Хто заплатить за закон “про три посилки”

0 коментувати
Верховна Рада України 07 грудня 2017 року прийняла проект Закону 6776-д у другому читанні та в цілому

До другого читання до Закону були внесені поправки, що стосуються обмеження безмитного завезення товарів у міжнародних поштовий відправленнях. Вони обмежують кількість посилок на місяць та залишають поріг безмитного оформлення в сумі €150.

Усе, звісно, зроблено розумно – без розголосу чи обговорення перед громадськістю. Доповнення до бюджету приймаються швидко, а от скасувати їх – практично неможливо! А сховати в цих доповненнях можна будь-що. Таким чином зручно вносити поправки до Податкового Кодексу України, а вже потім використовувати їх як рекомендації для змін до Митного кодексу України.

Прийнята поправка передбачає таке: з 1 січня 2019 року в Україні мають почати діяти нові правила для безмитного ввезення товарів у міжнародних поштових відправленнях. На сьогодні щодоби можна отримувати одну посилку з товаром вартістю до €150, при цьому не сплачуючи ані мита, ні ПДВ. Правило просте й зрозуміле.

Нововведення передбачає, що одна фізична особа може отримати на одну адресу протягом місяця лише три поштових відправлення. Вартість кожної посилки не може перевищувати €150, при цьому не потрібно сплачувати ані мита, ні ПДВ. З кожної наступної посилки вже слід сплатити мито й ПДВ (це додатково 32%).

Автори поправки вважають, що таким чином вони обмежать надходження контрабанди в Україну. Дослідження GFK показує, що середній чек покупки за кордоном становить приблизно 1290 грн. Це настільки гарний показник, що в нього не хочеться вірити. Особливо коли мова йде про посилки з Китаю. Ну і хтось порахував: 30 мільйонів посилок (такі дані наводить журналіст телеканалу 1+1, начебто посилаючись на джерело в ДФС), множимо їх на 1290 грн, й отримуємо 38 млрд 700 млн гривень. Мовляв, ми губимо 12 мільярдів! Виглядає смішно, але вони дійсно так рахують. Ба більше: усе це – контрабанда!

Насправді, потік посилок в Україну виглядає приблизно таким чином (точними цифрами не володію, оперую відкритими даними): десь 60% приходить з Китаю, 20% – з Європи, ще приблизно 20% – з США та інших країн. Якщо середній чек посилок з Китаю буде 19 доларів – це буде дуже добре. Посилки з Європи мають середній чек десь 60 доларів, з США – 80 доларів. При замовленнях товарів з Америки люди часто купують товар в різних магазинах, а вже служба доставки об’єднує всі замовлення в одну посилку. Посилок може бути 22 мільйона. Але аж ніяк вартість товарів в посилці не може становити 1290 грн!

В інтересах держави – контролювати внутрішній ринок, легальну роботу продавця та сплату податків. В Україні можна отримати посилки з чохлами для мобільних телефонів, і продавати їх в підземному переході. Продавець – у найкращому випадку – є приватний підприємцем на другій групі оподаткування і сплачує єдиний податок. Звісно, що в цьому випадку ви не отримаєте жодного чеку (про наявність каси та облік продажів промовчу).

Хто виграє?

Чесно, не знаю хто виграє, може, хтось підкаже? Бюджет? Наскільки? Хтось володіє якимись розрахунками? Цифрами хтось володіє?

Так, можливо виграють деякі консолідатори та посередники, які отримують більше замовлень, а відтак – і більше грошей. Можливо, виграє той, хто розробить програмне забезпечення для обліку посилок. Я не маю сумнівів, що ця програма коштуватиме дуже дорого. На ці кошти хтось навіть зведе собі кілька котеджів й придбає пару-трійку дорогих автівок. Така система має працювати як годинник, має зводити дані всіх поштових операторів. Цікаво, чи встигнуть розробити щось подібне протягом року?

Хто програє?

Звичайно ж – споживачі. Особливо ті, що часто замовляють у Китаї. Наприклад, на тому ж самому Ali, багато хто купує дрібнички. І отримують по 10-15-20 посилок на місяць. Навіщо купувати захисне скло за 300 грн в Україні, якщо його можна купити на Ali за 5 доларів з безкоштовною доставкою в Україну?

Як приклад, такий споживач отримає протягом місяця три посилки по п’ять доларів кожна (загалом 15 доларів), і за кожну наступну вже має заплатити мито та ПДВ. Для порівняння: у більшості країн того ж ЄС за подібну посилку споживач не буде сплачувати ані мита, ні ПДВ. Просто забере посилку. А Україна воліє стати членом ЄС.

Питання не тільки в миті чи ПДВ. Питання в тому, що для кожної посилки треба буде заповнити митну декларацію. Не кожен це зуміє зробити – доведеться звертатися до митного брокера. Це ще додаткові витрати. Можливо, це тільки початок, і за прикладом Росії наша ДФС ще захоче отримати ІПН отримувача, копію паспорту, кілька завірених в нотаріуса підписів тощо. Тобто буде дуже весело.

Що робити?

Наскільки я розумію, зазначена поправка – внесена до Податкового кодексу України. Відповідно, також треба вносити зміни до Митного кодексу України. Потрібно будувати складну систему для обліку посилок – щось схоже на єдиний державний реєстр посилок. Це будуть величезні витрати!

Залишається варіант – не допустити цього. Бажано зробити справжні дослідження потоку посилок. Потрібно усе порахувати і подивитися наскільки воно буде реально вигідним. Ну, або Україна нарешті вступить до ЄС, отримає доступ до єдиної системи ПДВ та дотацій. Споживачі в межах ЄС зможуть замовляти скільки завгодно посилок, а з третіх країн – на суму не більше €22. Але ж ринок ЄС – величезний, навіщо буде щось замовляти ще з третіх країн? Усі задоволені.

Поки що ж Україні слід прийняти зважене, продумане, ніким не лобійоване рішення.

«Діалоги про майбутнє»

НВ представляє: «Діалоги про майбутнє» з Уільямом Тейлором, Павлом Шереметою і Дмитром Кулебою.

Київ-Вашингтон-Брюсель
Яке місце займає Україна у цьому трикутнику? Якою нашу країну бачать у Європі та США?

Відвідати лекцію
Ukraine-2020

Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время Бізнес, напишіть, будь ласка, листа за адресою: kolonka@nv.ua

Експерти ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

опитування

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер: