Це бета-версія нового сайту Нового Времени. Надсилайте свої зауваження на адресу newsite@nv.ua

Що дасть закон про аграрних радників

10 листопада 2017, 20:00
1378
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Сільське господарство виступає сьогодні як потужний двигун розвитку економіки України, досягаючи 12% ВВП, і це далеко не межа

У вас є величезний природний потенціал чорнозему, придатний клімат і доступність водних ресурсів. Якщо зняти багато лімітуючих факторів і дати можливість повномасштабного розвитку сільського господарства, за умови дотримання принципів сталого розвитку, Україна дійсно зможе вийти на світовий рівень по багатьом категоріям цієї галузі.

І тут крім відкриття ринку землі та надання дешевого фінансування — потрібні знання. Необхідно повертати знання роботи на землі, повагу до землі, особливо у ставленні до молодої генерації, так як через колективізації і ліквідації "куркулів" в недалекому минулому зв'язок генерацій був перерваний.

Закон про сільськогосподарську консультаційну (дорадчу) діяльність був прийнятий в Україні ще в 2004 році. Державне фінансування цього напрямку досягло вершини в 2006 році в обсязі 12 млн грн, до 2011 року впало до 5 млн грн і, починаючи з 2013 року фінансування з державного бюджету припинилося. І це незважаючи на те, що згідно із законом на фінансування консультаційних служб повинно йти не менше 5% від державних програм з розвитку сільського господарства та сільської місцевості.

В даний час сільськогосподарські дорадчі служби існують тільки за рахунок підтримки місцевої влади або проектів технічної допомоги міжнародних донорів. Всього в Україні зареєстровано 76 консультаційних служб, але тільки 10 з них мають дійсний сертифікат.

І тут виникає питання: Чи потрібно взагалі за державні гроші фінансувати сільськогосподарські консультаційні центри?

При спілкуванні з фермерами виходить так: одні кажуть, що їм сільгоспконсультанти не потрібні, тому що вони знають менше, ніж самі фермери. Цю думку можна зрозуміти, враховуючи чисто теоретичну систему освіти радників. Інші аграрії визнають позитивний досвід спілкування з консультаційною службою, особливо в організаційних, економічних, маркетингових питаннях при запуску сільськогосподарської діяльності.

Друге питання стосується самого Закону про сільськогосподарську консультаційну діяльність і його недосконалість та забюрократизованість.

Закон обмежує коло суб'єктів, які можуть стати консультантами. Це можуть бути тільки юридичні особи, незважаючи на те, що таке обмеження суперечить положенням законодавства про рівні права і можливості для всіх суб'єктів господарської діяльності.

Поділ консультантів на "радник" і "експерт-радник" зайве. Закон впроваджує кількісні обмеження (мінімум три "радника", які пройшли реєстрацію і внесених до реєстру), замість того, щоб забезпечити якість консультаційної служби. Фермеру ж все одно, скільки "радників" працює в консультаційної службі — 10 чи 1, йому важливо отримати відповідь на своє питання.

І тут виникає третє питання: як забезпечити якість послуг консультаційних служб?

Навчання "радників" і "експертів-дорадників" в вищих навчальних закладах без практичного досвіду — не має сенсу. В Європі, де консультаційні служби працюють вже багато років, спостерігається перехід на приватну комерційну базу при можливій підтримці державними програмами. У Великій Британії консультаційна служба трансформувалася в комерційну. В Австрії та Франції вона працює при аграрних палатах, які об'єднують сільгоспвиробників. У Німеччині консультаційні служби змішані: державні, приватні і при аграрних палатах. І такий похід більш логічний.

Найпростіший спосіб довести якість послуги — наявність попиту, коли споживач послуги готовий за неї заплатити. Тут варто подумати над тим, що більше гарантує якість послуги: надання сертифікату та юридична форма постачальника або поява реального попиту на послугу. В Україні в період нарощування обсягів сільського господарства і підвищення його ефективності і стійкості варто подумати над комбінованим фінансуванням консультаційних служб за рахунок коштів державного бюджету, місцевих бюджетів, часткового надання платних послуг нижче ринкового рівня і по можливості донорських проектів.

Професійна робота консультаційних служб в Україні може стати одним із драйверів виконання завдання урядової Концепції, яка була прийнята 13 вересня 2017 року: підвищення кількості фермерських господарств мінімум на 10% (близько 3600 господарств) до 2020 року.

Мінагро має намір використовувати мережу консультаційних служб також для інформування аграріїв про програми державної підтримки сільського господарства.

Консультаційні служби можуть бути затребувані в період після запуску ринку землі та бажаної трансформації "особистих селянських господарств" в сімейні ферми. Консультаційні служби також можуть допомагати в організації сільськогосподарських кооперативів, при впровадженні сільськогосподарської науки.

З огляду на екологічні виклики, виконання вимог політики зі зміни клімату, розвиток органічного виробництва — роль сільськогосподарських консультаційних центрів може і повинна збільшуватися. Але тут важливо, щоб центри були дійсно професійні, володіли практичними знаннями, досвідом і новими технологіями. В іншому випадку вони просто будуть нікому не потрібні.