Дубогриз по середах. Кредит МВФ, погані прогнози, голова ФДМУ йде, рекорди на біржах
Головні фінансові події тижня та що вони означають.
Топ-новина початку тижня — Рада Директорів МВФ схвалила транш Україні на $700 млн і продовжила нинішню програму ще на півроку, до 9 червня 2022 року. Нинішня програма з МВФ є «ковідною», тобто отримані гроші не обов’язково зберігати в золотовалютних резервах НБУ, а можна використовувати на потреби бюджету. Що Кабмін, зважаючи на все, і зробить.
Які умови програми? У лаконічному релізі йдеться про п’ять напрямів. Перше — фіскальна політика. Умови читаються як «не нарощувати боргів надмірно» та «підвищувати тарифи в енергетиці, захищаючи малозабезпечених не низькими тарифами, а адресними субсидіями». Саме те, що ми припинили робити близько року тому. Друге — незалежна монетарна політика НБУ та зниження інфляції. Читається як натяк, що незалежність НБУ варто посилити. Третє — забезпечення фінансової стійкості банків та «здорового» кредитування приватного сектора — відповідальність банківського нагляду НБУ. Четверте — боротьба з корупцією та судова реформа (дивно, що це лише на четвертому місці). П’яте — зниження ролі держави та особистих мотивів (vested interests) економіки. Тут можна розуміти як завгодно — від «прискорити приватизацію» (цілком можливо) до «прийняти закони, що обмежують ручне управління держпідприємствами та відомствами» (малоймовірно).
Чому це важливо? «Дорогий не подарунок, дорога увага». Важливими є не так гроші, як продовження програми та розуміння, що МВФ співпрацює з Україною. Це допоможе, як мінімум, позичати за кордоном гроші дешевше і у великих обсягах — а позичати доведеться. Плюс співпраця з МВФ — необхідна (але, звичайно, недостатня) умова для приходу в Україну цивілізованих інвесторів.
Які ризики? Ті самі. Що, отримавши гроші та продовживши програму, влада (загалом і в цілому, включно і з президентом, і з Верховною Радою і Кабміном) «піде врознос», проігнорувавши всі умови. Через політичні мотиви та рейтинги: особливо чутливе питання тарифів. У владі, судячи з комунікації, існує думка, що українці «не розуміють і не приймають» адресних субсидій, населення хоче низьких цін на газ, електрику та комунальні послуги. Аналітика, економічні розрахунки та дискусії тут не допоможуть: владу, читай ОП, цікавлять рейтинги та соцопитування. Залишається лише спостерігати. Зрештою, до звіту перед МВФ ще півроку.
JP Morgan різко знизив прогноз зростання ВВП України у 2021 році — з 4.5% до 2.3%. Трохи раніше Bank of America зробив те саме, щоправда, менш радикально: було 4.5%, стало 3%. Причина — низьке зростання за підсумками 3 кварталу. Замість 4.0%, що очікувалися, вийшло, за оперативними даними Держстату, всього 2.4%. Відреагував і НБУ, щоправда, поки що лише вербально. Заступник голови з монетарної політики Сергій Ніколайчук в інтерв'ю назвав нинішній прогноз зростання в 3.1% за підсумками року «оптимістичним… …з урахуванням даних, що надійшли». І добре ще, що не «надоптимістичним». Ложка меду: прогнози на 2022 рік в іноземних банків колишні.
Чому це важливо? Низькі темпи зростання та висока інфляція мовою економістів називаються терміном «стагфляція». Від якого економістів, і не завжди фігурально, пробиває жах, а уряди гарячково намагаються вигадати щось, щоб прискорити економіку. Про стагфляцію як таку у випадку України говорити поки що дуже некоректно. Однак ідеї стимулювати економіку — адже зростання і справді низьке — за рахунок нових держпроєктів цілком можуть пожвавитися. У нашій практиці це завжди означає «надрукувати ще грошей» (через пільгові кредити, рефінансування, збільшення держборгу etc.) і роздати пріоритетним або стратегічним галузям та компаніям. Принаймні наміри Мінекономіки, судячи з комунікації міністра, виглядають саме так — кластерне зростання та пріоритетні галузі. Знову ж таки, на практиці такі заходи, «заливання економіки грошима», завжди призводили до ще більшого прискорення інфляції. Вплив монетарної політики НБУ тут може бути дуже обмежений — нескінченно облікову ставку підвищувати не можна, і в умовах емісії ставка, по суті, перестає бути інструментом монетарної політики. Надія лише на злагоджену роботу НБУ та Мінекономіки та прорахунок усіх ризиків. Тим більше, в умовах угоди з МВФ прописано завдання монетарної політики — знижувати інфляцію.
Голова Фонду Держмайна Дмитро Сенниченко подав у відставку. Тепер справа за Верховною Радою, яка має формально «звільнити з посади». Розлучилися мирно, за погодженням із прем'єром (за словами самого Дениса Шмигаля) та президентом (за словами Сенниченка). Навіть незважаючи на критику прем'єром темпів приватизації (з плану в 12 млрд грн отримано лише 3 млрд) та критику продажу заводу Більшовик (аукціону де-факто не було, ціна майже дорівнює стартовій, 2 млрд грн з урахуванням зобов’язань).
Приватизація Більшовика тим часом припинена Антимонопольним комітетом. Причина поки що формальна — неправильно оформлені документи. Можливо, лише перший дзвінок. АМКУ «за власною ініціативою» взявся провести розслідування обставин та дій під час аукціону з продажу. Поки що у процесі.
Чому це важливо? «Велика приватизація» — процес, обкладений безліччю юридичних формальностей. Радники, юристи, консультанти, погодження — скрізь потрібна участь (і підписи) керівництва Фонду. Одне з побоювань на ринку: зі зміною керівника відомства всі, вже підготовлені, документи доведеться погоджувати і перепідписувати заново. Не факт, що так станеться, але є юридичні ризики. Відповідно, і ризики, що приватизація знову затягнеться. Наприклад, через потенційні судові позови а-ля «чому підписи старі».
Юридичні ризики можливі, навіть дуже ймовірні, й у випадку з Більшовиком. Якщо АМКУ дійде висновку, що змова учасників аукціону була. Якщо ж залишить усе як є, ризик інший: влада, в цьому випадку президента, звинуватять у «роздачі держмайна олігархам за безцінь» (ціна Більшовика і справді невисока).
Зрештою, звільнення керівника ФДМУ з формулюванням «виконав завдання, хочу відпочити» виглядає не дуже логічним. Попереду найбільша із запланованих приватизацій — продаж Об'єднаної гірничо-хімічної компанії (добуває титанові руди), провести її заплановано у грудні.
Компанія Grammarly, онлайн-сервіс з перевірки правопису, започаткована українцями, отримала раунд фінансування. У результаті вартість Grammarly — опосередкована оцінка — зросла до $13 млрд. Для порівняння: вартість (ринкова капіталізація) гірничорудної компанії Ferrexpo — $2.3 млрд, МХП (екс-«Наша Ряба») — $920 млн.
Паралельна, не пов’язана з Grammarly, новина (компанія не торгується на біржі) — рекордний обсяг угод на ринку IPO, первинних розміщень акцій. Простими словами, виходи на біржу. За даними Bloomberg, з початку року майже 3 тисячі компаній у всьому світі вийшли на IPO і сумарно залучили понад 600 млрд капіталу. Перекривши колишній рекорд, 2007 року майже наполовину, тодішня цифра — 420 млн. І рік ще не закінчено.
Що тут цікаво. Ми чужі на цьому святі життя. У світі рекордно дешеві гроші, яких багато. При цьому жодна українська компанія протягом року не вийшла на ІРО на світових біржах («народне IPO футбольного клубу Верес» — дуже локальна історія, і до IPO її зарахувати важко). Чому? Високі ризики країни, необхідність тривалої підготовки — історія бізнесу, кредитна історія, аудит. Висока вартість процесу IPO. Альтернативи виходу на біржу — угоди SPAC або «зворотного поглинання» (reverse takeover), які українські інвестбанки рекомендують клієнтам (щоправда, жодної такої угоди в історії ще не було) — теж займають час і дуже складні у виконанні. Тим більше, на такі операції біржові регулятори дивляться дуже насторожено, і готуються посилювати правила.
Але це не головне. Ким цікавляться інвестори? Якщо подивитися на найбільші IPO цього року, це технологічні компанії або компанії B2C, тобто ті, чиї клієнти — кінцеві споживачі. Населення. Фінтех-компанії, IT, необанки, сервісні компанії — те, що цінують міжнародні інвестори, і за що вони готові платити. З України це може здатися дивним, але така реальність — компанія з перевірки правопису або віртуальний банк можуть коштувати в 5−6 разів дорожче за гірничорудний гігант з кар'єрами, фабриками та мільярдною виручкою. Такою є реальність. Україна з її сировинними гігантами та приватизацією земельних ділянок під забудову в неї лише зростає.
