Монополія чи Мафія: в яку гру ми граємо в законодавстві про поштовий зв’язок?
Чому новий закон може вбити конкуренцію серед поштових операторів.
7 років тривала епопея зміни поштового законодавства в Україні. 7 років я торочила про те, що потрібно змінювати застарілий закон про поштовий зв’язок, і підзаконні нормативні акти до нього. 7 років я набридала профільному міністерству в спробах пояснити, що послуговуватися чинними на той момент правилами надання послуг поштового зв’язку — це все одно, що відправляти листи голубами, а пасажирів перевозити на волах. Але Міністерство не було налаштоване щось змінювати, доки депутати не змінять закон. А в депутатів, як ви розумієте, пошта, може, і стоїть в пріоритеті, але хіба що з кінця списку питань. Хоча зобов’язання перед ЄС щодо імплементації галузевих Директив ніби й мали підштовхувати всіх нас рухатися в напрямку змін.
Словом, незважаючи на те, що законопроєкт був зареєстрований у Верховній Раді ще 10.11.2020, з опрацюванням зауважень від учасників ринку якось не складалось: то одні обставини заважають, то інші, то небо не таке блакитне, то Марс з Венерою не в тому домі.
І от наприкінці 2022 року всі схаменулись: несподівано згадали, що потрібно виконувати зобов’язання перед ЄС, та й статус кандидата вимагав більшого, ніж звітування про розробку законопроєктів.
Ми прекрасно розуміли, що експертів у поштовій галузі набагато менше, ніж тих, хто бажає закріпити за собою таку затишну та комфортну для окремих гравців ринку монополію. Але чомусь ми ще сподівалися, що «в цю гру можуть грати двоє», тому намагалися активно працювати під час кожної робочої зустрічі у Верховній Раді, аби майбутній закон не був перекошеним в бік відсутності чесної конкуренції, як трикотаж після прання на високих температурах. У певний момент нарешті дійшли до «пікантного» — місць, де обробляються міжнародні посилки, так звані ММПО. І от ми знову, з подвійним ентузіазмом кинулися закликати депутатів не діяти в інтересах окремих учасників ринку, а все ж таки набратись сміливості і почати діяти в інтересах споживачів, аби в питаннях поштових послуг надати їм можливість обирати самостійно: довго і дешево, чи швидко і дорого.
Та де там! Хто буде слухати тих нудних юристів, з їхніми Регламентами, Директивами, Угодами, якщо є харизматичні консультанти із простими та бажаними рішеннями типу win-win. І
Для того, щоб мати докази цього факту, ми навіть направили листа до Всесвітнього поштового союзу, і навіть
Відповідь ВПС ми показали
І от тоді мені лишиться лише розмірковувати: «А, може, для інших учасників цього процесу це не баг, а фіча?». Можливо, ми тут одні не зрозуміли, в яку гру граємо: і поки розставляли фігури на шаховій дошці, не помітили, що всі навколо грають чи-то в «Монополію», чи то в «Мафію» чи взагалі в поштову «Гру в кальмара»?
