Ще один погляд на енергетичну кризу

24 лютого 2017, 12:00
Про блокаду, підключення до мереж і ... біомасу

"Добрими намірами вимощена дорога в пекло"

Ця крилата фраза могла б ідеально підходити для опису ситуації зі скандальною постановою НКРЕКП, що стосується підвищення вартості приєднання до електричних мереж. Могла б, якщо допустити що добрі наміри взагалі були. Профільній спільноті добре відомо, що підключення до мереж - процес, м'яко кажучи, непрозорий. Всі ми живемо в одній країні і знаємо, де непрозорість – там дружина начальника шлагбаума стає надуспішною бізнес-леді, маючи 2 ятки і три ФОПа. Комісія каже: "Окей, проблема зрозуміла, зараз все виправимо", але дрібним шрифтом ніби дописує "корупційна рента буде узаконена, а її розмір збільшено, разів так у... 6!!!». По суті введено черговий податок на інвестиції. Чи піде це на користь ринку, це питання риторичне... Я глибоко переконаний, що в ринкових відносинах будь-які бар'єри, мито, ліцензії тощо є абсолютним злом. Чи випадкове в такій ситуації почесне 166 місце у глобальному рейтингу економічної свободи? Скоріше ні, могло б бути і 186, або 206... хоча ні, учасників всього 180.

Відео дня

Я запропоную ще один погляд на те, до яких наслідків може призвести набуття чинності даної постанови. Мова піде про блокаду, вугілля та енергетичну кризу.

Приймати тактичні, екстрені рішення - прерогатива виконавчої влади, не мені радити їм, що робити тут і зараз. А ось питання стратегії вимагають всебічного обговорення та аналізу всіх наявних варіантів. Тому я хочу поговорити про те, що можна і потрібно робити, для того, щоб позбутися вугільної залежності в принципі. Ані вугілля з ОРДЛО, ані диверсифікація поставок, а саме відмова від вугілля та/або диверсифікація джерел енергії. Мова піде про відновлювану енергетику та роль біомаси в енергетичному балансі країни. Але для початку...

Короткий екскурс в агросектор

У 2000-х спостерігався бурхливий розквіт масложирової галузі. Для тих, хто не в курсі, в процесі виробництва соняшникової олії утворюється велика кількість відходів, лушпиння соняшника. Проблему з утилізацією заводи вирішили дуже логічно. Лушпиння навчилися палити у власних котельнях для забезпечення власних технологічних потреб у тепловій енергії. Особливістю є той факт, що для власних потреб достатньо 50% від всього обсягу, який формується. В результаті був створений новий клас твердих палив. Надлишки гранулювалися і експортувалися в країни близького зарубіжжя, в першу чергу в Польщу та Чехію. Забігаючи наперед, зазначу, що спалювання лушпиння для цілей генерації теплової та електричної енергії доведено на практиці в Європі.

Наступний етап – 2014-2016 роки. Зі зрозумілих причин інтерес до заміщення газу зріс багаторазово. Це запустило другу хвилю. Аграрії почали експериментувати, спалювати доступну їм біомасу для цілей, в першу чергу, сушіння зерна. На цей раз в хід пішло все, стебла та качани кукурудзи, відходи елеваторів, солома ріпаку, енергетичні культури... навіть таку екзотичну сировину, як курячий послід або осад стічних вод можна використовувати. Попит породив пропозицію і вже сьогодні можна стверджувати, що відпрацьовані рішення, які дозволяють спалювати різні види біомаси в промислових масштабах, існують, доступні і мають українське походження.

Що далі? З одного боку отриманий досить різноманітний досвід з використання різних видів палива. Це дозволяє вже сьогодні системно оцінити ресурсний потенціал біомаси, проранжувати джерела поставок з точки зору доступності, надійності і безперебійності, змоделювати логістичні ланцюжки. Ми регулярно робимо такий аналіз для різних компаній і я можу стверджувати, що організація гарантованих поставок палива в будь-якому обсязі можлива. Чи говоримо ми про заміщення 500 тисяч кубометрів газу на місяць, чи 5 мільйонів або 50, не важливо. Це завдання, яке має свій ступінь новизни, складності, різні складові, від логістичних до організаційних тощо. Але це лише завдання, вирішити яке, при грамотному підході, по силам будь-якій компанії.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів НВ
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

З іншого боку, давайте подивимося на споживачів газу. Наприклад, цукрові заводи спалюють від 5 до 25 млн кубометрів газу в сезон, це 3-4 місяці роботи. У 2016 році В Україні працювало більше 40 цукрових заводів. Більшість з них входять в структуру різного калібру агрохолдингів. Тобто з одного боку агрохолдинг – це великий споживач газу, а з іншого - невичерпне джерело біомаси для його заміщення. Відповідно в рамках однієї компанії можна організувати і промислове виробництво палива і його споживання, знизивши витрати на енергетичну складову не менш ніж на 50%. Про які суми йдеться, можете порахувати самостійно, про обсяги я сказав, ціни на газ відомі.

Потенціал ринку та роль національного регулятора

А тепер повернемося до НКРЕКП. Справа в тому, що в структурі кожного цукрового заводу є ТЕЦ, кажучи простіше, парова котельня, де загалом спалюються ці мільйони кубометрів, і турбіна, яка виробляє електроенергію. Заміщаючи газ біомасою, ми робимо вироблювану електроенергію "зеленої". Так, для цього треба провести ряд заходів: модернізувати котли, організувати виробництво і постачання палива, можливо внести коригування в теплову та електричну схеми заводу або замінити турбіну. Але це, як я казав раніше, всього лише завдання, кожна з яких вирішується.

Математика подібних проектів дуже переконлива, окупність на рівні 2-х років виглядає фантастикою тільки на перший погляд. Детальний аналіз кожного конкретного проекту доводить, що це цілком реально. При наявності Зеленого Тарифу, звичайно ж. А це, в більшості випадків, передбачає підключення до мереж. Ми роками розповідаємо власникам, про те, що такі моделі реалізовані, оптимізуємо і допрацьовуємо концепції, а НКРЕКП, легким розчерком пера, підвищує плату за приєднання до електричних мереж у 6 разів. Природно збільшення витрат, тим більше таке значне, не додає привабливості ні одному інвестиційному проекту. Не те щоб робить їх безглуздими, немає. За рахунок можливості вертикальної інтеграції(сировина-паливо-електроенергія) у рамках агрохолдингу та існуючої інфраструктури цукрових заводів проекти продовжують залишатися привабливими, але очевидно, що будь-яке погіршення кон'юнктури як мінімум відсуває момент прийняття рішення. На місяці або роки, зараз сказати складно. А ось це як раз і має значні і далекосяжні наслідки в масштабах всієї країни. Давайте подивимося ширше:

У процесі реалізації такого проекту умовний агрохолдинг навчиться виробляти паливо у великих, від 10 000 тонн на місяць, обсягах. Коли на кону стоять десятки мільйонів гривень економії – звичайно навчиться. Що таке 10 000 тонн? Це як 5 000 тонн вугілля антрациту, який ми зараз закуповуємо з ОРДЛО. Це тільки один холдинг. Звичайно, не всі мають цукрові заводи, щоб споживати паливо в таких кількостях, але все аграрії мають ресурси, щоб його виробляти. Тобто ринок може вийти на третій етап, виробництво твердих біопалив в небачений раніше обсягах. Можна сміливо говорити про мільйони тонн щорічно, якщо дивитися в масштабах країни. До речі, наприклад, багато елеватори вже сьогодні виробляють пелети з своїх відходів. Що робити з такими обсягами, запитаєте ви?

Другою компонентою такого проекту на цукровому заводі буде модернізація парових енергетичних котлів. Це теж не більше ніж просто задача, яку так само треба вирішити. Вже сьогодні є відпрацьовані українські технології, що дозволяють модернізувати котли практичний будь-якої потужності. Я не жартую. 10 МВт, 50, 100, 200... можна. Треба буде – поговоримо і про це, для цього може знадобитися не одна стаття.

Енергетичні парові котли стоять як на цукрових заводах, так і на теплоелектростанціях. На всіх. Успішний досвід цукровиків може бути легко відтворений як у генеруючих компаніях, так і в котельнях житлово-комунальної сфери. Витрати на паливо впадуть мінімум на 50%. Ось вам і попит.

Тобто з одного боку ми, Україна, можемо виробляти біопалива у величезних обсягах, а з іншого-використати їх для генерації теплової та електричної енергії. А це і зменшення споживання газу і вугілля, і тисячі робочих місць, і зниження тарифів на тепло, і перевиконання національних цілей щодо частки поновлюваних джерел в структурі генерації та багато-багато іншого. Масштаби наслідків складно оцінити, але очевидно, що тектонічні зрушення можуть відбутися.

Найкращі передумови стати першопрохідцями мають агрохолдинги з невеликими, по енергетичним мірками, потужностями, 3-5 МВт.

Що повинен зробити профільний регулятор? Піднятися над ситуацією, оцінити перспективи і наслідки на горизонті 3, 5,10 років і сказати: "Так, бачимо, знаємо, розуміємо. Спрощуємо процедуру, знижуємо терміни і вартість. Загалом робимо все від нас залежне, щоб допомогти бізнесу піти по цьому шляху".

Очікування v.s. реальність.

Національний регулятор замість того, щоб встановити прозорі та зрозумілі правила гри в галузі енергетики, піднімає вартість приєднання до мереж та за фактом відстоює інтереси приватних компаній. Інтереси всієї країни відходять на другий план. Але ж постанова НКРЕКП підвищить вартість будівництва не тільки об'єктів енергетики, а і шкіл та садочків за бюджетні гроші, житла всіх категорій, заводів і підприємств. Ну і об'єктів енергетики, звісно ж. Вартість зросте для всіх.

Податок на інвестиції? Ще один? Ви серйозно?

Які там, кажете, у вас наміри?

Показати ще новини
Радіо НВ
X