Чи виконає Україна зобов’язання щодо судової реформи?
Судова реформа в Україні продовжує перебувати «на паузі». Кількість невдалих спроб влади щодо змін продовжує збільшуватися, так само множаться й ризики для держави за наслідками цього.
Наразі вакантними є понад 2 тисячі суддівських посад, не сформовано новий склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, повноваження попереднього складу якої були припинені у 2019 році. Невирішеним залишається питання перевірки доброчесності членів ВРП, продовжується критична ситуація з фінансуванням судів.
Понад півроку тому президент вніс до парламенту як невідкладний проєкт закону «Про внесення змін до Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ та деяких законів України щодо діяльності Верховного Суду та органів суддівського врядування» (3711). Щодо нього було отримано негативний висновок Венеціанської комісії.
У п. 10 висновку зазначено, що серйозною проблемою, з якою наразі стикаються органи судової влади України, є саме величезна кількість вакансій на посади суддів, що пов’язано з ВККС, яка не функціонує.
Венеціанська комісія вказувала, що питання стосовно доброчесності членів ВРП є терміновим та не може бути відкладено.
Крім того, згідно з зобов’язаннями України щодо співпраці з МВФ, Україна мала перевірити доброчесність членів ВРП до кінця жовтня 2020 р.
Посли G7 на запит президента України щодо пропозицій ефективного та раціонального врегулювання кризи в судовій системі рекомендували терміново, в грудні 2020 — лютому 2021 рр., провести реформування ВРП, що є необхідною передумовою для ефективної судової реформи. Пропоновано створити незалежну комісію з питань етики, яка перевірятиме діючих членів ВРП і в разі потреби звільняти їх.
У резолюції щодо імплементації Угоди про асоціацію ЄС з Україною 11 лютого 2021 року Європейський парламент закликав українську владу продовжувати та пришвидшити реформу судової системи.
Попри важливість виконання рішення КСУ та відновлення роботи ВККСУ, окремі положення проєкту закону «Про внесення змін до Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ та деяких законів України щодо відновлення роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України» ( 3711-д), доопрацьованого профільним Комітетом парламенту, викликають стурбованість.
Чому?
У п. 41 висновку Венеціанської комісії, зазначено, що вона вітає формування складу Конкурсної комісії за участі міжнародних експертів.
У Висновку щодо антикорупційного суду в Україні Комісія вказала, що «тимчасово, міжнародним організаціям та донорам, які надають підтримку через антикорупційні програми в Україні, має бути надана ключова роль в органі, який компетентний у відборі спеціалізованих антикорупційних суддів…». На думку Комісії, це сприятиме виникненню довіри суспільства та може допомогти подолати проблеми, пов’язані з корпоративізмом.
Посли G7 рекомендували забезпечити транспарентне перезавантаження ВККСУ зі змістовним залученням до процесу міжнародних представників і створенням незалежної конкурсної комісії з повноваженнями встановлювати свої внутрішні правила для конкурсного відбору членів ВККСУ.
Проте проєкт закону 3711-д не враховує вказаних рекомендацій.
15 лютого президентом був внесений як невідкладний проєкт закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (5068) для виконання Україною міжнародних зобов’язань щодо перевірки професійної етики та доброчесності членів ВРП.
Ризики законопроєкту
1. Рішення Етичної ради, яка перевірятиме доброчесність ВРП вважатимуться прийнятими, якщо за них проголосує 4 члени зі складу Ради. Серед них: 3 члени, делеговані від міжнародних організацій і 3 судді чи судді у відставці, які делегуватимуться від Ради суддів України. Можна констатувати, що такий механізм прийняття рішення не є досконалим.
2. Викликає застереження норма про те, що затверджувати й оприлюднювати персональний склад Етичної ради буде голова ВРП. Зауважу, що при цьому організаційно-технічне забезпечення діяльності Етичної ради покладається на Державну судову адміністрацію України.
Відтак доцільно було б покласти повноваження затверджувати склад Етичної ради на ДСА.
3. Рішення Етичної ради не є вирішальними. Відповідно до законопроєкту рішення про звільнення члена ВРП буде прийматися органом, що обрав (призначив) члена за поданням ВРП. За таке подання має проголосувати більшість від складу ВРП.
На жаль, обидва законопроєкти не були обговорені Комісією з питань правової реформи при президентові України.
Венеціанська комісія у п. 35 висновку щодо законопроєкту 3711 зазначила, що «українська судова система залишається на перехідному етапі у зв’язку з численними незакінченими та непослідовними спробами її реформування».
Впевнена, що більшість українців воліють, щоб влада навела лад у системі правосуддя. Також хочеться, щоб ця історія була саме про стратегічне бачення розвитку України та забезпечення права українців на справедливий суд.
Результатів можна досягти різними способами, проте після окремих із них авторитет влади на міжнародному рівні може бути підірвано. Сподіваюся, подальші злагоджені й оперативні дії влади не допустять такого сценарію.
Залишається актуальним питання напрацювання комплексного пакета змін до законодавства, необхідних для завершення судової реформи та забезпечення якісної роботи судової системи з урахуванням взятих міжнародних зобов’язань держави, із залученням до обговорень суддів, громадськості, міжнародних організацій, які готові надати Україні підтримку та вже надавали експертну і технічну допомогу для проведення судової реформи.
Ціна питання для влади — уникнення економічної кризи, що можливе завдяки допомозі від МВФ, утримання репутації на міжнародному рівні та шанс увійти в історію, як говорив Нельсон Мандела, «на тому боці історичного процесу».
