Демографічна катастрофа в Україні — реальна загроза. Як її уникнути?
Законодавчий казус з народжуваністю в Україні.
У найближчі 10 років ми можемо мати демографічну катастрофу, якої не було в жодній країні світу. 2022-й став роком суттєвого падіння народжуваності, і є ризики, що до 2030-го населення України скоротиться щонайменше до 35 млн. Про це пише директорка Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи, академкиня НАН України Елла Лібанова.
Війна призвела до страшних втрат населення. Головним завданням у післявоєнній відбудові України стане відновлення чисельності населення. Це буде надзвичайно складно, адже треба визнати, що велика частина жінок дітородного віку вже виїхала з України. А з ними — сотні тисяч дітей. І навіть після Перемоги процес міграції в інші країни буде продовжуватись як мінімум декілька років. Тому вже зараз необхідно розробляти програми для сприяння повернення населення, а також народження дітей та їх виховання саме в Україні.
Однак законопроєкти, що є на розгляді у Верховній Раді, не повною мірою враховують вищезгадані завдання.
Є ризики, що до 2030-го населення України скоротиться щонайменше до 35 млн
Наприклад, у нормах проєкту Закону України «Про застосування допоміжних репродуктивних технологій та замінне материнство» йдеться тільки про лікування вже наявного безпліддя. Якщо пацієнт з якоїсь причини хоче зберегти репродуктивні клітини — це можуть бути військові, пацієнти перед хіміотерапією, чи люди, які не мають можливості на цей час виховувати дітей тощо, то у документі такі варіанти застосування допоміжних репродуктивних технологій не описані. Існує ціла галузь ДРТ — онкофертильність — збереження репродуктивних клітин у онкохворих. У Законопроєкті про це немає жодного слова.
Також у цьому документі нівелюють усі зусилля, докладені українськими закладами здоров`я у сфері міжнародного співробітництва. І заборона у Законопроєкті вивезення репродуктивних клітин та ембріонів за межі України під час воєнного стану та один рік протягом його скасування, залишає у невизначеному стані велику кількість їхніх іноземних власників.
Таке обмеження іноземних громадян порушує Конституцію нашої країни. Вимоги статті 26 Законопроекту містять ознаки втручання в особисте та сімейне життя, є дискримінаційними та такими, що не відповідають статті 24 Конституції України. Вона встановлює, що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, — за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Крім того, кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.
Україна офіційно заявила про намір вступу до ЄС, відповідно всі наші законодавчі акти мають враховувати іноземне законодавство. І якщо ми хочемо стати повноцінною частиною Європи, то не можемо порушувати право на повагу до приватного і сімейного життя (стаття 8 Конвенції про захист прав людини). Його поширення на допоміжні репродуктивні технології давно підтверджено прецедентною практикою ЄСПЛ.
До речі, за інформацією Європейського товариства репродукції (ESHRE), на сьогодні близько 55 000 ембріонів було переміщено з України за кордон. Зокрема, до Словаччини. Згодом вони поїхали до США, Великої Британії, Аланії та інших країн світу. Разом з тим, 769 650 ембріонів залишилися в Україні, частину з них перевезли у межах нашої держави, а ще 25 000 були відкликані назад в Україну за бажанням пацієнтів. Уявіть собі масштаби можливої проблеми.
Підтримка Європи під забороною в Україні?
Усі європейські країни ще у березні 2022 року виступили з підтримкою України та запропонували розмістити на своїй території репродуктивні клітини та ембріони, які зберігаються у нашій країні. Про це йдеться у повідомленні одного з органів Єврокомісії - Генерального директорату з питань охорони здоров`я та безпечності харчових продуктів (SANTE) — від 18 березня 2022 року. Так фактично було дозволено імпорт репродуктивних клітин та ембріонів до держав — учасниць ЄС з мінімальним пакетом документів. І, наприклад, Національний Інститут трансплантації Італії вже 22 березня минулого року розробив спрощену процедуру екстраординарного імпорту репродуктивних клітин та ембріонів.
У цей час, приймаючи Закон України «Про застосування допоміжних репродуктивних технологій та замінне материнство», Україна фактично в односторонньому порядку відмовляється від допомоги Європи. Натомість пропонується утримувати в нашій країні сотні тисяч ембріонів та мільйони доз репродуктивних клітин, які не зможуть вивезти.
Директиви ЄС на папері
У Розділі 1 «Обґрунтування необхідності прийняття акту» пояснювальної записки до вищезгаданого Законопроєкту зазначено, що він спрямований, зокрема, на виконання завдань, які взяла на себе Україна приєднавшись разом з іншими країнами, членами ООН, до глобального процесу забезпечення сталого розвитку та виконання Цілей сталого розвитку до 2030 року (прийнятих у вересні 2015 року на Саміті ООН у Нью-Йорку).
Це 17 цілей та 86 національних завдань, серед них:
- забезпечення загального доступу до послуг з охорони сексуального та репродуктивного здоров’я, включаючи послуги з планування сім'ї, інформування та просвіти, а також забезпечення обліку інформації з питань охорони репродуктивного здоров’я в національних стратегіях та програмах;
- забезпечення загального доступу до послуг з охорони сексуального та репродуктивного здоров’я та дотримання репродуктивних прав, відповідно до Програм дій МКНР та Пекінської платформи дій.
Але завдання, які повинен вирішити законопроєкт «Про застосування допоміжних репродуктивних технологій та замінне материнство», не кореспондуються з цими положеннями з точки зору комплексного підходу регулювання допоміжних репродуктивних технологій і сфери їх застосування.
У документі не враховані наступні аспекти:
1. Необхідність більш детального визначення статусу застосування замінного материнства як послуги або методу лікування, визначення її обсягу та розмежування з медичною послугою тощо.
2. Необхідність законодавчого закріплення застосування репродуктивних тканин у допоміжних репродуктивних технологіях з врахуванням положень Директиви 2004/23/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 31 березня 2004 року.
3. Визначення статусу репродуктивних клітин, тканин та ембріонів як об'єктів цивільних прав, передбачених в Цивільному кодексі України.
4. Дотримання балансу прав та обов’язків учасників процесу застосування допоміжних репродуктивних технологій з метою недопущення їх дискримінації.
Законопроєкт потребує грунтовного доопрацювання, зокрема, в рамках міжнародних стандартів та директив. Україна має забезпечити рівний доступ населення до медичних послуг. Адже ми — частина Європи. І сьогодні увага всього світу прикута до нашої країни.
