Карантин, Великдень, Першотравень — а державі допомагай
Не треба вимагати від малого і середнього бізнесу грошей, коли у них їх просто немає
Останнім часом мене все частіше запитують про особливості та специфіку ведення бізнесу в Україні під час поточної кризи. Питання прилітають з усіх боків: запитують наші іноземні інвестори та боси, колеги по ринку, прості співробітники, друзі, що працюють на інших ринках. Навіть моя мама періодично дзвонить і питає: «Чи все у вас гаразд?»
Переважна більшість людей в Україні абсолютно впевнена в тому, що вже кому-кому, а Сінево зараз точно краще за всіх. Господи, мені б їх впевненість, а Богу — у вуха їхні слова.
Звичайно, в порівнянні з турагентствами, кінотеатрами і ювелірними магазинами — у Сінево справи йдуть не катастрофічно, але це дуже далеко від поточних результатів продажів алкоголю і того, що ми бюджетували на 2020 рік.
Фактично, втративши зараз близько 70% витогргу, ми змушені жорстко сфокусуватися лише на тому, як виплатити прийнятну зарплатню нашим 2 500 співробітникам і, при цьому, не розгубити цю унікальну команду, яку ми так старанно збирали.
Коли працюєш абсолютно офіційно і платиш всю зарплатню на картку — це серйозний челендж знайти зараз гроші не тільки співробітнику, але ще і державі з усіма її податками та зборами. А ще треба платити за реагенти, витратні матеріали, зв’язок, логістику і багато іншого, без чого бізнес просто моментально зупиниться. А державу абсолютно не цікавить, як ти будеш виживати в цих нових умовах. Нічого особистого, державі потрібні від тебе тільки гроші.
Коли ми виплатили державі минулого року всіх можливих податків і зборів майже 225 млн гривень — держава сприйняла це як належне і це нормально, бізнес має ділитися. Але коли в країні настає фактично колапс економіки, то бізнес, напевно, має право розраховувати на трохи більшу допомогу з боку того, кого він так справно годує своїми податками, і хто отримає серйозні проблеми в разі передчасної кончини бізнесу.
Не треба вимагати від малого і середнього бізнесу грошей, коли у них їх просто немає.
У ЗМІ вже пройшла інформація про те, що безробіття в Україні збільшилося на 13% і це далеко не межа. Держава вкрай не зацікавлена в масових скороченнях співробітників і різкому зростанні безробіття. Причина скорочень у фізичній відсутності грошей на зарплату в багатьох компаній і, тому, найбільш логічне, що держава може зробити в цей момент для допомоги бізнесу — це… спробувати заборонити звільняти співробітників і обіцяти посилити контроль за своєчасністю виплати зарплатні?
Як казав один український класик: «Альо! Гараж! «Поки в США, Німеччині, Іспанії та інших країнах уряди роздають гроші людям на підтримку їх життєвого рівня і для стимулювання економіки — Україна починає залякувати бізнес у кращих совкових традиціях і щиро сподівається на позитивний результат?
Незважаючи на обіцянки держави скасувати перевірки бізнесу на момент карантину, Сінево все одно отримали зараз офіційний лист від Фонду соц. страхування про їхній намір прийти до нас у квітні з перевіркою, тому що на них обіцянки скасування перевірок не поширюються, і вони в це щиро вірять. Це саме те, що зараз треба бізнесу, щоб відчути підтримку і турботу про себе — даєш більше перевірок, хороших і різних.
Сінево все ж буде боротися до кінця і ми не будемо масово скорочувати персонал. Ми урізали зараз абсолютно все, що не пов’язане з необхідним для оперативного функціонування, а точніше, виживання компанії. Ми піджалися і сторгувалися всюди, де тільки можна і, повірте, неймовірно складно торгуватися з орендодавцями, які впевнені в тому, що криза їх ніяк не торкнеться, а ми нікуди не з'їдемо.
І, так, ми дещо скоротили зараз виплати персоналу у зв’язку з припиненням дії низки бонусних програм. Скорочення виплат торкнулися всіх без винятку рівною мірою, від директора до рядової медсестри — тільки так зараз можна збалансовано задовольнити і заспокоїти всі зацікавлені сторони, зберегти компанію для чергового післякризового ривка.
Держава все хоче і вимагає, численні лікарні просять благодійної допомоги, інвестори й іноземні боси нервують, контрагенти жадають сплати рахунків, співробітники розгублені, поліція примушує бути в масці та з документами, а Зеленський просить сидіти вдома і розмовляти з дружиною.
А я все частіше і частіше прокручую у себе в голові однин відомий вірш Ігоря Губермана, він дуже чітко описує ментальний стан багатьох менеджерів країни:
«Спадщини немає, а світ суворий — що робити бідному єврею? Я продаю своє перо і, шкода, що пуху не маю.»
