Це бета-версія нового сайту Нового Времени. Надсилайте свої зауваження на адресу newsite@nv.ua

Що про Україну говорили у Парижі

6 червня, 12:00
316
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Представники державних регуляторів з різних кран, що здійснюють нагляд в сфері недержавного пенсійного забезпечення, в ці дні зібралися в Парижі на щорічних зборах IOPS і серед багатьох важливих питань обговорювали й Україну.

Зокрема, предметом обговорення була оцінка відповідності стандартам IOPS (Міжнародна організація органів пенсійного нагляду) існуючої в Україні системи нагляду в сфері недержавного пенсійного забезпечення. Оцінку підготували два регулятори, між якими розділені функції нагляду за пенсійними установами - Нацкомфінпослуг і Нацкомісія з цінних паперів та фондового ринку. Нагадаю, що перша комісія наглядає за недержавними пенсійними фондами (НПФ) і адміністраторами НПФ, а друга – за компаніями, які займаються інвестуванням пенсійних накопичень, та зберігачами цих активів.

Таку оцінку регулятори провели, готуючись до впровадження в Україні другого рівня пенсійної системи (обов’язкового накопичувального) і реформування третього рівня (добровільного накопичувального).

Оцінивши стан законодавчого поля, внутрішніх операційних процесів регуляторів було визначено, що рівень впровадження міжнародних стандартів IOPS в Україні відповідає визначенню "частково впроваджено". Найгірша ситуація у нас в питаннях достатності ресурсів для роботи регуляторів, впровадженні ризик-орієнтованого підходу і пропорційності доступних заходів впливу на пенсійні установи існуючим ризикам.

Члени IOPS відзначили серед системних ризиків, по-перше, розділення нагляду за установами пенсійної системи серед двох регуляторів і висловилися в підтримку консолідації наглядових функцій в одному регуляторі (спліт), а по-друге, прогалини в наглядових функціях регуляторів, які потрібно привести у відповідність до міжнародних стандартів і практики.

Два законопроекти, які вирішують основні наші проблеми, знаходяться на розгляді у Верховній Раді. Це законопроект про спліт регуляторів або ж консолідацію нагляду №2413-а і законопроект про захист інвесторів про зловживань на ринках капіталу №6303. Без прийняття цих законів запровадження другого рівня пенсійної системи – свідомий грабіж громадян. Адже на сьогоднішній день в Україні не існує жодних механізмів реальної протидії зловживанням з пенсійними грошима.

Потрібен ще один законопроект, який встановлюватиме вимоги і правила для роботи компаній на другому рівні пенсійної системи. З цим законопроектом ми вийдемо найближчим часом.

Розробці цього третього базисного законопроекту передували шість місяців кропіткої роботи, яку ми провели разом з іншими державними органами, зокрема Мінсоцполітики, донорами. Проаналізувавши інформацію про функціонування другого рівня пенсійної системи в інших країнах, ми сформували рамки майбутньої української моделі системи обов’язкового накопичувального пенсійного забезпечення (другого рівня пенсійної системи).

Аналізуючи досвід таких країн як Великобританія, Швеція, Польща й інших – ми вирішили в основу нашої моделі покласти принцип централізації адміністративних функцій, який дозволить суттєво здешевити вартість роботи такої системи, перш за все, для громадян.

Але централізація не є синонімом одержавлення, в жодному разі. Ми максимально можемо використати для розбудови системи існуючі можливості Пенсійного фонду України. Перш за все, мова йде про мережу відділень ПФУ, фахівців, програмний комплекс. Використання цих можливостей дозволить уникнути суттєвих витрат на першому етапі. Пенсійний фонд буде виконувати функцію "єдиного вікна" для надання послуг громадянам і здійснювати персоніфікований облік.

Планується створити як окрему юридичну особу єдиний Накопичувальний фонд, він матиме наглядову раду з п’яти незалежних членів, які контролюватимуть його діяльність, а операційні функції виконуватиме Адміністративний офіс. Всі інші елементи системи другого рівня передбачають конкуренцію та участь виключно комерційних постачальників послуг. Мова йде про компанії з управління активами і зберігачів пенсійних активів.

За рахунок поєднання напрацювань Пенсійного фонду України і централізації адміністрування пенсійними внесками в Накопичувальному фонді ми суттєво здешевлюємо роботу системи в цілому і в той же час даємо громадянам можливості вибору – хто буде управляти їх накопиченнями.

До речі, одне з найбільш обговорюваних питань на цьогорічних зборах членів IOPS - питання видатків накопичувальних систем (вартості їх роботи). В середньому в країнах ЄС розмір адміністративних видатків систем другого рівня складає 0,56% від обсягу активів. В Україні маємо в рази більші цифри – в середньому на ринку недержавного пенсійного забезпечення адміністративні видатки сягають майже 5%. Хоча є декілька фондів, які вкладаються і в 1%. Але більшість витрачає сьогодні забагато.

Що стосується вимог до компаній, які будуть управляти пенсійними накопиченнями, то вони будуть високі – це будуть вимоги до репутації керівника, фінансового директора, інвестиційного керуючого, вимоги щодо прозорої структури власності, вимоги щодо запровадження функцій внутрішнього аудиту та внутрішнього контролю, ризик-менеджменту, комплаєнсу, вимоги до ІТ-систем, тощо.

Таким вимогам зможе відповідати невелика кількість компаній. І це викликає занепокоєння на ринку сьогодні, адже багатьом хотілось би взяти участь у роботі другого рівня. Але високі вхідні "бар’єри" це необхідність, оскільки компанії працюватимуть з довгостроковими пенсійними коштами громадян. Інакше не можна.

Ви б допустили до управління своїми коштами компанію, яка не інвестувала коштів в себе, у впровадження всередині відповідних процесів і процедур, у висококваліфікованих фахівців? Ви б довірили на тридцять років свої кошти такій компанії?

Всі ці механізми не є якимись примхами держави, які працюють лише на папері. Вони широко використовуються в міжнародній практиці. І вони допоможуть забезпечити якісний відбір компаній, яким люди зможуть довіряти. Ми хочемо, щоб компанії приходили на цей ринок, насамперед проінвестувавши кошти у свій розвиток і покращення своїх процесів.

Ми робимо це, насамперед, тому що накопичувальна система повинна створюватися в інтересах громадян, а не посередників. Конкурентні умови роботи не повинні мати вищий пріоритет над механізмами відповідальності за збереження коштів громадян. Адже мова йде довіру мільйонів людей, яку легко втратити і дуже складно відновити.

Найголовніше, що ми повинні розуміти, на розбудову такої системи Україні потрібно буде витратити кілька років, але її запуск може відбуватися поетапно.

Розвиток ринку капіталу та фінансових інструментів буде рухатися паралельно цим процесам. Роль фондового ринку в його нинішній формі (насамперед, ринку акцій) у накопичувальній системі другого рівня в найближчі п’ять років буде незначним. Основними активами для інвестування стануть боргові інструменти – це і державні облігації, проектні, наприклад, інфраструктурні інструменти, корпоративні облігації і т. і.

І багато в чому успішність розбудови накопичувальної системи буде залежати від макроекономічної стабільності, валютного режиму, бюджетної і фіскальної політики.