Двоє в одному човні. Про що мають домовлятись уряд і центральний банк

11 червня, 08:20
1453
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Як узгоджується монетарна і фіскальна політика в Україні та в світі. Чому фіскальне домінування — не найкраща ідея

На гору семеро тягнуть, а з гори і один зіштовхне. Так і в економіці — без координування дій державних органів досягти довгострокової цілі неможливо. Для забезпечення сталого економічного розвитку Україні, як і будь-якій державі, необхідна чітка координація дій монетарної та фіскальної політик, за які відповідають Національний банк і Міністерство фінансів. Тож про що вони мають домовитися?

Вигідний альянс

Монетарна політика центральних банків спрямовується на забезпечення цінової стабільності. Для досягнення низьких темпів інфляції вони використовують свій основний інструмент — облікову (ключову) ставку, за допомогою якої впливають на вартість грошей в економіці, а відповідно і на обсяги заощаджень та споживання. Дії центральних банків мають довгострокове спрямування. Наприклад, поточна ціль НБУ — зниження інфляції до рівня 5%+/- 1 в.п., яке очікується у 2020 році.

Водночас уряд відповідає за фіскальну політику: формує надходження та здійснює витрати державного бюджету для сприяння розвитку економіки. Інструменти фіскальної політики — це податки, державні витрати, субсидії, трансферти тощо. У цій діяльності уряд може виходити як із середньострокових або довгострокових цілей, так і фокусуватися на короткострокових завданнях. Інколи такі завдання можуть бути політично вмотивовані, адже уряду необхідно бути переобраним.

Обидві політики мають безпосередній вплив на сукупний попит. Наприклад, вони можуть стимулювати його: центральний банк за рахунок нижчих процентних ставок, а уряд — за рахунок збільшення державних витрат і бюджетного дефіциту. Унаслідок цього в країні змінюються економічна активність, інфляція, валютний курс, стан платіжного балансу тощо.

Координація цих політик забезпечує досягнення не лише їх цілей окремо, а й загалом сприяє сталому економічному розвитку, можливому лише за довгострокової цінової стабільності, низького рівня безробіття та стійкості економіки до потрясінь. Взаємодоповнююча комбінація інструментів цих політик має також інші позитивні наслідки. Зокрема, це підвищення інвестиційного рейтингу країни та зниження вартості державних та приватних запозичень внаслідок підвищення довіри до економічної політики.

Наприклад, у Канаді в 1990—2000-х роках тривале скорочення державних витрат та координацію фіскальної і монетарної політики сприяли значному зменшенню короткострокових процентних ставок за державним боргом: з 8% у 1995 р. до 3,2% у 2005 р. Водночас середньо- та навіть довгострокові ставки також суттєво впали, що позитивно вплинуло на економіку.

Шлях до кризи

Абсолютно протилежні результати має відсутність такої взаємодії і надання пріоритету політично вмотивованим цілям фіскальної політики, що приносить політикам швидший і привабливіший результати. Це сталося, наприклад, в Ізраїлі та Польщі у середині 1990-х років, де фіскальна політика спричинила «перегрів» економіки та посилення інфляційного тиску.

Негативні наслідки мала також відсутність координації монетарної та фіскальної політики у Словаччині в 1996—1998 рр. Уряд країни почав стрімко нарощувати державні видатки на тлі скорочення доходів бюджету, зокрема, стимулював інвестиції через прискорене будівництво автомобільних доріг, греблі та атомної електростанції, надавав податкові інвестиційні кредити та рятував неплатоспроможні підприємства. Проте це лише погіршило корпоративне управління та суттєво зменшило надходження від податку на прибуток підприємств. Неефективність системи соціального забезпечення і зростання безробіття поглибили кризу. Наслідками такої політики стали високі дефіцити як державного бюджету, так і поточного рахунку платіжного балансу, а також стрімке зростання державного боргу (упродовж 1998 року державний борг зріс більш ніж вп’ятеро до 11,9 млрд дол. США).

Кризовим явищам в Словаччині намагався протидіяти центральний банк. Із середини 1996 року його монетарна політика ставала жорсткішою для запобігання макроекономічним дисбалансам. Це сприяло встановленню високих реальних процентних ставок: на початку квітня 1997 року вони становили 13,1%, водночас у Чехії — 5,3%, а в Угорщині — 1,5%. Однак така монетарна політика лише погіршила ситуацію. Це сталося як через відсутність координації з політикою Уряду, так і через непослідовність самого центробанку, який підтримував фіксований обмінний курс, що не дозволяло нівелювати дисбаланси в економіці.

На тлі високих ставок у національний валюті, почав зростати попит на кредити в іноземній валюті насамперед з боку великих підприємств і тих підприємств, які мали державну гарантію. Це зумовило зростання середньострокових інфляційних та девальваційних очікувань і в підсумку завершилось валютною кризою.

Власний досвід

Інколи уряди можуть вдаватися до фіскального домінування — підпорядкування монетарної політики поточним цілям та завданням фіскальної політики. Так, вони часто вдаються до збільшення бюджетних видатків за деякими програмами, особливо соціальними, напередодні виборів. В умовах обмеженості ресурсів зростає бажання вирішити це питання через емісійне фінансування бюджетного дефіциту. Проте як нарощення державних запозичень, так і використання емісійних коштів центробанку в умовах високого рівня бюджетного дефіциту і державного боргу не сприяють досягненню монетарної цілі з забезпечення цінової стабільності та можуть призвести до макроекономічної дестабілізації.

Прикладом фіскального домінування в Україні є надання в 1990-х за рішеннями парламенту та уряду пільгових кредитів для підприємств певних секторів економіки та пряме фінансування центробанком видатків бюджету. Як наслідок, макроекономічна ситуація в Україні вийшла з-під контролю. У 1992 — 1994 інфляція на своєму піку сягнула понад 10 000%

Прикладом фіскального домінування в Україні є надання в 1990-х за рішеннями парламенту та уряду пільгових кредитів для підприємств певних секторів економіки та пряме фінансування центробанком видатків бюджету. Як наслідок, макроекономічна ситуація в Україні вийшла з-під контролю. У 1992 — 1994 інфляція на своєму піку сягнула понад 10 000%, а реальний ВВП впав на 9,7%, 14,8%, 22,8% відповідно. Наслідком цього було катастрофічне падіння рівня життя громадян.

У 2010−2013 роках Україна мала ще один негативний досвід фіскального домінування. Уряд через випуск та продаж Національному банку державних облігацій фінансував вирішення низки проблем, зокрема, погашення заборгованості по ПДВ, збільшення статутного капіталу банків, капіталізацію НАК «Нафтогаз», соціальні виплати тощо. Така «прихована» емісія спричинила накопичення дисбалансів в економіці і фінансовій системі. Разом з анексією Криму та початком військових дій Росії проти України ці дисбаланси реалізувалися упродовж кризи 2014−2015 рр.

В одному човні

Координація монетарної та фіскальної політик зовсім не означає беззаперечне підпорядкування цілей однієї іншій. Оскільки це призводить, як правило, до недосягнення цілі з макроекономічної стабільності. Така координація також не потребує узгодження абсолютно всіх кроків уряду та центробанку.

Ключовою передумовою успішної реалізації цих політик є чітке визначення їхніх цілей та розподіл повноважень між органами влади. Різні країни мають різний досвід координації монетарної та фіскальної політик. Наприклад:

у Польщі така взаємодія реалізується у межах Комітету з управління державного боргу, де Національний банк Польщі висловлює свою оцінку основних показників державного бюджету;

у Чехії відбуваються систематичні консультації центрального банку та уряду з питань економічної політики;

у Туреччині уряд офіційно підтверджує спрямованість бюджетної політики на досягнення визначеного центробанком рівня інфляції;

у Великій Британії взаємодія між фіскальною та монетарною політиками забезпечується через обмін інформацією між урядом, який визначає цілі для обох політик, та Комітетом монетарної політики.

В Україні координація монетарної та фіскальної політик забезпечується через обмін інформацією, проведення взаємних консультацій між Урядом та Національним банком України з питань грошово-кредитної політики та політики соціально-економічного розвитку. Зокрема, така співпраця відбувається з питань макроекономічного прогнозу, проектів Бюджетної декларації та Державного бюджету України, проектів рішень щодо проведення політики, руху бюджетних коштів тощо. Крім того, з 2015 року засідання Ради з фінансової стабільності стали ще одною платформою для обговорення взаємодії.

Незалежність центрального банку від політичного впливу виступає необхідною умовою як забезпечення дисциплінованості фіскальної політики, так і в широкому контексті - макроекономічної стабільності

Тож уряд і центробанк під час ухвалення рішень мають брати до уваги цілі, завдання та ключові заходи один одного, а також їх вплив на власну спроможність забезпечувати досягнення встановлених цілей. Водночас незалежність центрального банку від політичного впливу виступає необхідною умовою як забезпечення дисциплінованості фіскальної політики, так і в широкому контексті - макроекономічної стабільності.

Досягненню середньострокової цілі НБУ з інфляції у 5% сприятиме саме скоординованість достатньо жорсткої монетарної політики та виваженої фіскальної політики. Як кажуть, однією рукою в долоні не заплещеш.

Спеціально для НВ Бізнес

Більше поглядів у розділі Експерти НВ Бізнес


Лекція НВ

ВЕЛИКІ ГРОШІ З ЄВГЕНОМ ЧЕРНЯКОМ

Три години практичних порад та відповідей на будь-які питання від голови наглядової ради Global Spirit та автора популярного YouTube-каналу про бізнес та фінанси — Big Money

Докладніше