Це бета-версія нового сайту Нового Времени. Надсилайте свої зауваження на адресу newsite@nv.ua

Страховий дисонанс в Україні

30 січня 2017, 09:24
1713
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке
З початку 2005 р. в Україні введено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі – «ОСАЦВ»)

Обов'язковість ОСАЦВ підкріплена введенням штрафних санкцій, які накладаються на автовласників за відсутність страхового полісу.

Страхові компанії оцінили це нововведення з позитивного боку, оскільки обов'язковість ОСАЦВ у найближчій перспективі повинно було стати для них додатковою статтею доходу. Що й послужило причиною масового збільшення гравців на ринку ОСАЦВ.

Регулятором і координатором процесів реалізації продуктів ОСАЦВ визначено Моторне (транспортне) страхове бюро України.

МТСБУ є неприбутковою організацією, яка представляє собою, по суті, єдине об'єднання страховиків, які здійснюють діяльність з ОСАГО.

З метою реалізації продукту ОСАЦВ, страховикам необхідно отримати асоційоване членство в МТСБУ. Для того, щоб отримати таке членство, необхідно, зокрема, укласти з Бюро договір про співпрацю, сплатити гарантійний внесок, і надалі вносити регулярні членські внески.

З огляду на реальну практику, базові гарантійні внески вносилися в розмірах, починаючи від півмільйона й до більш ніж трьох мільйонів гривень з однієї страхової компанії.

Вимога законодавства щодо внесення страховиками гарантійних внесків цілком обґрунтована, оскільки Бюро виконує гарантійні функції з відшкодування шкоди за ОСАЦВ, а також виконує страхові зобов'язання за страховиків у разі недостатності у них коштів для здійснення виплат.

Також цілком логічно, що гарантійні внески, вільні від страхових зобов'язань, а також інвестиційний дохід, підлягає поверненню страховикові у разі виходу з МТСБУ (втрата членства).

Починаючи з 2013 р., унаслідок низки факторів, багато страховиків прийняли рішення закрити напрямок бізнесу по реалізації ОСАЦВ, і почали виходити зі складу Бюро. Саме ця подія й призвела до конфлікту інтересів, оскільки незважаючи на чітке законодавче врегулювання процедури повернення внесків, страховикам виявилося проблематично повернути собі те, що належить по праву.

Відповідно до норм ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Положення про централізований страховий резервний фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах (протокол Координаційної ради МТСБУ від 06.12.2012 р. №31/2012), гарантійний внесок підлягає поверненню трьома частинами: 10% його залишку протягом 12 місяців, 30% - протягом 12 місяців з дати виплати першій частині, а решта 60% виплачуються не пізніше закінчення трирічного терміну з дати виходу страховика із складу Бюро. При цьому, виплати повинні здійснюватися з урахуванням таких особливостей: страховик повинен врегулювати всі відомі йому події, що мають ознаки страхових випадків за його внутрішніми договорами страхування (прийняти рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування).

На ділі, страховики зіткнулися з низкою проблем. Умовно їх можна систематизувати в такі основні групи: 1. Бюро затягує з рішенням про сплату гарантійного внеску; 2. Бюро розраховує суму повернення гарантійного внеску у розмірі, що є заниженими; 3. Бюро відмовляє у виплаті.

Надалі, починаючи з 2014 р., МТСБУ зроблена спроба юридично обґрунтувати причини заниження повернення сум гарантійних внесків.

7 серпня 2014 р. Координаційною радою Бюро прийнята нова редакція Положення про централізований страховий резервний фонд (протокол №320/2014). Згідно з оновленим документом, встановлений законом порядок повернення змінився (замість чистих 10%, 30% та 60% визначено, що підлягає поверненню частка страховика щорічно складає 50% від різниці залишку базового гарантійного внеску та резерву збитків). І що важливо, резервом збитків визначається не якийсь існуючий у страховика збиток, а конкретний збиток за договорами внутрішнього страхування.

Положення від 2014 року спочатку було охарактеризовано страховиками негативно, оскільки його приписи, по суті, видозмінюють визначений Законом порядок повернення гарантійних внесків. Крім того, у формулу розрахунку повернення внеску закладений відсутній в Законі коефіцієнт (резерв збитків).

Після того, як Положення від 2014 року знайшло своє практичне застосування, градус напруження ще більше зріс з тієї причини, що МТСБУ під резервами збитків від внутрішніх договорів (або разом з ними) почало розглядати частки в проблемних банках.

В даному випадку мотиви Бюро зрозумілі, оскільки основні кошти страховиків у вигляді гарантійних внесків МТСБУ розміщувало у ПАТ «Брокбізнесбанк», який в 2014 р. був оголошений неплатоспроможним.

В той же час цілком обґрунтована і позиція страхових компаній, які відмовлялися брати на себе збитки, що виникли унаслідок розміщення МТСБУ коштів у банку, оголошеному неплатоспроможним.

Цілком природно і зрозуміло, що певна частина страховиків за захистом своїх прав звернулися в суд. На цей момент таких страхових компаній налічується близько 13, а саме: ТОВ «Металург-Мето», ПРАТ «СК «Інтер Гарант», ТДВ «СК «Провіта», ПРАТ «СК «Таст-Гарантія», ПРАТ «СК «Енергорезерв», ПРАТ «Народна фінансова страхова компанія «Добробут», ПРАТ «СК «ЕйЕмДжиГруп», ТДВ «Нафтогастрах», ЧОА «СК «Саламандра-Україна», ПРАТ «Інтерекспрес», ПРАТ «СК «Інкомстрах», ПРАТ «СК «Статус» та ПРАТ «СК «Крона».

Основне юридичне обґрунтування їх позицій полягало в неправомірності урахування частки в проблемних банках стосовно тих страховиків, які втратили членство до прийняття Положення від 2014 р. Ці дії дійсно є неаргументованими через приписи статті 58 Конституції України (нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі). Порядок повернення гарантійних внесків в подібних обставинах не може регулювати Положення від 2014 р., оскільки в період виникнення таких правовідносин діяв інший нормативний акт - Положення від 2012 р., що не передбачало будь-яких резервів збитків.

Що важливо, суди хоча й приймають таку позицію, але не звертають уваги на те, що резерв збитків у вигляді частки в проблемних банках взагалі не закладено до складу розрахункових коефіцієнтів як у Законі, так і в Положенні від 2014 року.

З аналізу розглянутих справ можна констатувати, що в процентному співвідношенні позитивний результат для страхових компаній становить близько 65%.

Очевидним у цьому протистоянні є те, що кожна зі сторін несе свою обґрунтовану правду. Бюро з одного боку не зобов'язане зазнавати збитки від наслідків неплатоспроможності банку, а з іншого боку і страхові компанії не повинні брати на себе збитки від розміщення коштів у такому банку. Разом з тим, масове повернення страховикам коштів, що  «згоріли» в ПАТ «Брокбізнесбанк», теоретично може нівелювати гарантійну функцію МТСБУ через банальну відсутність грошей. Можливим виходом із такої ситуації могло б стати прийняття державою певного виду гарантій та забезпечень. Але всі ми розуміємо, що навіть з мінімальною ймовірністю прийняття державою будь-яких гарантійно-забезпечувальних заходів, їх дія найімовірніше, буде поширюватися на майбутні періоди. А що робити з цим, та так, щоб кожна зі сторін залишилася при своїх інтересах, відповідей немає. Ясно одне, в односторонньому порядку приймати радикальної форми рішення – це не вихід.

Ультимативна форма врегулювання проблем недопустима з будь-якої сторони. З метою належного врегулювання проблематики необхідно знаходити компромісні рішення. Тільки так можна зберегти партнерські відносини, отримавши при цьому оптимальний результат.

Стань автором

Якщо Ви хочете вести свій блог на сайті Новое Время, напишіть, будь ласка, листа на адресу:

kolonka@nv.ua