Як врятувати українську економіку. Відповідь у трьох кроках і дев’яти графіках

12 червня, 09:00
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Головний економіст ЄБРР про те, чому ВВП України зростає так повільно і як це виправити

Головне з лекції Сергія Гурієва, записаної під час KSE Impact Dinner 2019, організованого Київською школою економіки

Поговоримо про те, які виклики стоять перед нами. І що Україна повинна зробити в найближчі роки. Викликів на шляху розвитку досить, якісь з них можна вирішити набором певних дій, якісь ускладнюються через політичний аспект, а деякі дуже складні, тому що потребують багато часу і сил. Я коротко розповім про макроекономічні та фінансові труднощі, трохи про інституційних, державних і антикорупційних політиків. А також торкнуся теми людського капіталу.

Макроекономіка. На передньому плані тут проблеми, які вирішують зараз НБУ і Міністерство фінансів. Загалом, міжнародна спільнота задоволена тим, як Україна працює над ними. Інфляційне таргетування — у пріоритеті, це займе якийсь час. Це, на жаль, болючий процес. Адже якщо країна відходить від відповідальної монетарної політики, то наслідки завжди дуже дорого коштують.

Інша частина проблем — реконструкція банківської системи, приватизація держбанків, труднощі, пов’язані з обслуговуванням зовнішнього боргу, рівень якого невисокий, але покрити вартість обслуговування найближчим часом досить складно для України.

Графік 1. Рівень зовнішнього боргу і вартості його обслуговування

На графіку видно, де перебуває Україна відносно інших країн G7 і країн ЄБРР. Рівень самого боргу нижчий, ніж у інших країн. Але якщо подивитися на вартість обслуговування відносно до номінального зростання ВВП, то тут вже помітний виклик. Зниження вартості обслуговування боргу — це пріоритет і над цим триває робота, розробляються спеціальні програми.

Крім того, ми використовуємо метрику резервного покриття і зовнішніх фінансових зобов’язань. Тут Україна теж перебуває в скрутному становищі. Резерв значний, але і вимоги великі. Подумайте, скільки треба резерву, щоб покрити зобов’язання за один рік. Україна в цьому діапазоні.

Графік 2. Загальне зовнішнє фінансування

Практично всі країни формально рухаються в бік таргетованої інфляції. На сьогодні це оптимальний спосіб ведення монетарної політики.

Графік 3. Монетарна політика країн

На графіку є винятки. Наприклад, Узбекистан, але насправді вони теж рухаються до таргетованої інфляції. З приводу Туркменістану — тут складно говорити про монетарну політику країни. Ми бачимо країни, які використовують інфляційне таргетування, але інфляція істотно вища. Серед них і Україна. Проте, мета 5% інфляції до 2020 року — реалістична.

Я б хотів звернути увагу на Туреччину. Це країна, яка контролює інфляцію, яка входить до митного союзу з Європою, країна з високим рівнем інвестицій і конкурентним бізнесом. Але через брак відповідальної монетарної політики, Туреччина показує такий рівень інфляції, нестабільний курс і рецесію. Водночас, на графіках добре видно, скільки країн з перехідною економікою змогли контролювати інфляцію. І немає причини, щоб Україна не змогла з цим впоратися.

Ми не повинні сильно турбуватися про ці макропоказники. Це майже технічні труднощі, які незалежні державні фінансові органи здатні вирішити. Наступне завдання серйозніше. І воно стосується зростання ВВП. ЄБРР прогнозує зростання 2,5% у 2019 році і 3,0% у 2020. У цьому році на зниження зростання впливають зовнішні чинники і політична нестабільність. Але ми очікуємо, що ситуація нормалізується наступного року і зростання досягне 3%. Це краще, ніж у деяких сусідніх країн. Але цього недостатньо за кількома показниками. Країни східного партнерства можуть зростати швидше. Наприклад, Вірменія і Грузія провели головні реформи і очікують зростання ВВП на рівні 4,5%.

Нижче, наприклад, зростання ВВП на душу населення в Росії, Польщі та Україні. Ми бачимо, що Польща і Україна були на одному рівні. А Росія була вдвічі багатшою за Польщу. А тепер вона відстає. Можна порівняти Росію з іншими країнами, наприклад з Казахстаном. 10−15 років тому Казахстан відставав від Росії на 40%, а сьогодні він її обганяє. Але я думаю, що нас повинно насторожити порівняння України та Польщі, оскільки наші країни схожі і є сусідами.

Графік 4. ВВП на душу населення в Росії, Польщі та Україні

Поговоримо про причини нашого відставання. Що потрібно Україні, щоб змінити ситуацію. Є три двигуни для економік перехідного періоду.

1. Географічне положення і природні ресурси

2. Якість інституцій

3. Людський капітал

Я сумнівався, чи додавати ще один — культура і цінності. Ми в ЄБРР звикли говорити про більш жорсткі і вимірювані речі, але це дуже важлива тема.

1. Географічне положення і природні ресурси. Україна — велика країна. Але якщо ви подумаєте про неї, як про частину глобального ВВП, то країна дуже мала. Маючи доступ до європейського ринку і прямі іноземні інвестиції, для нас важливий виклик — інтегруватися в світове економічне середовище.

2. Якість інституцій. В України є проблема з якістю політичних і фінансових інституцій. На графіку нижче — якість економічних інституцій у різних країнах. Ми бачимо, що якість вища в багатих країнах. Швеція і Нова Зеландія. Але навіть якщо Україну порівнювати з країнами зі схожим рівнем економічного розвитку, ми все одно відстаємо.

Наприклад, один з показників — контроль корупції. Якщо порівнювати нас з Росією, останнім часом Україна трохи поліпшила ситуацію. Але розрив з Польщею колосальний.

Графік 5. Контроль корупції в Україні, Росії та Польщі

Що потрібно зробити, щоб змінити ситуацію? Експерти ЄБРР рекомендують почати з п’яти пунктів:

— Приватизація та комерціалізація в державному секторі

— Верховенство закону, конкуренції і рівні умови гри в приватному секторі

— Зміцнення енергетичної безпеки через ефективне управління, лібералізацію ринку, диверсифікацію і збільшення виробництва, а також енергоефективності

— Підвищення стійкості фінансової системи шляхом зміцнення банківського сектора і розвитку ринків капіталу

— Розвиток інтеграції за рахунок сприяння торгівлі, розширення інфраструктурних зв’язків і підтримки зближення зі стандартами ЄС.

Такі зміни зроблять Україну ефективнішою і більш конкурентоспроможною.

3. Людський капітал. Основні виклики для України в цій сфері — еміграція, старіння населення і слабке здоров’я старших людей.

Старіння населення нашого регіону, і України зокрема, яке продовжиться найближчі 25 років — процес, що лякає. У всьому світі буде зменшуватися населення і знижуватися кількість працездатних людей. Тільки 15% країн у найближчі 25 років будуть спостерігати зростання працездатного населення. А 85% країн, включно з Україною, побачать скорочення робочої сили, а значить і зростання необхідності інвестувати в продуктивність і навички співробітників. У цьому Україна схожа на інші країни, що розвиваються. Через 10 років менша кількість працюючих буде змушена «годувати» більшу кількість пенсіонерів.

Першою на собі цю проблему відчула Швеція.

Графік 6. Країни, які досягають 25% коефіцієнта залежно від старості

На графіку видно, як і коли країни наближаються до показника 25% пенсіонерів по відношенню до працюючих людей і який в цей момент рівень доходу на душу населення в країні, по відношенню до доходу США. Швеція прийшла до цього показника з доходами, близькими до показників США. Але в Україні ситуація інша. Наступного року ми наблизимося до цього показника, але зі значно меншим рівнем доходів. А це велика проблема.

У країнах розвинених економік проблему старіння вирішують за допомогою імміграції та роботизації і збільшення тривалості трудового життя. Але Україна поки не може вирішити проблему в такі способи.

Якщо ми порівняємо рівень здоров’я старших людей в Україні і в європейських країнах з економікою, що розвивається, ми знову ж побачимо великий розрив. Якщо запитати 40-річного українця про рівень його здоров’я, відповідь буде практично такою ж, як і у представника Європи. А ось якщо поставити запитання 55−60-річному, то ми побачимо різницю. І звичайно, погане здоров’я впливає на рішення не продовжувати працювати.

Графік 7. Рівень участі робочої сили в Україні, в країнах з ринковою економікою і в країнах G7

З позитивних новин — рівень професійних навичок в Україні високий, особливо щодо рівня доходів. Світовий банк проводив тестування якості навичок. До того ж учасників просили вирішити певні завдання. А такі речі, як роки навчання або кількість дипломів до уваги не бралися. Результати показали, що середній працюючий дорослий в Україні має навички в тій же мірі, що і в інших країнах зі схожим рівнем економічного розвитку, трохи відстає від працівників США, Сінгапуру або Східної Європи. Водночас показник високої якості навичок не падає з віком, як, наприклад, в Японії.

Еміграція і витік мізків.

Як вплинути на фактор еміграції

Графік 8. Взаємозв'язок між задоволеністю добробутом і міграційними намірами

Вплив таких суспільних благ, як дороги і транспорт, освіта, умови проживання, якість води і повітря, і охорони здоров’я великий. Підвищення задоволеності місцевими суспільними благами має такий же вплив у плані зниження наміру мігрувати, як додаткові 500 дол. США на місяць до зарплати в Албанії.

Водночас, зв’язок рівня еміграції і рівня доходу не лінійний. Для бідних країн — зростання доходу тільки підсилює еміграцію. Людина просто зможе заплатити більше грошей, щоб переїхати, а її бажання емігрувати буде також велике. Але з певного рівня розвитку країни, більший дохід починає утримувати людину в країні. І Україна вже перебуває на цьому рівні (графік 9). Тому розвиваючи країну, залучаючи інвестиції, Україна може зменшити витік мізків.

Графік 9. У міру зростання доходів на душу населення еміграція спочатку зростає, а потім падає

Підбиваючи підсумок, основними цілями для України на найближчий час повинні стати:

— макроекономічна стабільність

— поліпшення якості державних і економічних інституцій, боротьба з корупцією

— питання, пов’язані з людським капіталом.

Матеріал публікується з дозволу автора

Більше поглядів у розділі Експерти НВ Бізнес

Журнал НВ (№ 21)

Парламентські списки

Завдяки двом новим політичним силам на парламент чекає безпрецедентне в історії України оновлення

Читати журнал