Що не так з податковими змінами в Україні

26 травня, 12:53

Український бізнес втрачає полиці.

У перші два місяці війни законодавці внесли значні зміни до податкової системи. Це була реакція на економічний шок початку війни, спроба підтримати бізнес та перезапустити економічні процеси. Чи всі рішення були вдалими, як вони впливають на економіку та українського виробника і що потрібно змінити?

Відео дня

У час війни не всі підходи мирного часу залишаються доцільними. Наприклад, фіскальна дисципліна та дотримання мінімального дефіциту бюджету, які у мирний час критично важливі для добробуту і сталого розвитку країни, відходять на другий план, або навіть є неможливими.

Згортання економіки (спад ВВП оцінюється в діапазоні 30−40%) та податкових надходжень, з одночасним кратним зростанням витрат на сили оборони змушує відмовлятися від некритичних витрат та фінансувати величезний дефіцит бюджету за рахунок запозичень, допомоги союзників, та, в найгіршому випадку — емісії. Так, у квітні лише 32% витрат загального фонду бюджету, або 52 млрд грн, були профінансовані за рахунок податкових, митних та інших регулярних надходжень. Фіскальний розрив у $3,9 млрд профінансували за рахунок грантів та позик.

Розглянемо ключові податкові зміни: запровадження можливості для усього бізнесу працювати на спрощеній системі оподаткування із податком у 2% від обороту (раніше — 3% для платників ПДВ, 5% для неплатників, з річним лімітом доходу 7,6 млн грн), та подальше звільнення імпорту для «спрощенців» від ПДВ, а також скасування ввізних мит.

Законодавці декларували за мету цих кроків лібералізацію, зменшення адміністративного навантаження на бізнес, спрощення та пришвидшення імпорту.

Однак такі зміни привели до ряду негативних (і взаємопов'язаних) наслідків:

1. Звільнення імпорту від ПДВ і мит робить неконкурентними українських виробників. Залишаючись на загальній системі вони сплачують ПДВ. А перехід на спрощену систему не приносить полегшення — 2% потрібно сплатити на кожній ланці виробничого ланцюжка, оскільки тут не застосовний податковий кредит, тобто зменшення податкового зобов’язання на суми ПДВ, сплачені постачальниками. Відтак 2% з обороту для виробників дають податкове навантаження зачасту більше, ніж на загальній системі. Додайте також подорожчання логістики, пального, проблеми з робочою силою та інші перешкоди воєнного часу.

Як наслідок, українські підприємці, що зберегли, або відновили виробництво, втрачають полиці супермаркетів на користь імпортних продуктів.

2. Нарахування податку з обороту на кожному етапі виробничо-торгівельного ланцюжка особливо невигідне для складного бізнесу, який потребує кооперації багатьох непов’язаних між собою контрагентів.

Наслідок — скорочення економічних ланцюжків, вертикальної інтеграції на противагу спеціалізації, а отже — спад продуктивності, спрощення економіки та зменшення доданої вартості, яку ця економіка генерує.

3. Адміністрування, всупереч окремим заявам та очікуванням, не спростилося, бо тепер у країні існує дві паралельні податкові системи, базовані на непрямих податках, які погано поєднуються. Кожен підприємець перед укладанням договору повинен з’ясувати, чи його контрагент працює на загальній системі, чи на спрощеній.

Якщо кінцевий продавець (наприклад роздрібна мережа) продовжує залишатися на загальній, він сплачує 20% ПДВ без можливості зменшити його на податковий кредит від постачальника, а також отримує товари по ціні, в яку включені 2% податку з обороту, часто — кілька разів по ланцюжку. Це змушує постійно ухвалювати додаткові управлінські рішення, ускладнює облік і ставить перед вибором переходу на спрощену систему.

І якщо спочатку «двовідсоткова спрощенка» була привабливою лише для окремих категорій бізнесу з малою часткою вхідного ПДВ-кредиту, наприклад ресторанного бізнесу, то зі звільненням імпорту від ПДВ та мит ситуація змінилася. Принаймні кілька великих роздрібних мереж уже перейшли на спрощенку. Що поставило перед вибором тисячі їх постачальників — якщо кінцевий продавець (роздрібна мережа) на спрощенці, це означає, що саме його постачальники на загальній системі заплатять 20% ПДВ, як останні у ланцюжку. Це приводить до ситуації, коли бізнеси створюють окремі юрособи для роботи з ПДВ, і окремі — «для 2%».

Наслідок — ускладнене адміністрування податків, ускладнені бізнес-процеси та управління запасами.

4. У такій ситуації єдиним інструментом захисту внутрішнього виробника залишаються списки «критичного імпорту». На початку війни обмеження імпорту було інструментом валютного контролю, спрямованого на збереження золотовалютних резервів та забезпечення стійкості гривні. На сьогодні склалася ситуація, коли представники окремих галузей змушені лобіювати виключення із переліку критичного імпорту товарів, які виграють конкуренцію в українських виробників.

Наслідок довготривалого ведення громіздкого переліку з постійним «мікроменеджментом» на рівні окремих товарних кодів — неефективність та корупційні ризики.

5. Преференційний режим для імпорту сприяє відтоку валюти з країни, що додатково тисне на платіжний баланс, а відповідно — на обмінний курс гривні.

6. Трагікомічним маркером нездорової ситуації та шедевром схемної винахідливості є випадки експорту товарів українськими платниками ПДВ задля отримання бюджетного відшкодування і подальшого імпорту назад в Україну для реалізації, що дозволяє конкурувати з іншим імпортом.

7. І останній, критично важливий аспект. У країнах ЄС діє спільна система ПДВ (Директива 2006/112/EC), що унеможливлює євроінтеграцію країни з податком з обороту. Від податку з обороту рано чи пізно доведеться відмовлятися на користь ПДВ (в ЄС — від 17 до 27%, з пільговими ставками для окремих категорій від 5%).

Підсумуємо. Введений пільговий режим для імпорту у поєднанні з податком із обороту є шкідливим для внутрішніх виробників та для макростабільності. І хоч як погано міняти правила гри двічі за короткий проміжок часу під час війни, але збереження статус-кво може стати руйнівним для українського бізнесу.

Першочергово необхідно відновити оподаткування імпорту до довоєнного рівня, навіть не з міркувань наповнення бюджету (таку діру можуть закрити лише зовнішні донори), а заради внутрішнього виробника. Потрібно вжити заходів для збереження системи ПДВ. Відновити повноцінну роботу СЕА ПДВ (законопроєкт 7360 уже очікує підпису Президента). Найгостріше питання — як дотримати балансу між запобіганням ПДВ-схемам та мінімізацією адміністративного навантаження та блокування податкових накладних.

За таких умов «двовідсоткова спрощенка для всіх» не канібалізуватиме систему ПДВ, краще виконуватиме свою початкову мету, а в повоєнний час бізнес, який не відповідає звичайним критеріям «спрощенки», легше повернеться до загальної системи оподаткування. Для ресторанного, сервісного бізнесу з малою часткою вхідного ПДВ-кредиту можна буде запровадити пільгові ставки ПДВ (від 5%). У повній відповідності до європейської практики, яка передбачає детінізуючі пільгові ставки для галузей, які складно/неефективно контролювати і для яких є надто обтяжливою загальна ставка ПДВ.

Показати ще новини
Радіо НВ
X