Обіцянки проти реальності. Як Україна домовлялася з США про фінансування будівництва 5G-мереж
Візитівкою адміністрації Трампа стали агресивні маніпуляції і нестримне вихваляння. Як це виглядало на практиці, наочно демонструє історія заступника держсекретаря Кіта Краха і його обіцянки прем'єру Шмигалю.
Головною діючою особою цієї історії став заступник держсекретаря з питань економічного зростання, енергії і навколишнього середовища Кіт Крах. Саме він курирував у Державному департаменті кампанію тиску на китайський бізнес, яка минулого року набула характеру чогось на кшталт економічної війни.
Під кінець минулого року, напередодні Різдва, містер Крах зателефонував Денису Шмигалю. Розмова крутилася навколо ініціативи Clean Network, просуванням якої займався містер Крах. Прем'єр-міністр запевнив співрозмовника в підтримці богоугодної справи. Наступного дня Кіт Крах повідомив, що уряд США може надати українським операторам фінансову допомогу для будівництва 5G-мереж. Умовою цього було названо відмову від обладнання виробників з КНР.
Звістка про те, що випала така вдала нагода не просто засвідчити свою повагу стратегічному союзнику, але отримати взамін живу копійку, справила неабияке враження на вразливих громадян. Обіцянки пана Краха вдало наклалися на піар-кампанію Мінцифри, керівництво якого вирішило просувати тему 5G у маси. Все складалося самим чудесним чином, але, як завжди, щось пішло не так.
Намагаючись з’ясувати подробиці обіцяної фінансової допомоги, автор виявив, що офіційні ресурси Державного департаменту не містять щодо цього жодної інформації. Прес-брифінг, на якому, нібито, прозвучала відповідна інформація, не згадується на сайті посольства США. Не було його і на сайті самого Держдепу, поки він не обнулився. Зрештою пан Крах проігнорував відповідне запитання, поставлене йому на його власній сторінці у Facebook. Законопроєкт, що передбачає надання фінансової допомоги країнам Східної Європи на будівництво «чистих» 5G-мереж, тільки-но подали на розгляд Палати представників.
Під час пошуку інформації я натрапив на зовсім дивну історію. Виявляється, в кінці червня 2020 року посол США в Бразилії точно так само заявляв про готовність США допомогти з фінансуванням закупівель некитайського обладнання для будівництва 5G-мереж у країні. Про цю обіцянку відомо з одного-єдиного повідомлення Reuters. Однак ні в комунікації офіційних осіб, ні на сайті посольства США про це неможливо знайти жодної згадки. І паралелі, і висновки більш ніж очевидні.
Ба більше, під час візиту Краха до Бразилії в листопаді 2020 року місцевий бізнес влаштував йому обструкцію. Чотири найбільші компанії мобільного зв’язку проігнорували наполегливі запрошення надіслати представників на зустріч з поважним гостем. серед «нахаб» опинилися Telefonica, TIM (Telecom Italia) і Claro, тобто гравці вищої ліги світового ринку телекомунікацій. І за цих обставин сам Крах описував результати свого візиту в країну найпозитивнішому тоні.
Як мінімум два ідентичні кейси, коли гучні обіцянки офіційних осіб високопосадовців виявилися марницею, змушують поставитися критично до розмов про успіхи американської дипломатії. Весь минулий рік перші особи США знову і знову розповідали нам про могутню коаліцію країн, які згуртувалися навколо США, щоб покласти край китайській експансії. В кінці листопада 2020 року Кіт Крах повідомив, що 27 з 30 членів НАТО, 26 з 27 членів ЄС, 31 з 37 країн Організації економічного співробітництва і розвитку, 11 з 12 країн Тримор’я є учасниками Clean Network. Схоже на те, що в цьому випадку були класичні приписки.

Хрестовий похід проти КНР став одним з найпомітніших сюжетів зовнішньої політики Дональда Трампа. Саме його адміністрація започаткувала ескалацію конфлікту, перейшовши від раціональних аргументів до риторики захисту Вільного світу, що жваво нагадує часи Холодної війни другої половини минулого століття. Дональд Трамп залишив Джо Байдену виключно токсичну спадщину. Не гребуючи «чорною риторикою» і безвідповідальними маніпуляціями у внутрішній політиці, в міжнародних відносинах Трамп поводився точно так само. Навіть більше, збираючись покинути Білий дім, він цілеспрямовано вдавався до кроків, покликаних максимально ускладнити його наступнику життя.
У Байдена немає можливості поставити конфлікт з Китаєм на паузу, йому необхідно приймати дуже болюче рішення. Або згортати затіяну Трампом Холодну війну з Китаєм, наражаючись на звинувачення в безхребетність, або продовжувати ескалацію, відволікаючи ресурси на виснажливий конфлікт з найбільшою економікою світу. Можна лишень уявити, скільки таких пасток чекає на нього найближчим часом.