Що не вдалося Путіну, зроблять українські популісти

16 лютого 2017, 13:26
Московська пропаганда вже готується оголосити кінець української енергетичної незалежності та початок руйнування державності

Три роки тому українці повстали проти беззаконня, за нормальні, цивілізовані, просто людські умови життя. І зараз, у річницю трагічних подій на Майдані, нам знову демонструють, що закон не для всіх, а про наближення до стандартів європейського життя не варто й мріяти. Люди, які влаштували незаконну вугільну блокаду, яка призвела до оголошення надзвичайної ситуації в енергетиці, забезпечили українців віяловими відключеннями електрики і тривогою про закінчення опалювального сезону.

Відео дня

Вся путінська рать за багато років торгових воєн, політичного тиску, шантажу, підкупу, погроз та вмовлянь, навіть шляхом військової агресії не домоглася такого результату. Тим ветеранам АТО і деяким депутатам, які присвоїли собі звання справжніх патріотів, вдалося посіяти в суспільстві розчарування, смуток, тривогу про майбутнє. Складно зберігати оптимізм у країні, що воює, енергетика якої опинилася на межі колапсу, промисловість може бути знищеною, а в домівках ось-ось стане темно і холодно...

Утім, варто відкинути емоції. До них вдаються якраз автори блокади - ті, хто, заявляючи добрі наміри, маніпулює настроями людей. У них насправді немає аргументів, щоб обґрунтувати свою позицію. Тому що за популістськими лозунгами ховаються бажання підвищити рейтинги і, розхитавши ситуацію в країні, на цій хвилі прийти до влади.

Щоб побачити, як насправді виглядає ситуація з блокадою, звернемося до фактів.

Отже, українські теплові станції споживають на рік близько 24 млн. тонн вугілля. Понад 9 млн. тонн з цього обсягу – антрацит, що видобувається в тих районах Донбасу, які зараз захоплені ОРДЛО. Замінити його іншими видами палива – значить, збільшити в 2 рази вартість продукції ТЕС і ТЕЦ. Довести це просто: є ж документи, доступні кожному.

Навесні 2016 року був затверджений порядок розрахунку оптової ринкової ціни на електроенергію. Відтоді з'явилися міфи про прив'язку українського тарифу до ціни вугілля на найбільшому європейському вугільному хабі ARA (Амстердам, Роттердам, Антверпен). Ті, хто зараз впевнено оперує перед телекамерами поняттям «Роттердам +», знають, але не кажуть, що ніякої прив'язки тарифу до світової ціни палива немає.

За основу визначення вартості українського вугілля (що видобувається на території ОРДЛО компаніями, які зареєстровані і сплачують податки в Україні) були взяті середньорічні показники котирувань у Роттердамі. За 12 місяців ціни на світовому ринку злітають і падають, але українські споживачі не помічають цих коливань, бо в тариф закладено усереднені показники. Таким чином, вартість тонни українського вугілля була визначена на рівні 1730 грн. Якби не ця формула, то вже зараз у тариф була б закладена європейська ціна на рівні 2500 тис. грн. Плюс вартість доставки. Очевидно, що таке підвищення ціни палива відбилося б у тарифах на електрику та опалення. Саме цього, схоже, добиваються люди, які спекулюють поняттям «Роттердам+» і вимагають імпортувати вугілля з-за кордону.

Вони не кажуть (можливо, не знають) ще про одне: замінити весь обсяг донбаського вугілля імпортним практично неможливо. В обсязі світового видобутку частка антрацитної групи становить близько 10%. Контракти укладені заздалегідь, і нові можна укласти на 6-8 місяців вперед. Поставки теоретично можливі з ПАР, США, Австралії, В'єтнаму, але географія диктує дорожнечу такого палива. Крім того, великі відстані не дозволяють перевозити вугілля малогабаритними суднами, а великі суховантажні судна з осадкою 15-20 метрів можуть увійти не в багато українських портів. Бердянськ і Маріуполь прийняти такі судна не можуть взагалі, в Миколаївський порт великий суховантаж може увійти тільки після часткового розвантаження на рейді, залишаються Чорноморський (колишній Іллічівський) і «Південний» порти. Але їхня інфраструктура не передбачає додаткового навантаження по перевалці 9 млн. тонн вугілля на рік.

Єдиний варіант імпорту, що залишається, і про який замовчують учасники блокади, - постачання антрациту з Росії. На радість російським пропагандистам! Обхідними шляхами і дуже дорого ми зможемо купувати вугілля у країни, яку визнаємо агресором...

Антрацит – лише частина проблеми. В ОРДЛО видобувається і коксівне вугілля, яке постачається на кілька коксохімічних заводів і після переробки – на українські металургійні комбінати. Підприємства, про які йдеться, розташовані по обидва боки від лінії розмежування. Але всі вони офіційно зареєстровані в Україні і тут платять податки – майже 32 млрд. грн. лише за минулий рік, це половина нашого оборонного бюджету.

За лінією розмежування виплачуються тільки зарплати працівникам українських підприємств. Це дозволяє виживати тисячам людей, які не стали до лав бойовиків і сподіваються на швидке повернення колишнього українського статусу Донбасу. Вугільна блокада може позбавити цих людей роботи і шматка хліба. Навряд чи це покращить їхнє ставлення до України чи посприяє майбутній реінтеграції регіону. Навпаки, цілі населені пункти, які позбулися підприємств-годувальників, можуть поповнити ряди бойовиків ОРДЛО, щоб тільки прогодувати сім'ї. І ніхто не гарантує, що розлючені люди, яких вугільна блокада фактично змушує воювати, не помстяться, наприклад, блокадою постачання води та електроенергії в Маріуполь. Учасники вугільної блокади, можливо, не знають, що наявна енергосистема і система водопостачання міста прокладені з боку непідконтрольної нині території.

Утім, це – не єдина проблема маріупольців, які обґрунтовано побоюються зупинки місцевого меткомбінату. На Дніпровському меткомбінаті з початку лютого з 3 доменних печей працює тільки 1, і на «тихому ході». Якщо поставки коксу не відновляться, зупиняться інші підприємства, обладнання яких не передбачає тимчасового простою. Припинення роботи таких складних виробничих потужностей часто рівнозначно їхньому знищенню. Щоб почати роботу, доведеться закуповувати нове обладнання. Чи станеться це і коли – дуже велике питання. І відповідь на нього не зможуть довго чекати десятки тисяч людей, які ризикують залишитися без роботи, а також члени їхніх сімей.

Учасники блокади навряд чи думають про те, чи зможе держава в період війни взяти на себе додаткові витрати, щоб подбати про всіх цих людей. І зовсім не зважають на той факт, що зупинка великих промислових підприємств призведе до скорочення імпорту української продукції, яка досі наповнювала державну скарбницю валютою. Без цього джерела доходу український бюджет затріщить по швах, постане питання про виплату зарплат і пенсій, курс національної валюти впаде до фантастичних показників... Все це ми вже проходили на зорі незалежності. Тоді вирвалися ціною неймовірних зусиль. Але тоді не було війни.

В уряду, який оголосив режим надзвичайної ситуації в енергетиці, не було іншого виходу. Запасів вугілля на теплових станціях залишилося зовсім мало. Станом на 10 лютого на Трипільській ТЕС (забезпечує Київ і область) – на 2 тижні, на Зміївській ТЕЦ (Харків і область) – на 20 днів, на Слов'янській і Краматорській ТЕС у Донецькій області – на 10 днів. Якщо нічого не робити зараз, то до кінця лютого в енергосистемі України почалися б збої через зниження обсягів виробництва. У нормальній ситуації теплові станції дозволяють регулювати обсяги виробництва електроенергії, збільшуючи їхні добові періоди пікових навантажень і зменшуючи в інший час. Таким чином, вдається підтримувати у всій системі нормальну частоту 50 Гц. В аварійній ситуації, коли у теплових станцій немає палива для стабільної роботи, підтримка частоти можлива тільки за рахунок зниження обсягів споживання. Звідси – необхідність віялових відключень.

Вочевидь, хтось зацікавлений у тому, щоб послабити Україну, зробити її нестійкою і вразливою, щоб зіштовхнути регіони між собою, а потім підштовхнути державу до руйнації. Всі 25 років української незалежності в Росії були сили, що безуспішно билися над вирішенням цієї задачі. А зараз на наших очах це роблять люди, які прикриваються патріотичними гаслами і використовують у своїх цілях кілька сотень ветеранів АТО. Ніхто з них не пояснив, чому вугільну блокаду організували не на початку бойових дій, не в позаминулому та минулому роках. Чому саме зараз – у період пікових морозів, коли запасів газу залишилося мало, замінити донбаське вугілля нічим. Причому, в січні було перекрито постачання приблизно третини обсягу вугілля з ОРДЛО – 2 залізничні гілки. А до середини лютого учасники блокади завдали вирішального удару, перекривши третю, основну магістраль. Комусь, мабуть, знадобилося приурочити надзвичайну ситуацію в енергетиці до третьої річниці Майдану. Тепер від нас, від влади і від пересічних громадян України, залежить, чи стане лютий 2017-го новим сумним символом в історії нашої країни. Допустити цього не можна.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Картина ділового тижня

Щотижнева розсилка головних новин бізнесу і фінансів

Розсилка відправляється по суботах

Показати ще новини
Радіо НВ
X