і рекомендаціях, як правило, не посилається на будь-який економічний аналіз розглянутого предмета, а тільки оперує оціночними поняттями і посилається на загальні норми конкурентного законодавства.

Незважаючи на все перераховане вище, найчастіше підприємства не оскаржують рішення про накладення штрафів та рекомендації про зміну закупівельної ціни або про зниження оптово-відпускної ціни. Це пояснюється тим, що в більшості випадків штрафи порівняно невеликі, часто обмежуються порогом 68 тисяч гривень, і тим, що виробники не хочуть зіпсувати відносини з тим чи іншим територіальним відділенням АМКУ.

Але існує й інша практика. Деякі виробники, вірячи у законність своїх дій та не бажаючи миритися з необґрунтованими штрафами, оскаржують рішення АМКУ в суді. Приємно відзначити, що у більшості випадків суди кваліфіковано та об'єктивно розглядають такі спори.

Наприклад, один з таких судових спорів щодо зниження ціни на сире молоко було вирішено на користь виробника всіма трьома судовими інстанціями, включаючи Вищий господарський суд України. У своєму рішенні суд зазначив, що АМКУ не обґрунтував твердження про порушення конкурентного законодавства, не провів належний аналіз відповідних економічних відносин, неправильно визначив територіальні межі ринку і статус підприємства.

Світова практика також застерігає від зайвого та неправомірного втручання держави у вільні ринкові відносини. Будь-які непродумані дії можуть призвести до викривлення ринку і змусити компанії піти в тінь. Особливо небезпечним вважається помилкове визнання органами контролю будь-яких дій незаконними.

Наприклад, американський суддя Ф. Істербук у своїй статті "Межі антимонопольного правозастосування" сформував доктрину, згідно з якою економічні втрати від невиправданих заборон проконкурентных практик можуть в довгостроковій перспективі мати дуже негативний вплив як на економічні відносини на ринку, так і на споживачів.

Якщо одні суб'єкти господарської діяльності будуть притягнуті до відповідальності за застосування стандартної проконкурентної практики, то відмовляться від такої практики і інші учасники цього ринку, при цьому не виключено, що й учасники інших ринків, дізнавшись про відповідне рішення, приймуть рішення про відмову від відповідної практики, що призведе, в кінцевому підсумку, до значно більших втрат суспільного добробуту.

Варто зазначити, що чинний уряд в Україні поступово відходить від застарілого ручного регулювання цін і починає застосовувати найкращі світові практики. Яскравим прикладом є постанова Кабміну № 656 від 22 вересня 2016 року, якою був запущений пілотний проект щодо скасування цінового регулювання на великий перелік харчової продукції (включно з молочною). Цей давно назрілий проект зняв обмеження щодо встановлення цін та граничного рівня рентабельності продуктів харчування.

Показовим є те, що після закінчення 3 місяців, на які був запущений пілотний проект, прем'єр-міністр Володимир Гройсман зазначив, що за 3 місяці значного підняття цін не спостерігалося і оголосив про продовження пілотного проекту.

Подібні тенденції дерегулювання ринку, судові рішення про скасування постанов АМКУ, а так само останні кроки керівництва АМКУ в бік економічної обґрунтованості своїх рішень і рекомендацій дають надію на створення в сфері виробництва молочної продукції вільних ринкових відносин, які і є запорукою здорової конкуренції і оптимального ціноутворення.

І якщо виробники почнуть більш твердо відстоювати свої права, а АМКУ продовжить рух у бік належного аналізу тих чи інших відносин та продовжить розпочату нашим урядом адаптацію найкращих європейських практик, то в Україні з'явиться більш сприятливе економічне середовище, яке піде на користь не тільки виробникам молочних продуктів, але і тим, хто продає молочну сировину, і кінцевим споживачам.


Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время Бізнес, напишіть, будь ласка, листа за адресою: kolonka@nv.ua

Експерти ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

опитування

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: