Моя книга року. Топ-менеджери, економісти, лідери думок про книги, які запам’яталися у 2021-му

Я багато читаю і рекомендую читати не тільки книги з менеджменту, а й художню літературу. Книгами, які допомогли мені замислитись про прийняття рішень, прогнозування, боротьбу з невизначеністю, були, наприклад, «Мислення швидке й повільне» Деніела Канемана, есе Філіпа Тетлока про експертні судження та прогнозування. Мені також дуже подобається перша книга Нассіма Талеба «Обдурені випадковістю». Крім того, ви ніколи не помилитеся з класичною літературою XIX століття.

Три найкращі книжки року для мене:

Вузький коридор. Дарон Аджемоглу, Джеймс Робінсон. Я читав багато книжок про реформи в країнах, про процес демократизації та побудову держави. Мабуть, нова книжка Аджемоглу та Робінсона не є посібником для практикуючих реформаторів, але це точно одне з найбільш глибоких та широких досліджень з усіх цих питань. В книжці є кейси майже усіх країн світу — від Месопотамії до Венеціанської республіки, від бездержавних суспільств до сучасних Сполучених Штатів. Дуже рекомендую усім, хто не стільки шукає прості відповіді на складні питання розвитку держав, а більше хоче зрозуміти, що між гнітом деспотичної держави й насильством від бездержав’я коридор до свободи дійсно вузький. І нам, як країні, в той час коли ризики тільки збільшуються, дуже важливо в ньому опинитися та бажано там затриматися.

Культурна карта. Ерін Меєр. Я прочитав цю книжку ще в січні та багато її цитував протягом року. Книжка дуже легка для прочитання та багата на приклади з практики. Я працюю в міжнародних організаціях з мультикультурним середовищем більше 15 років та дивуюсь, чому ані в фінансовій групі, яка працювала на більше 20 ринках, ані в МВФ, в якому працюють експерти з 180+ країн, мені ніколи не запропонували семінар з теми, які веде Ерін Меєр — про те, як зрозуміти та подолати бар'єри міжкультурного спілкування в організаціях. Інстинктивно ти розумієш, що італійці та скандинави по-різному ставляться до ієрархій, а французи та американці також критикують та хвалять в різний спосіб. Але Меєр дає багато порад, як в мультикультурних організаціях вести дискусію, долати суперечки, давати фідбек та планувати час. Дуже рекомендую, особливо молоді, яка тільки планує свою кар'єру.

Дикий захід східної Європи. Павло Казарін. Мені надіслали цей збірник есе саме перед різдвяними святами. Я його прочитав за декілька днів. В голос. Своїй родині. Та вже цитував багатьом друзям під час зум-колів. Наприкінці книжки автор пише, що має мрію, щоб ця книжка стала не актуальною. Але, незважаючи на те, що есеї були написані протягом останніх років, вони дуже злободенні. Автор дуже професійно реконструює та пов’язує багато сенсів про країну, мир, війну, медіа, розказує про минуле та розмірковує про майбутнє. Читати деякі глави дуже болісно, але потрібно. Це як совість, з якою важко, але її треба мати.

Дайджест головних новин

Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV

Підпишись

Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Український Майдан, російська війна. Хроніка та аналіз Революції Гідності. Михайло Винницький. Ця довгоочікувана книга — перше професійне історичне та соціологічне дослідження Революції Гідності (Євромайдану). У минулі роки вийшло чимало збірок спогадів учасників подій та журналістських публіцистичних описів. Але дотепер бракувало видання, яке би розклало по поличках всі події, їхні рушійні сили, причини та наслідки у короткостроковому та довгостроковому вимірах.

Це український переклад з англійської книги автора, що вийшла позаминулого року. Вона стала важливим інструментом активного спростування двох найбільш поширених у світі наративів про Революцію Гідності: теорії, що Україна стала лише полем протистояння між Заходом та Росією (таке пояснення відкидає будь-яку свободу волі українців, які виглядають пішаками у грі супердержав), та теорії, що причиною подій став історичний розкол між «двома Українами» (цієї позиції тримаються ідейні нащадки Гантінгтона, яким кортить довести, що Україна не може існувати).

Книга складається з двох частин. Перша частина, Хроніка, подає детальний аналіз перебігу подій, починаючи з передумов і завершуючи російським вторгненням, а також українськими реформами та іншими суспільними явищами, що сталися до написання книги (2018). Хоча автор був учасником і свідком подій, вперше вони подані не фрагментарно, а послідовно й у взаємозв'язку.

Друга частина, Аналіз, осмислює події, що розпочалися у листопаді 2013 (і ще не завершилися, вони продовжують розгортатися нині), як троїсту революцію: національну, буржуазну (економічну) та постмодерну (ціннісну). Революцію гідності не можна адекватно описати, нехтуючи будь-яким із цих трьох вимірів. Лише інтегральний погляд дозволяє зрозуміти, чому все сталося саме так, чи могли бути інші сценарії і що буде далі. Але автор на цьому не зупиняється і стверджує: українські події стали першою ластівкою великих соціально-політичних зрушень, масштаб і значення яких виходять далеко за межі нашої країни.

Подолати минуле: Глобальна історія України. Ярослав Грицак. Історія зазвичай постає як нагромадження фактів. І це призводить до того, що історію знають, але не розуміють. Кажуть, історія нічому не вчить, але так стається саме тому, що знати і розуміти — різні речі.

Ярослав Грицак написав фундаментальну працю, мета якої — навчити розуміти українську історію. 15 років роботи втілилися у книгу, яка має стати настільною для всіх, хто хоче розуміти Україну, не лише її минуле, а й теперішнє й майбутнє. Зрозуміти українську історію можна лише як частину глобальних історичних процесів — від поширення християнства тисячу з гаком років тому до тих великих зрушень в економіці, релігії, культурі та політиці, які запустили Колумб та Лютер 500 років тому, і далі до національних пробуджень ХІХ сторіччя та багатовимірної, багатошарової революції й війни сто років тому. Україна як країна постала внаслідок тих процесів, які сформували сучасну Європу, стверджує автор. І це дає ключ до української історії.

Читаючи цю книгу, ви зрозумієте, чому поети важливіші для творення нації, ніж політики, звідки взялася і що собою являє українська мова, хто такі русини, малороси й українці та як мінялося значення цих слів. А також чому в суперечці істориків-«реалітетників» та істориків-«націоналістів» виявилися правими перші. Як фронтір модерну сформував козаків, як козаки стали українцями, куди поділася їхня спадщина, як «українське питання» сформувало СРСР, а потім його розвалило, та які протиборчі сили сформували сучасну Україну.

Наприкінці книги Ярослав Грицак пропонує подивитися на Україну як на країну «зроби собі сам» і детально розбирає складові, з яких нині за нашою участю збирається нова реальність: спадщина імперій та нація, демократія та економіка, еліти та громадянське суспільство, цінності та мрія. Ми добігаємо останні кілометри нашого довгого шляху до модернізації, стверджує автор, але вони найскладніші.

Книга, що найбільше вразила у 2021 році - Переворот. Зламні моменти в країнах, що переживають кризу. Джаред Даймонд.

У цій книзі автор детально розбирає приклади семи країн, які успішно подолали загальнонаціональні екзистенційні виклики. Водночас робить це на основі методології, що базується на подоланні особистісних криз. У такий спосіб він прокладає місток між особистістю і нацією, між психологічними чинниками ухвалення рішень на рівні окремого індивіда та суспільства. Крім того, автор аналізує поточні виклики і можливі сценарії для Японії, США та світу.

І хоча Україна згадується в тексті лише двічі, під час читання цієї книги мене не покидало відчуття, що вона написана ледь не насамперед саме для українців. І не тільки тому, що досвід протистояння фінами радянській загрозі неминуче викликає прямі паралелі з сьогоденням. Навіть більше, саме розкриття деталей «фінляндизації» демонструє слабку спроможність копіювання такого підходу для нашої держави. Натомість глибоке занурення в ці сім кейсів дає можливість накласти на наші реалії як узагальнені поради автора, так і особливості кожного успішного випадку, та пропустити їх через власний критичний аналіз.

На мою думку, ця книга безперечно має потрапити в перелік обов’язкового вивчення всіх, хто цікавиться політикою, реформами, історією, економікою і хоче зрозуміти, чому одні країни успішні, а інші - ні.

«Скажи мені, які книги ти читаєш, я скажу хто ти», — повністю згоден із цим твердженням. Звісно, нас формують не лише книги, але вони відіграють важливу роль. Поділяюся добіркою книг, які мене надто вразили і надихнули свого часу, і до яких я готовий повертатися щороку.

7 навичок високоефективних людей. Стівен Кові. Корисна книга для тих, хто хоче стати бізнесменом, та для чинних підприємців, які зіткнулися зі складнощами. Вважаю, що для підприємців це одна із ключових книг, адже вона не лише про бізнес, а й про стосунки з людьми. З неї я перейняв принцип win-win — як зробити так, щоб і ви, і ваш партнер виграли. Вважаю, що це єдина правильна концепція, якщо ви хочете досягнути успіху. Технології змінюють світ, але ці 7 ключових правил працюють поза часом. Навіть якщо ви читали цю книгу — раджу перечитати, впевнений, ви чимало речей сприйматимете інакше крізь призму нового досвіду.

Принципи: Життя та робота. Рей Даліо. Книга для тих, хто вже пройшов непросту школу життя, домігся успіху в бізнесі та багато втрачав. Це життєві та управлінські принципи одного з найвпливовіших і найзаможніших людей планети, але я певен, що багато з них можна адаптувати та перенести у ваше життя. Якщо ви прагматично дивитеся на життя і хочете створити успішний бізнес — ця книга допоможе вам бути успішнішими та ефективнішими.

Ризикуючи своєю шкурою. Насім Талеб. Хай там як, про що б ви не мріяли — та коли ми не ставимо на кон власну шкуру і не ризикуємо власними грошима, то, як правило, ставимося до процесу творчо і не досягаємо успіху. Хочете отримати партнера — зверніться до нього з проханням, аби той проінвестував проект. Ви повинні ризикувати однаково: разом виграєте, але й разом програєте — це ключовий принцип партнерства, вдало викладений у книзі.

Думай повільно, вирішуй швидко. Даніель Канеман. Часто-густо ми в бізнесі ухвалюємо рішення надто емоційно. Я сам втратив багато грошей через це. Книга говорить про те, що у бізнесі важливою є раціональна підготовка. Причому не швидка, а глибока та ґрунтовна. Спершу досліджуйте ринок, конкурентів, витрачайте час на аналіз. Коли ви зважили всі за і проти, почули альтернативну думку і збагнули, що у вас є ніша — запускайте процес і швидко впроваджуйте ідею в життя. Це не гарантує вам стовідсоткового успіху, але допоможе уникнути втрат.

Червона пігулка. Подивися правді у вічі! Андрій Курпатов. Книга не зовсім про бізнес, вона про роботу нашого мозку та про те, як ми мислимо та ухвалюємо рішення. Чому нам щось подобається чи не подобається, як ми можемо змінити наші установки та розпочати сприймати життя більш позитивно — про все можна прочитати у книзі «Червона пігулка». Коли ви прочитаєте ці книги, ви точно опинитесь на крок попереду тих, хто ці книги не читав. І ще одна порада: читайте не наодинці, а разом із колегами, командою, партнерами. Таким чином ви зможете обмінюватися думками, інсайтами та ще більше посилювати один одного.

Плутократи. Епоха нових багатих і занепад старої системи. Христя Фріланд. Чому «багаті теж плачуть», як сталося, що з України почалося нове протистояння «мільйонери проти мільярдерів» та як сьогодні виглядає шлях нагору до світової еліти. Канадська журналістка українського походження, екс-міністерка закордонних справ Канади, намагається розібратися як пов’язані гроші, політика та ідеї. Великі гроші. Христі є про що розповісти — вона працювала у FT, The Washington Post, The Economist, Reuters.

Історія ІКЕА. Інгвар Кампрад, Бертіл Торекул. Які принципи зробили ІКЕА брендом, що закохав у себе світ. «Простота поведінки дає нам силу». Зміна життя на краще, вважав Кампрад, — це також звільнення від статусів й умовностей, тобто піднесення своєї свободи на новий рівень.

Усе побачиш, коли пригальмуєш. Гемін Сумін. Геніально прості поради від дзен-монаха, як написали The Daily Mail. І краще не скажеш. Думаю, ще років 5 назад, я би не звернув увагу на цю книжку. Цього ж року вона потрапила мені на очі символічно, коли в дорозі зупинився на ОККО. Схоже ми помічаємо лише те, до чого дозріваємо.

Мій рік розпочався з книги Даніела Канемана «Мислення швидке й повільне». Так, вона не нова, але якщо ви досі її не читали, дуже раджу. У моєму списку літератури ця книга була дещо нетиповою, адже я переважно читаю про речі, що безпосередньо пов’язані з бізнесом. Ця ж книга про психологію. Мені цікаво читати те, що ставить під сумнів моє світосприйняття. А Канеман замахнувся на мого улюбленого Джима Колінза та аналіз, викладений в книзі «Побудовані навічно. Успіх компаній, що володіють баченням». Крім цього, чого тільки варте твердження, що сильний керівник управляє успішним бізнесом всього на 10% відсотків частіше, ніж керівник так званого випадкового розподілу. Або ж інше твердження, що на високоефективних ринках обґрунтований вибір фінансового трейдера не є точнішим, аніж сліпий. Ефект ореола, праймінг та багато чого іншого на конкретних прикладах — про це все, на мою думку, варто почитати у лауреата Нобелівської премії.

Іншою книгою, яка вразила мене цього року, стала робота Білла Ґейтса «Як відвернути кліматичну катастрофу». Теж, до речі, не про бізнес. Екологічна проблематика — давно вже не данина моді чи просто популярна тема, якою опікуються декілька «психів». Це реальна загроза, яка стосується кожного і в особливості наших дітей. До речі, це перша із книг, яку ми з дітьми разом слухали в машині з однаковою цікавістю — вони не те що не просили вимкнути, а, прослухавши декілька глав, просили залишити та задавали питання. Книга дає структурований та широкий аналіз того, що «вбиває» нашу планету, хто є найбільшими забруднювачами і що ми можемо зробити, аби відвернути кліматичну катастрофу. Сьогодні ми багато говоримо про те, що промисловість шкодить навколишньому середовищу. Також розуміємо переваги зеленої енергетики. Проте на шляху її розвитку стоять складні питання, пов’язані зі зберіганням чи транспортуванням електроенергії на велику відстань. Дивуєшся, коли дізнаєшся, що, наприклад, яловичина — найбільш невигідне м’ясо з точки зору екології. Все більше й більше з’являється загроз для виживання людства. Практично всі із них — наслідок нашої ж діяльності. Нам дуже варто про це задуматись та вжити відповідних заходів. Ця книга якраз про це.

Моя книга року «No Rules» про культуру Netflix Еріна Маєра і Ріда Гастінгса і те, як створити команду з акцентом на концентрацію таланту. За таких умов кожен підсилює один одного і тоді можна робити ставку на здоровий глузд, а не на контроль. Мені ця книга резонує з тим, як ми в izibank будуємо власну культуру і процеси.

Ще одна книга «Чому нації занепадають?» Дарона Аджемоглу та Джеймса Робінсона — прочитала її раніше, але відгукується підходом до створення довгострокового успіху. Така модель, на мою думку, працює не лише на макрорівні, але й на рівні бізнесів, компаній, команд. І творча деструкція, як необхідна умова для ініціації змін та розвитку.

Серед творів, які я прочитав цього року, хочу відзначити книгу «One Page Management» («Менеджмент однієї сторінки») авторства Ріаза та Лінди Хадем і Роберта Лорбера. Перше видання книги з’явилось ще наприкінці 80-х, проте з того часу вона неодноразово перевидавалась. Передмова твору починається з фрази «Більше — не завжди краще». Це книга для всіх, хто займається бізнесом і хоче зберегти ясність розуму та націленість на результат попри велику кількість інформації, яка «падає» на сучасну людину кожної миті. Вона відповідає на питання: як визначити, що з цієї великої кількості інформації є важливим саме для тебе та твого успіху?

Мета цього дуже практичного посібника з менеджменту — показати, що сторінка хорошої інформації - це все, що потрібно для досягнення успіху в роботі. Хоча насправді автори рекомендують мати скринінгову систему з трьох звітів, але кожен з них не має бути більше однієї сторінки. Назви цих звітів — це «фокус» (які цілі для вас є найважливішими), зворотний зв’язок (що є добрим та поганим у вашій діяльності для досягнення цих цілей), а також менеджмент — про те, як саме ваші підлеглі віддаляють вас від виконання цілей або наближають до їх реалізації.

Ще одна техніка, про яку розповідають автори, — чотири кроки, які дають можливість визначити найважливіші взаємовідносини, важливі зони успіху з різних точок зору, ключові фактори, які сприяють досягненню успіху, та дані, які допоможуть ці фактори визначити.

Сюжет книги розгортається на прикладі вигаданої компанії XCorp та її керівника Браяна Скотта. Автори зазначають, що і ця компанія, і ця людина є вигаданими, проте їх проблеми — з реального життя компаній різних галузей економіки, з якими вони мали справу за свою багаторічну кар'єру в сфері консалтингу. Раджу прочитати цю книгу менеджерам різних щаблів — поради в ній, на мою думку, є універсальними і дуже корисними як управлінцям-початківцям, так і досвідченим менеджерам.

Як на мене, читання книг про бізнес, за винятком спеціальної літератури, яка надає знання, необхідні для роботи, це марнування часу. Особливо безглуздо його витрачати на книги, в яких автори розповідають про те, як будувати карколомні кар'єри і створювати статки. Чому? Та тому, що найчастіше ці історії — суцільний обман. Ну хто ж вам чесно писатиме про те, як усе відбувається насправді? Хто зважиться від першої особи розповісти, скільки принижень довелося зазнати, скільки разів підрахувати і скільки невинних душ прибрати на шляху нагору? Та ніхто! Всі писатимуть елейні історії про те, як вони працювали, навчалися на помилках, терпіли та вірили, а потім — «Раз!» і все здійснилося.

Це правда, що працювати і вірити необхідно, але цього замало, щоб посісти належне місце в «харчовому ланцюжку». Потрібно ще навчитися усувати на шляху конкурентів, адже працьовитих та терплячих забагато, а місць нагорі замало. Тож усі ці поради про те, як досягнути результату — найчастіше порожня банальщина та брехня, що вдовольняють лише його автора-графомана. Найкращий приклад — історія знаменитого «продавця щастя» Тоні Шея, який писав книгу про «щасливий» бізнес і «лікував» депресію алкоголем та наркотиками. А хтось зі справжніх митців художньої літератури міг би зробити з його історії велику трагедію. Тож читайте класичну художню літературу. Саме там можна віднайти правду та оригінальні сентенції. Не знаєте, з чого розпочати, — прочитайте «Людську комедію» Бальзака, там більше правди про ціну успіху, ніж у всій бізнес-лобуді разом узятій.

Книги для мене — можливість відключитися, перезавантажити голову, відволіктися. Читання схоже на медитацію. Трапляється часом так, що складно ухвалити потрібне рішення. Книжка в цьому випадку дуже допомагає: прочитав декілька сторінок, у голові щось клацнуло, і вже знаєш, що робити.

Із прочитаних за рік книг найбільше вразила автобіографія Райнхольда Месснера «Моє життя на межі». Він альпініст, першим у світі зійшов на Еверест без кисню. А потім — і на 14 вершин-восьмитисячників. Історія про його життя і добровільну «дорогу в пекло».

Із гучних книг читав «Есенціалізм. Шлях до простоти» Грега Маккеона. Якщо стило, твір про те, що потрібно концентруватися на важливому, розставляти пріоритети і прямувати тільки потрібним напрямом. Якщо розпорошуватися на зайве, ніколи не досягнеш успіху.

А ще сподобалася «Від хорошого до великого. Чому одні компанії роблять прорив, а інші ні» Джима Колінза. Автор проаналізував досвід компаній, які свого часу стрімко понеслися вгору. Відтак визначив умови, потрібні для такого прориву. Книга не є художнім твором: у ній викладені економічні межі, в яких опинилися ці бізнеси, та послідовність кроків, що спонукала до довгострокового успіху. Написано як дослідження, але читається доволі легко.

Цього року хочу порекомендувати читачам надихнутися візуальною естетикою в книзі «Illustration in Ukraine. Ілюстрація в Україні». Це перше видання, присвячене роботам художників-ілюстраторів нашої країни, кожен з яких має свій унікальний стиль у творчості. Я був приємно вражений кількістю талановитих українських ілюстраторів, а також їх роботами. На мою думку, їх творчість може бути інтегрована не тільки у видавництво книг, а насамперед, в оформлення внутрішнього дизайну об'єктів комерційної нерухомості.

При облаштуванні нового офісу нашої компанії ми використали низку ілюстрацій з книги в якості принтів на стіни, які доповнюють інтер'єр і роблять атмосферу в офісі більш живою. До того ж «Illustration in Ukraine» підтверджує, що не тільки міжнародні видавництва можуть випускати якісну та професійну літературу, але й локальні компанії.

Трилогія бажання. Т. Драйзер («Фінансист», «Титан», «Стоїк»). Роман про трансформацію особистості, в якому є все: труднощі, перемоги та дуже життєвий герой — сильний, харизматичний і при цьому абсолютно безпринципний. Книгу можна читати як підручник з психології або посібник «Як заробити мільйон».

Дерево росте в Брукліні. Бетті Сміт. Американська художня класика про завжди актуальне: дорослішання та сім'ю, силу духу та суспільну мораль, бідність та бажання зростати. І на всі ці філософські теми розмірковує одинадцятирічна Френсі з Брукліна. Не знаю, як це працює, але під час прочитання відчуваєш себе щасливішою і вдячною за те, що маєш. Рекомендую читати та обговорювати з тінейджерами.

Відпустіть їх. Джулі Літкотт-Хеймс. Батьківський must read від викладачки Стенфорду та матері двох дітей про батьківську любов, страх і таку розповсюджену нині гіперопіку, що має негативні довгострокові наслідки для дітей. Маніфест про підготовку до дорослого життя, що вправляє мізки.

Я вибрала по книзі з різних напрямків, але з одним об'єднуючим фактором. Цінність кожної з них для мене — в запитаннях, які виникають після їх прочитання чи навіть швидше в тому, наскільки відрізняються запитання до і після книги.

Найбагатша людина в Вавилоні. Джордж Клейсон — книга, яку варто включити у шкільну програму і прочитати кожному підлітку. Книга, що з одного боку легко, невимушено, за допомогою цікавого сторітеллінгу вчить фінансовій грамотності і з іншого боку, текст, що пробивається до глибин підсвідомого проникливою мораллю та пронизує свідомість цінними лайфхаками з ефективного управління фінансами. «Найбагатша людина в Вавилоні» навчить чесності та заробітку на тому, що є цінним для соціуму і навчить давнім секретам фінансової свободи. Якщо не встигли прочитати — ніколи не пізно.

Книгу Маркеса «Кохання під час холери» критики називають найвеселішою з усього його творчого доробку. Вона розповідає про вічну цінність — кохання, яке не може зруйнувати ні час, ні вік, ні відстань, ні жодні інші перешкоди. Коли покохав по-справжньому — це назавжди. Коли розлюбив — це теж назавжди. Пара літнього віку сідає в човен, піднімає прапор, що сповіщає про те, що на борту епідемія холери і відправляється в подорож відкритими морськими просторами. Він кохав її все життя, він чекав її все життя, він зберіг пристрасть до неї крізь роки. Вона встигла вийти заміж та прожити довге життя з чоловіком і стати вдовою, але теж пронесла крізь роки почуття до героя. І ось вони знову зустрілись, щоб сісти в човен та забути про увесь світ. Адже, якщо дві душі мали зустрітись, то вони зустрінуться за будь-яких умов, навіть під час чуми, війни чи кінця світу. Для мене це зворушлива історія кохання, яке перемагає все — час і простір, життєві негаразди і навіть недосконалість людської душі.

Читати будь-який текст Ярослава Грицака — це неспішно насолоджуватись інтелектом та глибиною знань, водночас щоразу краще розуміти своє місце, як українця, у світі. Хто ми, чому ми такі, якими є, звідки ми прийшли та куди йдемо? Пошукати відповіді на ці питання нам пропонує автор у книжці «Подолати минуле. Глобальна історія України». Книга, як на мене, дає опору молодим та впевненість зрілим, точку, з якої можна не лише оглянутись на минуле України, але й — що значно важливіше — те, ким ми є зараз та куди ми рухаємось. Книга позбавлена історичних кліше та змушує мислити критично. При цьому в процесі читання погляд на свою країну стає сповненим ще глибшим розумінням та повагою.

Нірмал Пурджа (Nirmal Purja), непалець на прізвисько Nims, написав приголомшливу книгу Beyond Possible, екранізація якої вийшла нещодавно на Netflix. Nothing is impossible — як червона нитка історії цього хлопця, який ділиться своїм досвідом унікальних сходжень на всі 14 восьмитисячників світу. Німс перевершив світовий рекорд і в межах свого проекту «14/7 Project Possible» здійснив усі сходження за 6 місяців та 6 днів.

2019 року світ побачив його фантастичну історію. Під час сходження на Аннапурну він і його команда врятували альпініста, який гинув, знявши його зі схилу на висоті понад 8 тис. м. І не змогли врятувати іншого альпініста на схилі Даулахірі, котрий помер у Німса на руках. Хоча вони й зробили все, щоб той вижив. Саме Німс відзняв вірусну світлину, коли застряг у корці перед вершиною Евересту на 7,5 годин — і цей знімок опублікували всі провідні ЗМІ світу.

Мені пощастило познайомитися з ним у вересні 2021 року на оглядовому даху лоджа, в непальському селі Самагаун біля підніжжя Манаслу. Ми якраз готувалися до переходу до базового табору, в рамках експедиції зі сходження на вершину цього восьмитисячника. Поспілкувалися з Нірмалом про різне, зокрема про український альпінізм, зробили спільне фото. Пізніше, вже в базовому таборі, мій гід Володимир Рошко та решта друзів зі спільної експедиції Kuluar та Seven Summit Treks подарували мені книгу Німса з його автографом, яку він підписав одразу, у сусідньому наметі.

Дивно, на що здатна людина, коли вона заряджена вірою у власні сили та завзятістю. Хлопець із простої незаможної непальської родини, який здобув перемогу над межею людських можливостей. Він продовжував прямувати тоді, коли, здавалося, рухатися далі неможливо. Попри все — висоту, погоду, стомленість, розріджене повітря та інші обставини. Дехто назве це нерозсудливістю, але ви мусите розуміти, як живуть і мислять непальці, надто ті, у кого небагато шансів вирватися з бідності. На що іноді здатні ці люди.

Поміркуйте про ваші особисті «неможливості» — про те, що знаходиться поза межами вашої уяви. Байдуже, хто ви і звідки: бідний чи багатий; молода людина чи особа літнього віку; успішний підприємець чи студент у пошуках себе. Уся суть у тім, що «неможливо» — це лишень слово.

За цей рік я мав 3 сходження: на Орісабу в Мексиці, Казбек у Грузії та Манаслу в Непалі. Це мій особистий прорив, який я масштабував, зокрема, на бізнес і його зростання. Такі історії надихають і надають віру. Коли у вас є мета та правильний настрій, необхідні навички та підготовка, ви обережні та дієте з командою заодно — усе вийде гаразд. Так, буде нелегко, але це того вартує. Повірте, почуття, коли ви ступаєте на вершину, — неповторне. Ви все зможете.

Читання для мене — одне з найулюбленіших занять. Але 2021 рік, на жаль, не став винятком — до книг вдавалося діставатися хіба що на відпочинку. А з відпочинком цього року не надто склалося. Із прочитаного виокремлю:

Нотатки Артема Ковбеля «Хроніки аудитора. Форензик — злочин і покарання». У ній розбираються практичні кейси автора, який розкрив всілякі випадки корпоративного шахрайства. Однією з головних проблем будь-якого власника або акціонера в Україні — це поширене бажання менеджерів як середньої, так і вищої ланки (а іноді навіть пересічних службовців) щось привласнити в компанії, яка, на їхню думку, є великою, і цього ніхто не помітить. А форензик — це інструмент, який допомагає власникам мінімізувати ці втрати, виявити вразливі місця і провести розбір польотів в тому випадку, коли крадіжку буде розкрито. Висновок наприкінці книги — вірус шахрайства живе тисячоліттями і буде з нами завжди. Мета будь-якого власника бізнесу — мінімізувати ризики і не забувати стежити за своїм бізнесом.

Ще потішив Павло Казарін виданими цьогоріч замальовками «Дикий захід Східної Європи». Це, як він висловився, дорожні нотатки людини, яка залишила дім, щоб залишитися вдома. Авторська хронологія новітньої української історії. Це спроба систематизувати все, про що ми сперечаємося, на чітких прикладах Ізраїлю, Югославії, Росії, Польщі та інших країн. Показати наші ризики та наші сподівання на державу, комфортну для людей та вирвану з імперських обіймів. Написана легко, читається одним диханням.

Давно лежала і чекала своєї черги книга Рольфа Донеллі «Мистецтво ясно мислити». Вона про ментальні пастки та усвідомленість. Багато років вдавалося вихоплювати деякі її глави шматками і навіть цитувати автора у своїй фб-стрічці. Як це було з історіями про «Пастку незворотних втрат» або про «Шоферські знання». Але раджу всім почитати її повністю. Книжка корисна не лише для тих, хто займається бізнесом, а й будь-якому читачеві.

Ну а на новорічні свята приберіг нову «Червону Книгу Гаріка». Автор — Гарік Корогодський почав писати її ще у 2017 році, потім полишив, але у 2019 та 2020 рр. робота над текстом тривала по 3−4 години на день, а в поїздках, як пише Гарік, по 12. Але потім редактори забракували та «викинули на смітник» більш як пів роману (а це 265 тисяч знаків), а кілька розділів взагалі пішли під нуль, як і п’ятеро персонажів. Але кінцевий результат чотирирічної праці викликає особисто в мене якнайшвидше бажання сісти в крісло і поринути в роман — сімейну історію автора. Де, як «донесла розвідка», будуть яскраві та соковиті спогади про близьких, про п’яне гучне весілля, про пістолет в обличчя, про перший великий бізнес та перші великі проблеми. І звісно ж, вона ще й про рідних і близьких Гаріка людей, яких він пам’ятає та оживляє для всіх нас у своєму романі. Ще один формат якого — сімейний альбом. Також виокремлю ілюстрації всередині роботи Ярослава Голубчика. Читання ще не розпочинав, але на цих роботах реально «зависнув». Аж до мурашок, рекомендую.

Мені подобається фраза «який бізнес такий і ланч». Так само і з книгами: щороку уподобання змінюються, зважаючи на події довкола. Цьогоріч я провів чимало часу на Близькому Сході.

Читав «Сім стовпів мудрості» Лоренса Аравійського. Потужна книга, складна і за формою, і за змістом. Лоренс, до речі, — один із засновників концепції іррегулярної (партизанської) війни, людина з цікавою долею та суперечливим характером. Це робить книгу подвійно цікавою.

Читав офіційну історію Саудівської Аравії та її антипод — «America's Kingdom» із критикою американсько-саудівських відносин. Я намагаюся досліджувати різні точки зору на одну й ту саму проблему, коли маю бажання зрозуміти.

Іноді, після чергової порції новин, читав Пєлєвіна. Давні твори: наприклад, «Числа». Читав «Повстань і вбий першим» — історію targeted killings ізраїльських спецслужб. Чудова книга, яка показує модель операцій спецслужб, прийняття рішень, боротьбу публічних політиків за владу та надає широкий контекст ізраїльської внутрішньої і зовнішньої політики. Прочитав кілька книг Зигаря. Наприклад, «Усі вільні». Я взагалі цікавлюся тим, як одного разу вільна Росія стала тим монстром, яким вона стала. Начебто нічого нового, але знайшов чимало відповідей на безліч питань.

Хочу поділитися з вами деякими з найцікавіших книг, які я почитав торік. Про декілька я вже писав огляди раніше, ну а далі просто перелік, кому стан цікаво та корисно:

Doom: The Politics Of Catastrophe. Niall Ferguson. Про те, чому всі катастрофи, зокрема епідемії, майже завжди є рукотворними і трапляються з вини людства.

The Square And The Tower. Niall Ferguson. Про вплив та роль мереж і спільнот на історію людства задовго до Facebook та після.

The Next Money Crash — And A Reconstruction Blueprint. Uli Kortsch. Усе, про що ви навіть не здогадуєтеся щодо світової фінансової системи.

Putin’s People. Catherine Belton. Про світ, у якому реально живе весь пострадянський простір (зокрема й Україна) і про те, чому Захід став надто слабким.

How To Avoid A Climate Disaster. Bill Gates. Для «чайників» про те, чому придбання Tesla, веганство та сортування сміття, на жаль, не врятують нас і планету.

First Platoon. Annie Jacobsen. Про сучасну війну та американського «великого брата».

The Elements Of Power. David S. Abraham. Про всюдисущі рідкісні метали і про те, як вони стають важливішими за нафту, газ і сталь.

Permanent Record. Edward Snowden. Ще про «великого брата», а також про те, чому будь-яка інформація в цифровому вигляді неминуче є вразливою (як і її власники).

This Is How They Tell Me The World Ends. Nicole Perlroth. Якщо вас налякала попередня книга Сноудена, ця точно поверне в жахіття. Найбільш фундаментальна робота про кібер-(не)безпеку, з якою довелося мати справу.

Усе замахало. Марк Менсон. Чудова книга про те, наскільки важливо не втрачати надію. Вона розкриває причини кризи сподівань, навчає, що робити, щоб не втратити з нею зв’язок. На доступних прикладах і простою мовою автор розповідає, наскільки важливими є емоції, і про те, що не варто відмовлятися від почуттів. Оригінальна інтерпретація природи емоційного інтелекту. Про гармонію між своїми емоціями, бажаннями та розумом.

Як на мене, «Усе хреново» стане в пригоді саме успішним людям. Поясню. Фактично ми сьогодні є найзахищенішими і благополучними люди в історії цивілізації, але при цьому почуваємося як ніколи безнадійно, тривожно і нещасливо. Завдяки тим же сучасним технологіям якість життя поліпшується, але ми дедалі більше зазнаємо тривоги, песимізму, стресу та розпачу. У цьому полягає парадокс успіху. Вражаючий факт: що багатше і безпечніше місце, в якому ви живете, то більше у вас шансів вдатися до самогубства.

Як багаті країни стали багатими, і чому бідні країни залишаються бідними. Ерік Райнерт. У рейтингу країн за рівнем життя Human Development Index, згідно з щорічним дослідженням ООН Human Development Report, Україна в 2020 році посіла 74 місце. А це, на жаль, далеко не перше місце серед інших європейських країн.

Чому країна з таким величезним потенціалом і ресурсами, одним із найбільших європейських ринків не спромоглася досягти ефективності та успіхів? Не створювати здоровий виробничий сектор, а залишатися позаду інших країн Європи? Чи може історичний контекст та практичний досвід країн із високим рівнем життя стати відправною точкою для розвитку нашої країни?

На ці запитання відповідає Ерік Райнерт, відомий норвезький економіст, який займається економікою розвитку та економічною історією. Автор ставить під сумнів ефективність вільної торгівлі для країн, що розвиваються. Він пропагує прагматичний підхід, який заснований на використанні кращих практичних case studies із досвіду країн, що вже досягли визначних успіхів та мають експертизу.

Райнерт на прикладах доводить, що задля досягнення добробуту на етапі розвитку держави необхідно підтримувати реальну економіку всіма можливими способами, вести продуману промислову політику, політику протекціонізму та інвестувати у стратегічні напрями. При цьому ключовими є не ті, які зазвичай обирають країни, що розвиваються з прицілом на мінімальні витрати. А ті прогресивні галузі, що генерують економіку — виробництво, торгівля та інноваційні напрями.

Ця книга надихає на поглиблене вивчення та моделювання економічної реальності. І буде корисною для широкої аудиторії, небайдужої до питань економічного розвитку, особливо для державних діячів усіх рівнів.

Розвиток бізнесу. Інструменти прибуткового зростання. Верн Харніш. Моя настільна книга цього року з дуже крутими кейсами та конкретними рішеннями, які ми вже впроваджуємо у GastroFamily.

Технологія блокчейн — те, що рухає фінансовою революцією сьогодні. Дон Тапскотт, Алекс Тапскотт. Цього року я нарешті почала потроху експериментувати з криптовалютою, і ця книга допомогла прийняти рішення.

Як відкрити ресторан? Магічний посібник у ресторанній справі. Діма Борисов, Маша Сердюк. Вважаю, що цю книгу треба прочитати всім, хто хоче відкрити чи вже відкрив ресторан.

Бхагавад-гіта у перекладі Бориса Гребещикова.

Закони людської природи. Роберт Грін. Кожному траплялося мати справу з деструктивними типами особистості, які використовують вас для своїх цілей, заздрісні колеги та пасивно-агресивні члени сім'ї. Своїм дослідженням людської природи Роберт Грін допомагає вам навчитися розпізнавати негативні моделі поведінки — власні та оточення, а також долати такі моделі. У своїй книзі автор вважає, що секрет особистого впливу полягає в управлінні своїми емоціями та вихованні у собі позитивної робочої етики й доброзичливого ставлення до людей. Як і в попередніх книгах, автор наводить величезну кількість прикладів із життя історичних персон.

Подумайте ще раз. Сила знання про незнання. Адам Грант

Організаційний психолог Адам Грант цього року випустив нову книгу про те, що всі наші принципи та підвалини (як на рівні організації, так і на особистісному рівні) нормально та важливо переглядати через певний час. Можна вигадати ідеальний план, зафіксувати цінності, але в процесі зростання, еволюції абсолютно нормально переглянути їх і, можливо, оновити, змінити. Надто важливою є така когнітивна навичка, як переосмислення та переучування у нашій турбулентній реальності. Це стосується всіх як на індивідуальному рівні, так й у відносинах. Якщо ви керівник, це ще й колективне переосмислення. До речі, кінець року і початок нового — чудовий момент, аби зупинитися і поміркувати, а чи не ухвалюємо ми деякі рішення на автопілоті?

Хороші погані почуття. Рендольф Нессі

Важлива книга в усі часи, коли ментальне здоров’я нарешті стає вартим уваги. Автор — фахівець із психіатрії, який, крім лікування психічних розладів, залучає медицину до еволюційної біології. У книзі на основі науки та досліджень (як автора, так й інших фахівців протягом усієї еволюції психіатрії) йдеться про те, чому ми відчуваємо різні неприємні нам моменти — тривогу, страх, сум, депресію, розпач. Адже можна було б обійтись? Адже природний відбір (у тому числі і наших почуттів) для того й існує, щоб зробити наше життя щасливішим і здоровішим, чуйнішими учасниками суспільства? А ось і ні. Природному відбору байдуже на наше щастя. Для нього головне — наша репродуктивна успішність. Нічого особистого, так би мовити. Звідси все й прямує. Навіть «кохання стає в один ряд із ненавистю, агресією, страхом, експансивністю, замкненістю тощо — воно зливається з ними, оскільки його призначення не в тому, щоб сприяти щастю окремої особи, а щоб забезпечити максимальне передавання контролюючих генів».

Зелене світло. Метью Макконахі

Певною мірою раптова книга — це не мемуари, не автобіографія, а щоденник і підходи до життя голлівудського актора Метью Макконахі. Побачила книгу, здається, у списку The Guardian у топі-2020 біографій селебрітіз. Здивувалася, але зацікавилася. Отже, Меттью згадує дитинство, поїздку за обміном до Австралії з хостами-«гестапо», перші ролі в кіно. Батьків, які розлучилися двічі та одружилися тричі одне з одним. Свою філософію життя Метью називає «livin» — без «g» наприкінці слова, оскільки «життя» — це дієслово. З дисклеймером, що автобіографії сучасних «зірок» — не мій жанр і Макконахі крутий, але не найулюбленіший актор, скажу відверто, що ця книга дуже сподобалася.