Кінець війни — це початок. Три факти про повоєнне відновлення України

15 червня, 18:20

Усі чекають, що із закінченням війни життя стане легшим. Запрацює бізнес, повернуться робочі місця, запрацює інфраструктура. Так воно і буде, але, на жаль, не одразу.

Повоєнне відновлення економіки — завдання таке ж важке і болюче суспільству, як і ведення гарячої війни. І кінцевий результат залежить не лише від зусиль самої України. Наведу деякі аргументи для ілюстрації.

Відео дня

1. Відновлення — це завжди довго

Після Другої світової війни вся економіка Німеччини лежала у руїнах. Бракувало навіть найнеобхіднішого — їжі та ліків. Щодня на вокзалі в Лерті в Берліні помирало близько 10 осіб — від виснаження, голоду та хвороб.

На довоєнні показники німецька економіка вийшла у 50-х роках, завдяки дотаціям США та так званому «німецькому економічному диву». Але щоб повністю подолати наслідки війни всій Європі, не лише Німеччині, знадобилося близько 20 років.

Наведу інший приклад, свіжіший — війна у Чечні. Перша тривала з 1994 до 1996 року та закінчилася проголошенням незалежності Чеченської республіки. Друга війна тривала з 1999 до 2000 рр., її результатом стало входження територій республіки до складу РФ. Перша програма з відновлення чеченської економіки діяла з 2002 до 2007 року. У її межах було виділено 41,5 млрд рублів. Друга програма діяла з 2008 до 2012 року, в межах якої було виділено 124 млрд рублів. Але, як ми знаємо, Чечня й досі залишається відсталим регіоном на задвірках російської імперії.

Тут треба зробити кілька застережень: а) у середині минулого століття не було таких технологій, які ми маємо зараз; б) розвиток економіки ніколи не був сильною стороною та метою росії, тому її «успіхи» в Чечні потрібно розглядати з обережністю.

Але все ж таки історія циклічна, і вона показує, що повоєнне відновлення — це надовго. Не рік і не два, як кажуть деякі наші політики. До цього треба підготуватися бодай морально.

2. Темпи відновлення залежать від Заходу

За останніми підрахунками Мінекономіки та Київської школи економіки, збитки України від війни коливаються від $564 до 600 млрд. Сюди включено все — знищені дороги та мости, вокзали та аеропорти, житлові будинки та підприємства.

Для порівняння, український бюджет у 2021 році трохи перевищив 40 мільярдів доларів. Обсяг російського бюджету становить близько 200−300 млрд. доларів. Тобто, навіть якби захотіла, Росія не здатна профінансувати відновлення України. У неї просто не вистачить грошей.

Потрібна перемога України та величезні грошові вливання з боку Заходу та інших зацікавлених сторін. Питання, в яких сумах, як довго і на яких умовах Захід фінансуватиме повоєнне відновлення України. Якщо ця допомога надаватиметься такими ж темпами, як постачання озброєнь та запровадження нафтового ембарго — нам знову ж таки доведеться надовго затягувати пояси.

Важливе значення має і те, на якій ноті закінчиться війна. Якщо поточна «гаряча фаза» не виявиться фінальною, якщо конфлікт дійсно затягнеться до 2035 року, як прогнозував радник президента Арестович, то багато великих іноземних бізнесів просто не ризикнуть повертатися в Україну, побоюючись ризиків. Або повернуться, але лише до окремих регіонів.

Приклад тому мережа ресторанів Макдональдс. У 2014 році вона залишила не лише окупований Донецьк, а й Маріуполь. І в це місто Макдональдс так і не повернувся, незважаючи на те, що 8 років Маріуполь перебував під контролем України та активно розвивався, займаючи провідні рядки у різних українських рейтингах.

3. Завжди є пріоритети

Радянська влада на етапі повоєнного відновлення робила ставку на важку промисловість та сільське господарство. Причому контроль над останнім сягав рівня колективізації 30-х. У 1946−1947 роках в Україні спалахнув голод, через посуху та примусове вилучення врожаю.

Німеччину, ту її частину, що не потрапила під радянський вплив, спочатку хотіли зовсім позбавити промислового комплексу та перетворити на сільськогосподарську державу. Цей план отримав назву «план Моргентау» завдяки прізвищу одного з його творців — міністра фінансів США Генрі Моргентау.

Згодом у США зрозуміли недієздатність такої ідеї, і план Моргентау замінили планом Маршалла, який передбачав швидке відновлення економіки Європи, знищення бар'єрів для торгівлі та ліквідацію комунізму, зокрема недопущення комуністичних сил до парламентів країн. Все це допомогло створити ту Європу, яку ми знаємо зараз.

Які ж пріоритети вибере Україна після цієї війни? І які пріоритети вибере Захід? У наскільки сильній Україні він зацікавлений? Ось основні питання.

Зараз очевидно одне — думки у Європі розділилися. Поки країни Балтії та Східної Європи виступають за швидкий вступ України до ЄС, лідери Німеччини та Франції кажуть, що це питання десятків років. На Заході навіть зазвучали відверто проросійські голоси, які закликають Україну віддати окуповані території Росії та взагалі не лаятися з РФ, бо її не перемогти. І вже президент США Джо Байден зробив заяву про те, що «Америка не постачатиме зброю, здатну досягти території Росії». А ще місяць тому держсекретар Ентоні Блінкен говорив, що Україна сама вирішуватиме, чи переноситиме театр бойових дій зі своєї території на російську, а США поставлять усе необхідне для цього.

Все це говорить про те, що йде активний та невидимий нам дипломатичний діалог. Закулісна боротьба, якщо висловлюватись по-простому. Боротьба тих, хто «за» Україну та «за» росію (або як мінімум не проти путінського режиму). Від того, яка зі сторін візьме гору в цій боротьбі, залежить і результат нинішньої війни, і все повоєнне відновлення України. І не лише України, до речі. Загроза РФ пробудила європейські країни, змусивши їх по-новому подивитися на своє майбутнє. Підсумок цього — збільшення Європою видатків на оборону, заяви США щодо зміцнення східних флангів НАТО, намір Фінляндії та Швеції вступити до НАТО.

Які українські бізнеси будуть серед пріоритетних при відновленні

Відповідь очевидна вже зараз. До війни основними джерелами доходу українського бюджету, за винятком ІТ-сегменту, була агросфера і важка промисловість. В українському зерні зацікавлений і весь світ, тому очевидно, що ця сфера буде головною, тут Захід допомагатиме максимально активно. Він і зараз допомагає, про що говорять останні заяви Бориса Джонсона та інших політиків, а також видача Україні протикорабельних ракет, здатних ефективно знищувати російські судна у Чорному морі. Такі ракети є запорукою того, що українські порти будуть розблоковані.

Пріоритетним буде відновлення логістики та комунікацій у постраждалих районах. Все це є основою для відновлення поставок та експорту з України.

Енергетична, фінансова та харчова сфери також будуть серед перших на відновлення, оскільки від них залежить виживання держави. Той факт, що наші банки загалом вистояли за час війни, — величезне досягнення. Він показує, що наша фінансова система зміцніла з 2014 року і потрясінь, які тоді були, включно з банкопадом, вже не буде. Багато в чому завдяки цьому бізнес, що залишився в Україні, зміг вижити.

Враховуючи масштаби руйнувань, багато вливань очікується у будівельний бізнес та пов’язаний з ним документообіг иготовлення техпаспортів БТІ, отримання необхідних дозволів на будівельні/відновлювальні роботи, підтвердження прав власності на зруйновані об'єкти і так далі).

А ось здатність держави підтримати внутрішню торгівлю та попит/пропозицію, а також малий/середній бізнес та населення загалом викликає сумніви. Вже зараз із цим помітні проблеми — виплати затримуються, грошей не вистачає, про що, зокрема, заявляла й міністр соціальної політики Марина Лазебна. Чи стане краще, коли замовкнуть гармати, поки що неясно.

На жаль, війна, яка так об'єднала українське суспільство, все ж таки не допомогла подолати й іншу нашу проблему — корупцію та розкрадання коштів.

За два перші місяці війни ми з командою виявили кілька фактів виведення грошей із великих благодійних фондів України. Сумарно шахраї, прикриваючись допомогою військовим та біженцям, змогли вивести $1,5 млн. Ці люди будуть покарані, вже відкриті відповідні кримінальні справи та готуються суди. Хочеться вірити, що таких випадків після війни у нашій країні більше не буде. Але це, як завжди, покаже лише час.

Тут важливо розуміти й інше. Подолання корупції завжди було однією з умов для отримання допомоги від Заходу. Воно ж буде ключовим і зараз. Якщо українська влада та олігархи після війни не зможуть подолати корупцію, якщо ми повернемося до того стану справ, що був до 2022 року, то й темпи допомоги від Заходу будуть відповідні.

Показати ще новини
Радіо НВ
X