Олександр Глущенко

Медіаексперт, член Правління Інтернет Асоціації України

Давайте розбиратися, що сталося в інформаційній політиці, формуванні стратегії, її реалізації та результативності. Чи далеко ми пішли в цьому напрямі за останні два роки?

За цей час в Україні встигли:

• Створити гібрид Міністерства культури, спорту, інформаційної політики за образом британського регулятора Ofcom
• Розформувати великий гібрид і створити маленький — Міністерство культури та інформаційної політики України
• «Обнулити» практично всі домовленості з кабельними операторами на ретрансляцію телеканалу UATV і згасити сигнал на супутниках, які покривають території, де з супутника недоступний жоден інший український сигнал
• Запустити Телеканал Дом, зі зрозумілим бюджетом, незрозумілою концепцією каналу іномовлення для українських територій, і ще більш незрозумілим телепереглядом. Дом перші півроку навіть у піратів не з’являвся — через відсутність інтересу напружитися і дістати сигнал
• Нічого не зробити з формування стратегії і концепції цілеспрямованої інформаційної політики держави Україна, для донесення порядку денного українцям за кордоном, іноземцям, які цікавляться Україною і громадянам України, що масово відпочивають поза територією України.

Формування інформаційної політики держави — процес складний, але здійсненний. Почнемо з телебачення і іномовлення.

Що для початку необхідно? Для початку варто перестати перетягувати ковдру кожні 5 років під нову структуру, яка бажає займатися іномовленням (а, фактично, просто перестати пиляти бюджетні гроші і будувати чергову конструкцію «з нуля»).

Потрібно нарешті визначити, що існує кілька напрямів інформаційної політики, як всередині України, так і за її межами. І вже остаточно затвердити, що іномовленням в Україні зобов’язана займатися одна-єдина структура — Національна суспільна телерадіокомпанія України. Саме НСТУ, а не Мінкульт або МЗС, навіть якщо їм дуже хочеться спорудити підконтрольний телеканал і освоїти бюджет. До слова, за «дивним збігом обставин», у всіх сусідів всередині країни існує сильне суспільне/державне телебачення і сильне іномовлення. У всіх, крім України.

Не потрібно соромитися виділяти на це саме іномовлення гроші, тому що чудес не буває: всі канали іномовлення в цьому світі працюють за одним принципом — фінансуються державою — і велосипед тут вигадувати не обов’язково.

Читайте також:

Орест Білоскурський

Які з телеканалів виконали Закон про мову та як відреагували телеглядачі?

Українських каналів іномовлення має бути кілька: україномовний, російськомовний, англомовний. Більш того, каналів іномовлення різної тематики українською мовою повинно бути також кілька: культурний, музичний, спортивний, освітньо-пізнавальний, дитячий. Такі канали повинні ретранслювати з різних геостаціонарних супутників, щоб покрити всі континенти, і окремим пакетом — навіть у не найбагатшої країни Куби телеканал іномовлення Cubavision Internacional доступний на 5 континентах.

Паралельно потрібно вибудувати систему дистрибуції. Українські канали іномовлення повинні ретранслювати в складах програмних послуг іноземних DTH-платформ, ОТТ-сервісів, IPTV-операторів, у готелях і на курортах. Іноді за таку присутність доведеться платити.

До супутникового мовлення обов’язкове доповнення — ОТТ. Почати варто із застосунка з обов’язковими розділами Новини, Телемовлення, Радіомовлення, Відеотека, Подкасти. А там — і до повноцінної ОТТ-платформи доростемо з розділеними CDN (мережами доставки контенту) і зрушеннями часових поясів.

На додачу до ОТТ — застосунки для плеймаркетів. Кожен українець за межами країни повинен знати, що є застосунок з України для українців, що працює на максимальній кількості пристроїв та доступний «з кожної праски».

Окремий проєкт — організувати мовлення пакету українських телеканалів на зону ООС. Українське ТБ можна роздати через супутник і через ОТТ зі зрозумілим контролем доступу.

І тільки вже після реалізації проєкту іномовлення можна починати говорити про дні української культури і українські культурні центри за межами України. А якщо нічого не робити, то і нічого не буде, не відбудеться і не з’явиться.