Справа Стерненка і провалена судова реформа. Чи є шанс виправити ситуацію?

1 березня 2021, 11:00

Днями Приморський районний суд Одеси виніс скандальне рішення у справі Сергія Стерненка, засудивши того до 7 років позбавлення волі. Це спровокувало вибухонебезпечну ситуацію, яка вивела на вулиці українських міст тисячі обурених людей.

Очевидно, така ситуація склалася передусім тому, що зараз у суспільства накопичилося дуже багато претензій як до якості рішень судів, так і до доброчесності самих суддів, які виносять подібні рішення. На жаль, крім справи Стерненка, маємо цілий ряд резонансних справ, рішення та процесуальні дії по яких далекі від справедливості.

Відео дня

Про необхідність проведення в Україні ефективної судової реформи, яка би передбачала перезавантаження Вищої Ради Правосуддя, відновлення практик конкурсів за участі міжнародних експертів, говориться давно. На жаль, цей процес так і не зрушив з мертвої точки.

Я хотів би освіжити мотиви судової реформи, за яку виступає український громадський сектор та бізнес, а також наші міжнародні партнери.

Ні для кого не секрет, що система судових і правоохоронних органів дісталася Україні у спадок від Радянського Союзу. Як вона працювала, наочно демонструє книга Вахтанга Кіпіані «Справа Василя Стуса» (до речі, минулого року заборонена до розповсюдження вітчизняними судовими органами). За своєю суттю це — репресивна машина, яка немає нічого спільного зі справедливістю та верховенством права, а є лише інструментом виконання тих чи інших управлінських рішень вищого керівництва держави. І хоча комуністична партія давно втратила монополію на владу, зміна вивіски не змінила суть цього інструменту, яким активно користувалися всі демократично обрані політичні еліти часів незалежності.

Як податковий адвокат, все своє професійне життя я спостерігав зсередини цю несправедливість. До мене прийшло розуміння, що це — основний фактор, який гальмує розвиток держави, стримує іноземні інвестиції, руйнує бізнес-клімат і загалом людські життя. Згодьтеся, важко вести бізнес, коли у будь-який час до твого офісу за рішенням суду можуть вдертися правоохоронці.

Точкою біфуркації у формуванні запиту суспільства на судову реформу стала Революція Гідності. Тому природньо, що у 2016 році я зголосився стати членом Громадської Ради Доброчесності від Асоціації правників України. Я пробув на цій посаді близько двох років. На моїх очах та з моєю безпосередньою участю відбувалася спроба судової реформи за участі міжнародних партнерів. Зокрема, я брав участь у доборі суддів на конкурс до Верховного суду, з чого виніс кілька повчальних уроків.

Звичайно, нам вдалося показати суспільству і органам, які приймали рішення про призначення, об'єктивну картину стосовно доброчесності кандидатів. Разом з тим, багато тих, які були визнані ГРД недоброчесними, на жаль, таки стали суддями. Кінець кінцем, через тодішню політику закінчилася ця історія тим, що ГРД було усунуто від процесу призначення суддів, бо ми виводили на чисту воду багатьох представників старої системи.

Відтоді і до сьогодні система оцінки призначення суддів фактично заблокована. Ось чому спостерігаємо, як реакційні сили у судовій системі наносять удар у відповідь. Несправедливі рішення, які продукуються судовою системою не у відповідності до букви та духу закону, а у відповідності до політичної доцільності і кон’юнктури, розколюють суспільство. Що вже казати, якщо навіть у правлячій фракції «Слуга народу» є дві протилежні думки стосовно рішення щодо Сергія Стерненка.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Що можна зробити для повернення справедливості?

Багато думок лунає щодо того, якою має бути «справжня» судова реформа. Та все ж, на мою думку, варто слідувати рекомендаціям тих інститутів, які заслуговують на беззаперечну повагу. Зокрема, рекомендаціям Венеційської комісії. Цей поважний орган, аналізуючи ситуацію навколо Конституційного суду у контексті пропонованих кадрових рішень, висловив думку, що конкурси на вакантні місця мають бути проведені у прозорий та конкурентний спосіб за участі міжнародних експертів.

Нещодавно цей конкурс завершився, і Верховна Рада призначила суддю Конституційного суду. Проте під час цієї процедури не було дотримано жодної з вище згаданих рекомендацій. Вона не була ані прозорою, ані конкурентною. Також у ній так і не взяли участі міжнародні експерти, що з позиції стороннього обізнаного спостерігача змушує піддати сумніву доброчесність обраних кандидатів.

Більше того, мої колишні колеги по ГРД, а саме Галина Чижик та Михайло Жернаков, які безпосередньо займаються цією тематикою, публічно говорять про те, що подані законопроекти щодо перезавантаження ВРП, — це не справжня судова реформа, а її імітація. І хоч зараз на найвищому рівні лунають заяви про те, що судова система у нинішньому форматі довела свою непридатність, очікувати на якісну реформу не доводиться.

Тож, спостерігаючи за процесом судочинства в Україні, мушу констатувати, що зростає кількість конкретних прикладів рішень, які є несправедливими, політично заангажованими, прийнятими у зв’язку з політичною доцільністю, а не відповідно до принципів верховенства права. І справи Сергія Стерненка та Андрія Антоненка — це лише вершина айсберга.

Не хотілося б бути песимістом, але якщо влада не змінить курс на відновлення довіри та поваги до правосуддя, до судової незалежності, то це не призведе ні до чого хорошого. Це ми проходили у 2013−2014 рр. Як це закінчилося для попередньої влади, всі ми дуже добре знаємо. Сподіваюся, що нинішня не буде наступати на граблі попередньої. Питання ж не у грошах від МВФ. Ставки значно більші, адже йдеться про спокій і безпеку суспільства, мирного співжиття усього населення України.

Показати ще новини
Радіо NV
X