Чого бояться українські бізнес-лідери, а чого — весь світ
СЕО світових компаній визнають, що швидка адаптація до змін стала новою валютою бізнесу. А що в Україні?
Кадровий дефіцит, регуляторні та операційні ризики, на думку українських бізнес-лідерів, — головні виклики для українських компаній. На відміну від колег у світі, бізнес в Україні не відносить до числа пріоритетних питання екології або підривні технології.
У цьому році компанія KPMG в Україні провела друге щорічне опитування «Погляд керівників в Україні 2019» серед керівників найбільших українських компаній. Одночасно був випущений звіт KPMG 2019 Global CEO Outlook, який ґрунтується на результатах опитування 1300 СЕО компаній з 11-ти найбільших економік світу. Якщо порівняти їх результати, стає очевидним, що особливість української економіки, зав’язаної, головним чином, на сировинне виробництво і сільське господарство, все ще обмежує її від тиску ризиків, які світові СЕО вважають основними. Поки на наших очах у світі формується нова модель зростання компаній, заснована на швидкій адаптивності до змін, український бізнес може встигнути переосмислити власні стратегії розвитку.
У міжнародному звіті чітко простежуються кілька тенденцій.
По-перше, головним слоганом у світі все частіше стає фраза «адаптуйся швидко». СЕО світових компаній визнають, що швидка адаптація до змін стала новою валютою бізнесу. Якщо компанія зволікає, то вона просто збанкрутує.
По-друге, на перший план вийшов ризик кліматичних змін і погіршення навколишнього середовища. Якщо в минулому році він був лише на четвертому місці, то в 2019 — на першому.
По-третє, збільшується кількість компаній-адептів діджитал-трансформації і впровадження новітніх технологій, що дозволяє швидко змінювати і автоматизувати внутрішні процеси.
На Заході визнали, що IT-системи колишнього формату при перебудові моделі роботи вимагають колосальної кількості часу і грошей. Навіть якщо ви інвестували ресурси, це зовсім не означає, що на виході така система буде добре працювати. Найчастіше компанії мають розрізнені системи, які одна з одною не стикуються, створювалися в різний час різними постачальниками. Це стало однією з причин, через які ризик, пов’язаний з новими технологіями, вийшов у цьому році на друге місце в глобальному дослідженні.
Третім ризиком за результатами 2019 Global CEO Outlook стала загроза територіальності. Мається на увазі політика протекціонізму, торгові війни, нові тарифи тощо. Багато компаній розміщують виробництва компанії в Азії, збирають продукт в Америці, а упаковують в Європі. Тобто внутрішні взаємозв'язки при посиленні територіального ризику розриваються, і це дуже сильно впливає на бізнес. В Україні цей ризик теж присутній, але значно меншою мірою. Поступово обсяг торгівлі з Євросоюзом зростає, і, на мій погляд, загроза територіальності набуватиме все більшої ваги.
Головні виклики для українських компаній
У цілому в Україні, як показує дослідження KPMG, пріоритетність ризиків інша. Наприклад, загроза кліматичних змін взагалі не входить до топ-5. Проте перше місце другий рік поспіль посів ризик, пов’язаний з дефіцитом кадрів. Я думаю, що, справа не тільки в трудовій міграції. Сьогодні у всьому світі талановитих фахівців не вистачає. Наприклад, таку ж проблему має США. Інше питання, що на Заході бізнес із цим викликом справляється, успішно конкуруючи за таланти, і тому він не входить до числа ключових, як у нашій країні.
На другому місці в Україні знаходиться регуляторний ризик, який у світі до п’ятірки загроз не входить. На мій погляд, проблема в тому, що українські компанії управляють регуляторними ризиками значно гірше, ніж колеги в світі. Західні компанії звикли до необхідності виконувати регуляторні вимоги в 100% обсязі і розуміють, що це коштує грошей. Як наприклад, у разі, коли необхідно утримувати різного роду комплаенс служби. На відміну від Заходу, бізнес в Україні поки не навчився так працювати: вважається, що необхідність створювати комплаенс підрозділи тільки ускладнює роботу.
Ще один висновок, який можна зробити за підсумками українського звіту KPMG: дефіцит кадрів підштовхує українські компанії збільшувати інвестиції в розвиток персоналу. 56% бізнес — лідерів відзначили, що інвестиції спрямовують, насамперед, у людський капітал. У той час як пріоритетом для інвестицій у нові технології вважають 43%. У світі ж СЕО більш схильні спрямовувати фінансові ресурси в нові технології, оскільки, інвестуючи в людей, діджитал-трансформацію не створиш. Це нерозривно пов’язано з успіхом компанії і необхідністю швидко змінюватися, що вже стало головним фактором для виживання на ринку. В Україні, у більшості своїй, розуміють, що діджитал-трансформація потрібна, але при цьому реальних інвестицій здійснюється дуже мало.
Цікаво також відзначити, що більшість українських СЕО більше розраховують на середньостроковий або довгостроковий успіх своєї компанії і вибудовують стратегії на більш тривалий період. У той час як більшість західних бізнес-лідерів роблять фокус на короткострокові результати. Тобто працюють на інтереси акціонерів, які хочуть отримати свої дивіденди в кінці року. В Україні CEO думають про інтереси власника, який найчастіше є фізичною особою. Основний пріоритет для них — збільшення вартості компанії, щоб, наприклад, більш вигідно продати бізнес.
Відрізняється й оцінка кібер-ризиків. Зараз серед українських СЕО існує певне недостатнє розуміння того, що таке кібер-загроза. Я часто чую думку, що найстрашніше в разі, якщо компанія зазнає атак, це зупинка систем. Тому потрібно мати можливості їх швидко відновити. На Заході під кібер-ризиком мається на увазі втрата клієнтських даних, порушення зобов’язань перед клієнтом, репутаційний збиток. Якщо пам’ятаєте, то компанія Cambridge Analytica збанкрутувала не через те, що не змогла відновити процеси, а через втрату репутації. Можливо, українському бізнесу просто необхідний час це усвідомити або стати свідками кейсів аналогічних Cambridge Analyticа на українському ринку.
Спеціально для НВ Бізнес
Більше поглядів — у розділі Експерти НВ Бізнес
