Чи втрачаєте ви співробітників
Працюють старанно і сумлінно, не накликаючи на себе гніву керівництва, а іноді і навпаки – домагаючись їх прихильного заохочення. Закривають ділянки роботи, вирішують робочі проблеми – тихо, старанно, без істерик і скандалів. Непомітно. І тільки після їх відходу компанія усвідомлює, що втратила.
Для мене така ситуація схожа на історію з фікусом, який багато років простояв на підвіконні біля робочого місця. Дістався він мені в спадок від колеги. І я ніколи особливо не займалася його долею. Ну, поливала регулярно, замінила вазон на ємність побільше, коли фікус підріс і норовив вивалитися з колишнього житла. І тільки коли міняли жалюзі і я відставила рослину на сусідський стіл, з подивом усвідомила, як він виріс. Яким порожнім стало здаватися підвіконня, на якому не було звичного вазона.
Точно такий самий ефект відчувають керівники, які отримують від непомітних своїх співробітників заяви на звільнення. Втрата не здається страшною – ну, що міг такого значного зробити цей Іван Петрович. І тільки після того, як ця тихоня залишає офіс, стає зрозуміло, яку брилу завдань віз на собі цей офісний "мураха". І тоді керівнику доводиться на закриття завдань брати не одного, а двох-трьох "прокачаних" спеців, досвідчених і, на жаль, дорогих. І не завжди готових працювати на благо роботодавця так само продуктивно і непомітно, як їх попередник.
Для більшості цих історій початок стандартний – непомітний співробітник намагається домогтися підвищення зарплати або кар'єрного росту. Ну, асистента на худий кінець. Як правило, на такі "кунштюки" керівництво дивиться з подивом – працював-працював, і на тобі.
Якщо такий фахівець працював в "процесному підрозділі", де результат неочевидний, тоді керівництву здається, що і підвищувати нема чого, і помічників наймати резону немає. На худий кінець, можна просто пообіцяти підлеглому розглянути питання потім, і відкласти рішення "в довгий ящик". Як правило, таке відкладання працює в одну сторону. І поки керівник вважає, що ситуація на паузі, співробітник, зневірившись домовитися з керівництвом, так само непомітно і старанно шукає іншу роботу.
Проблема в тому, що керівник, наймаючи непомітного співробітника, фіксує обсяг робіт на початок співпраці і нечасто відстежує, як змінюється функціонал за обсягом і наповненню. Тому у керівника часто виникає ілюзія, що нічого не відбувається. Навіть якщо компанія росте, змінюються обсяги виробництва, продажу, імпорту – не завжди керівництво асоціює це зі зростанням персоналу і, наприклад, обсягом наказів на відпустки та відрядження.
Одного разу моя колега підрахувала, скільки разів за рік вона відправила колег у відпустки, і викликала цією цифрою чимале здивування свого керівника, який тільки і зміг сказати: "так коли ж вони встигають". І навіть не задумався про те, а коли вона встигає створити, вчасно і якісно, таку купу документів крім інших своїх обов'язків.
Наявність непомітних співробітників – це не добре і не погано, в принципі. Багато що залежить від того, наскільки в компанії налагоджені бізнес-процеси і видно результати навіть процесної роботи. Існує можливість визначити реальний потенціал таких співробітників і зробити їхню роботу продуктивнішою завдяки правильно налагодженій мотивації. Або ж позбавити компанію паразитів, які тихенько "об'їдають" своїх більш продуктивних колег.
