Дубогриз по середах. Нова економічна політика, ПУМБ прицінюється до Ідея Банку, скандал у Kyiv Post
Головні фінансові події тижня та що вони означають.
Верховна Рада ухвалила у першому читанні Держбюджет на 2022 рік. Доходи — 1.27 трлн грн, витрати — 1.44 трлн грн, плановий дефіцит — 3.25% від ВВП. Сам очікуваний ВВП — 5.37 трлн грн.
Що тут цікаво. Хороша новина — Міністерству фінансів удалося відстояти реалістичні цифри у прогнозі, витратах та доходах. Швидше за все, навіть консервативні; цілком можливо, номінальний ВВП-2022 становитиме навіть 5.5−5.6 трлн, через вищу, ніж очікують, інфляцію та прискорення економічного зростання (наразі прогноз консервативний — 3.8%). Отже, плани щодо доходів будуть перевиконані. Чому це «хороша новина»? Удалося уникнути перегляду макропрогнозів, а, отже, і збільшення витрат на державу, того самого «бюджету розвитку». «Знову „бюджет виживання“, а так хочеться грошей, вибачте, розвитку», — чи не прямим текстом нарікають у колонках у пресі депутати. Простіше кажучи, якщо бюджет схвалять у другому читанні і в цілому, навіть із зростанням ВВП витрачати гроші на нові, не передбачені бюджетом, «забаганки» лідерів політичних фракцій стане важче (хоча, звичайно, немає нічого неможливого). Чекаємо на друге читання.
Інший цікавий момент — технічний чи процедурний і стосується відносин із МВФ. Однією з умов співпраці України з МВФ є постійне зниження дефіциту бюджету. Дефіцит-2022 невеликий — 3.25%, набагато менше, ніж планували навіть рік тому, тоді йшлося про 5% (5.5% на поточний рік). Однак важливими є не лише абсолютні значення, а й динаміка: дефіцит — у відсотках до ВВП — має знижуватися. Не факт, що так станеться. Навіть за прискорених витрат у листопаді-грудні дефіцит бюджету-2021 може бути й меншим за 3.2%. Формально це може пригальмувати процес отримання грошей від МВФ: навіщо кредитувати тих, хто має дефіцит. Цікава колізія.
ПУМБ Ріната Ахметова готується купити Ідея Банк у польської групи GetIn. Очікувана ціна операції — $50−55 млн. Те, що угода на фінальній стадії, підтверджують не лише учасники ринку, а й топ-менеджери НБУ та пресслужби ПУМБу та SCM, холдингової компанії Ахметова.
Чому це цікаво? Це вже друга де-факто оголошена операція на ринку банківських M&A (злиття та поглинання) за місяць — наприкінці жовтня казахська фінансова група Kaspi повідомила про придбання БТА Банку. Однак тут ідеться про купівлю не банківської ліцензії, як у випадку з БТА, а робочого, операційно самостійного та прибуткового банку. Ідея Банк — один із найефективніших банків України, його показник CIR (відношення операційних витрат до операційних доходів) — 31%, набагато кращий за середній по банківській системі (50%). Цим і обумовлена висока, як для банківського ринку, оцінка — близько 1.2−1.25 власного капіталу (мультиплікатор P/Book). Для Укргазбанку, наприклад, аналогічна оцінка початку року становила 0.5 капіталу.
Навіщо Ахметову ще один банк? Найпростіша відповідь: щоб заробляти. Навіть у кризовий минулий рік Ідея банк заробив достатньо, щоби виплатити власникам 200 млн грн дивідендів. На ринку, що росте — а український ринок мало того, що високомаржинальний, так ще й бурхливо зростає — прибуток і дивіденди можна, як мінімум, подвоїти, якщо не втручатися в операційну діяльність банку. Приблизні розрахунки показують, що інвестиція в 1.4−1.5 млрд грн здатна окупитися за 4−4,5 року. Прибутковість набагато вища, ніж у вкладень, наприклад, в ОВДП. За наявності такої суми, інвестиція виглядає резонною та вигідною.
Кадрові ротації в уряді торкнулися Міністерства економіки. Першою віцепрем'єркою та міністром економіки стала Юлія Свириденко, ексзаступниця голови Офісу президента. На посаді вона змінила Олексія Любченка, який пропрацював лише п’ять із невеликим місяців.
Чому це важливо? Від глави, точніше, поглядів глави профільного міністерства багато в чому залежить економічна політика держави. Навіть не стільки економічна, як регуляторна: Мінекономіки логічніше назвати міністерством регуляцій.
За Айвараса Абромавічуса, наприклад, курс було взято на дерегуляцію та скорочення як функцій міністерства, так і впливу держави на економіку. За Тимофія Милованова — навпаки, на централізацію функцій і контроль над держпідприємствами. Можна навести багато інших прикладів.
Що пропонує Юлія Свириденко? Якщо дуже коротко — курс на підтримку окремих галузей (машинобудування, IT, агро, енергетика, будівництво) та стимулювання кредитування. Пом’якшення фіскальної та монетарної політик — добре, але все-таки це прерогатива інших органів влади (Мінфін, НБУ, Парламент). Плюс м’яка фіскальна й монетарна політики одночасно не завжди можливі. Фактично, це чергова зміна курсу державної економічної політики — від дерегуляції та рівних правил гри до кластерної підтримки. Можна довго дискутувати, чи це правильний шлях, проте, поза дискусіями, нова економічна політика — це реальність, із якою доведеться рахуватися. Чи дасть вона результати? Складно сказати. Мінекономіки досить часто змінює керівників (конкуренцію в цьому плані з ключових міністерств може становити хіба що МОЗ), а з ними змінюється політика.
Компанія JKX Oil&Gas — видобуває газ у Полтавській області, а також у Росії — оголосила про делістинг (припинення торгів своїми акціями) на Лондонській біржі. Аргументація: публічність, тобто наявність акцій на біржі, заважає залучати інвестиції, гроші шукатимуть в інших місцях.
Чому це важливо? Акції компанії торгуються на Лондонській біржі з 1995 року. Це перша компанія з активами в Україні, яка провела первинне розміщення за кордоном, на одній із найліквідніших бірж світу. Задовго до Ferrexpo та МХП. Тоді російських активів компанія не мала. І в акціонерах не значилися колишні власники Приватбанку Ігор Коломойський і Геннадій Боголюбов. Але навіть без урахування цих факторів доводиться визнавати — публічність, тобто IPO, SPO, лістинг на біржі — не єдиний і навіть не завжди найкращий спосіб залучати гроші. Публічність накладає багато зобов’язань і дорого коштує. А інвестори на біржах зараз більше цікавляться криптовалютами, інноваціями та стартапами, ніж операційними компаніями «традиційної економіки».Особливо коли йдеться про видобуток сировини.
Kyiv Post — один із небагатьох довгожителів на ринку медіа та єдине ділове англомовне видання — закривають на невизначений термін. Видавець і власник Аднан Ківан обіцяє перезапуск видання чотирма мовами, проте термінів не уточнюють. Редакція заявляє про тиск власника і вимагає передати торгову марку Kyiv Post їй або продати видання.
До чого тут фінанси? Здавалося б, типовий конфлікт, яких у медіа були десятки. Позиція власника: своїм бізнесом я розпоряджаюся. Позиція журналістів: професія суспільно важлива, і звільнення редакції та закриття видання — це атака на незалежність і свободу слова. Мають рацію, схоже, обидві сторони. Але до чого тут гроші? Kyiv Post збитковий: ТОВ БізнесГруп, яке керує виданням, минулого року отримало 10 млн грн чистих збитків, позаминулого — 6 млн грн. Це додає ваги аргументам власника (при цьому анітрохи не применшуючи аргументів журналістів).
Медійники, особливо журналісти, не дуже люблять розбиратися у фінансах. Самі ж видання, за рідкісним винятком, теж не поспішають публікувати звітність й інформувати співробітників про те, скільки грошей зароблено та скільки (й навіщо) інвестує власник. Це часто призводить до конфліктів, подібних до нинішнього: редакції щиро впевнені, що роблять хорошу роботу, власник незадоволений збитками. Можливо, є сенс публікувати фінансову звітність ЗМІ обов’язково, як НБУ зобов’язав банки. Принаймні стане зрозуміло, чим керуються видавці, приймаючи подібні жорсткі та неприємні для всіх рішення — прибутком від роботи медіа чи іншими міркуваннями.
