Що потрібно для розвитку нафтогазовидобувної галузі

22 лютого 2018, 19:00

Нафтогазовидобувна індустрія забезпечує 87% рентних платежів усіх видобувних галузей України, загалом сплативши минулого року майже 75 млрд грн різних податків у державний бюджет, що складає 10% його надходжень.

Збільшення обсягів національного газовидобутку та досягнення незалежності від імпорту газу з-за кордону є стратегічним завданням уряду України, закладеного у програмі діяльності державної видобувної компанії Укргазвидобування та підтриманого рештою приватних видобувників.

Відео дня

Потенціал збільшення видобутку нафти та газу в Україні є значним. Незважаючи на більш ніж 100-річну історію виробництва, Україна залишається багатою на запаси традиційного газу та має величезний невикористаний потенціал для видобутку нетрадиційного газу. Співвідношення запасів до темпів видобутку в Україні є таким, що забезпечує видобуток на наступні 46 років. Щорічно в країні видобувається тільки 2% розвіданих запасів природного газу, в той час як в інших країнах цей показник починається з 6%. Це все говорить про те, що Україна має значний невикористаний потенціал покращення ефективності не лише для досягнення енергетичної самодостатності, але й щоб стати постачальником власного газу в Європу.

У той же час темпи розвитку галузі поки що є дуже повільними із невеликим оптимізмом, який з’явився завдячуючи нещодавно прийнятим нормам про стимулююче оподаткування видобутку із нових свердловин.

На жаль, за багатьма незалежними дослідженнями Україна нераціонально управляє своїми природними ресурсами. Давно назріло питання розробки нового Кодексу про надра. Чинний Кодекс про надра, прийнятий ще у 1994 році, є морально застарілим. Його норми мають різночитання з іншими профільними законами, та головне, що уся ця нормативна база абсолютно не враховує сучасні технологічні досягнення у розвитку галузі і є складною для розуміння інвесторів.

Крім того, важливо враховувати, що видобуток газу та нафти – це окрема галузь, яка має свої особливості та стратегічне значення, регулювання якої повинно відрізнятись від регулювання сектору твердих викопних копалин (mining), а тому у цьому матеріалі я зупинюся на регулюванні видобутку саме нафти та газу, як одного з ключових секторів економіки. Почнемо із констатації реалій - не дивлячись на те, що саме аукціони можуть виявити справжню ринкову ціну права користування надрами для видобування природних ресурсів та значно збільшити надходження до державного бюджету, у минулому році не було проведено жодного аукціону на розвідку та розробку вуглеводнів в Україні.

В цей самий час у світі країни активно видають ліцензії на розвідку та відкривають двері для інвесторів із сучасними технологіями та масштабними проектами. Так, Мексика у 2017 році висунула на аукціони 509 блоки для розвідки, 82 для видобутку, 175 ліцензій для кооперації з національною компанією Pemex та оголосила про свої плани проводити аукціони на видобуток нетрадиційного газу. Норвегія оголосила конкурс на 102 блоки для видобування на шельфі. Тільки протягом 9 місяців минулого року Іран видав 704 ліцензії на розвідку корисних копалин.

В Україні ситуація погіршується ще й тим, що у відкритому доступі немає геологічної інформації, що перешкоджає доступу на ринок нових гравців, відсутні рівні умови для всіх учасників (понад 90% ділянок надаються поза аукціоном), затягуванням та відмовою в погодженні ліцензій, завищеною вартістю виставлених на аукціони ділянок та геологічної інформації тощо.

Держава має запропонувати таку програму надання нових ліцензій на розвідку та видобуток, яка буде цікавою для майбутніх інвесторів.

Держгеонадра, як орган який відповідає за реалізацію державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, має бути перетворено на сучасну сервісну службу, яка буде максимально використовувати свої можливості для створення привабливого регуляторного середовища з окремим фокусом на питаннях видобутку вуглеводнів. Враховуючи специфіку та стратегічне значення видобутку вуглеводнів, та спираючись на міжнародний досвід, доцільно також розглянути можливість створення окремої служби, яка б займалась питанням реалізації державної політики у сфері використання надр для видобутку нафти та газу із прямим підпорядкуванням КМУ.

В той же час засади в новій редакції Кодексу про надра або, безпосередньо, в оновленому законі “Про нафту і газ” має бути закладено законодавчу основу регулювання нафти та газу

ТОП 5 положень, які доцільно передбачити в законодавстві, що регулює розвідку та видобуток вуглеводнів:

1. Зрозуміла для інвестора та прозора конкурсна процедура розподілу ліцензій

Максимальна кількість ліцензій має видаватися саме через прозорі аукціони. Треба переглянути саму “архітектуру” конкурсної процедури на отримання ліцензії, зокрема: обрати оптимальну модель процедури (“американський” аукціон чи адаптований “європейський” конкурс з переважним ваговим коефіцієнтом запропонованої ціни лоту, що дозволить залучити до видобутку найбільш ефективну компанію, готову запропонувати найвищу ціну), передбачити можливість подачі спільної заявки для участі в аукціоні, проведення аукціону за наявності лише одного учасника за принципом «first come first served» (усуне потребу створювати фіктивного другого гравця) з одночасним забезпеченням рівного доступу усіх бажаючих, а також прозорості і публічності проведення аукціону.

2. Єдина плата за користування надрами

Потрібно прибрати різночитання у законодавстві та його приведення до міжнародних зобов’язань України згідно з Угодою про Асоціацію з Євросоюзом. Має існувати лише єдина плата за надання спецдозволу, яка повинна сплачуватись в результаті прозорих та конкурентних торгів. Будь - які інші стягнення, які практикуються зараз – плата за приріст запасів та продовження ліцензій – доцільно скасувати, через їх демотиваційний вплив на надрокористувача, що стримує приріст запасів.

3. Визначений правовий статус геологічної інформації

Потрібно змінювати підхід до статусу геологічної інформації як “державної таємниці”. Доступ до інформації – необхідна передумова залучення інвесторів.

Вторинна геологічна інформація (звіти) державної власності повинна бути безкоштовною, оцифрованою та знаходитись у публічному доступі для того, щоб надати можливість інвестору самостійно здійснювати пошук та аналіз інформації щодо ділянок та можливих запасів. Первинна інформація (неінтерпретовані дані), що належить державі, повинна бути оплатною, однак з можливістю її придбання та відчуження.

4. Чіткі та вичерпні підстави надання ліцензії поза аукціоном та зупинки/анулювання ліцензії

Перелік підстав для надання ліцензій поза аукціоном має бути мінімальним та вичерпним і встановлюватись на рівні закону.

Проведення перевірок, умови зупинки та анулювання ліцензій для уникнення будь-яких зловживань мають бути чітко визначені у законодавстві. Так, зупинка ліцензії повинна відбуватись за результатами перевірки, проведеної за передбачених підстав – наразі завжди можна знайти формальний привід для зупинки діяльності підприємства, адже до переліку перевірки підпадає порядка 100 питань. Анулювання повинно відбуватись лише в судовому порядку з можливістю захисту надрокористувачем своїх інтересів від протиправних дій.

5. Механізм визначення початкової вартості ліцензії

У низці країн початкова вартість ліцензії відсутня або є умовною, адже сама плата за неї є лише однією зі складових конкурсу, де крім грошової пропозиції, учасників також комплексно оцінюють в контексті із запропонованими інвестиційним планом розробки ділянки, соціальною програмою тощо. Із двох підходів - дорогий продаж ліцензій та більш швидке залучення інвестицій у реальний видобуток є стратегічно важливіше останнє.

В умовах виставлення ділянок за аукціонною системою, методика оцінки вартості ліцензії повинна бути простою, а також позбавленою двозначності та суб’єктивізму в оцінці.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X